Головуючого судді: Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-ізраїльського підприємства "ЛімСік" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімсік"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р.та ухвалугосподарського суду Чернівецької області від 23.06.2014р.у справі№7/27 господарського суду Чернівецької областіза позовомСпільного українсько-ізраїльського підприємства "ЛімСік" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімсік"доЧернівецької міської радиза участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс"за участювідділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області простягнення вартості безпідставно отриманого майна в сумі 849563грн.,за участю представників

позивача: не з'явились;

відповідача: Юзьків М.І., дов. від 02.06.2014р. № 01/02-18/603; Цимбалюк Т.О. дов. від 03.10.2014р. № 01/02-18/1230;

третьої особи: не з'явились;

за участю: не з'явились.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.03.2013р. у справі №7/27 у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-ізраїльського підприємства "ЛімСік" до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс" про стягнення вартості безпідставно отриманого майна в сумі 849563грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі №7/27, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013р., апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Чернівецької області від 01.03.2013р. у справі №7/27 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Чернівецької міської ради на користь спільного українсько-ізраїльського підприємства "ЛімСік" 849563грн. вартості безпідставно отриманого майна, 3429,83грн. держаного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10131,71 грн. судового збору, 2048,36грн. витрат на проведення судової експертизи, 8495,63грн. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови суду апеляційної інстанції 03.06.2013р. місцевим господарським судом був виданий відповідний наказ. Виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі №7/27 було зупинено судом касаційної інстанції з 11.07.2013р. по 22.10.2013р.

У грудні 2013р. Чернівецькою міською радою подано до господарського суду Чернівецької області заяву в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, з клопотанням про відстрочення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі №7/27 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 849563грн. вартості безпідставного отриманого майна, 3429,83грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10131,71грн. судового збору, 2048,36грн. витрат на проведення судової експертизи, 8495,63грн. витрат на сплату судового збору, строком на один календарний рік.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.12.2013р. у справі №7/27 (суддя Паскарь А.Д.) заяву Чернівецької міської ради задоволено. Відстрочено виконання рішення у справі до 18.12.2014р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. у справі №7/27 (колегія суддів у складі головуючого судді Данко Л.С., суддів Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) апеляційну скаргу Спільного українсько-ізраїльського підприємства "ЛімСік" задоволено. Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 18.12.2013р. у справі №7/27 про задоволення заяви Чернівецької міської ради та відстрочення виконання рішення у справі до 18.12.2014р. скасовано і постановлено нове рішення. У задоволенні заяви Чернівецької міської ради про відстрочення строком на один календарний рік виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013р. у справі №7/27 відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покладено на відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014р. у даній справі касаційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2014р. скасовано, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 18.12.2013р. у справі залишено в силі.

09.01.2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернівецькій області управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Чернівецька міська рада 24.01.2014р. звернулася із скаргою на дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, в якій просила скасувати постанову цього відділу від 09.01.2014р. про відкриття виконавчого провадження та зобов'язати винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.06.2014р. року у справі № 7/27 (суддя Паскарь А.Д.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р.(колегія суддів у складі головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Кравчук Н.М.) скаргу боржника задоволено частково. Визнано неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернівецькій області Семенова М.В. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 03.06.2013 № 7/27. Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернівецькій області Семенова М. В. від 09.01.2014 № 41413312 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 03.06.2013 № 7/2. У решті скарги - відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2013р. та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 23.06.2013р. у справі і прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні скарги Чернівецької міської ради відмовити у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність вимог касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, натомість, залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2013р. та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 23.06.2013р.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"(далі Закону) визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2, 34 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі БК України) бюджет є планом формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах) визнаються бюджетами місцевого самоврядування, а до місцевих бюджетів відносяться бюджети Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

В частині другій статті 78 Бюджетного кодексу України вказано, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.

Згідно ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 (845-2011-п) затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі-Порядок).

06.02.2013р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. № 45 (45-2013-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08. 2011р. № 845 (845-2011-п) ".

Зазначена постанова прийнята у зв'язку із приведенням постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" (845-2011-п) (далі - Порядок) у відповідність із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) .

Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012р. № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Казначейське обслуговування коштів місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 938 від 23.08.2012р. (z1569-12) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2012 р. за N 1569/21881 (z1569-12) .

Пунктом 2.2 цього Порядку передбачено, що у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють безспірне списання коштів місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення коштів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (845-2011-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. N 45 (45-2013-п) ), (далі - Порядок) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно цього Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають володіють рядом можливостей для забезпечення виконання виконавчих документів, перелік яких не є вичерпним.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про часткове задоволення скарги боржника, визнавши неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернівецькій області Семенова М. В. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 03.06.2013 № 7/27 та скасувавши постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернівецькій області Семенова М.В. від 09.01.2014 № 41413312 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 03.06.2013 № 7/2.

Разом з тим, суд погоджується з твердженням стягувача про те, що скарга Чернівецької міської ради в частині зобов'язання державного виконавця (заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Чернівецькій області) ухвалити постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження задоволенню не підлягає внаслідок невідповідності приписів ст. 121-2 ГПК України, згідно якої стягувач, боржник або прокурор можуть протягом певного строку оскаржити дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, але не дії чи бездіяльність посадових осіб цих органів.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що у відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-ізраїльського підприємства "ЛімСік" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімсік" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. у справі №7/27- без змін.

Повернути Спільному українсько-ізраїльському підприємству "ЛімСік" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімсік" надмірно сплачений судовий збір за квитанцією № 20 від 04.09.2014р. в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.