розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року у справі № 22/153 за позовом публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості,

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 20 974 грн., 3 % річних в сумі 1 734,23 грн. та 13 003,88 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором про надання науково-технічних послуг від 15.05.2006 року (13.06.2006 року) № 48-Р/437/06-р.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року (суддя Капцова Т.П.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 20 974 грн., 3 % річних в сумі 1 517,20 грн. та 12 907,61 грн. інфляційних сум, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року (судді Зеленін В.О., Верховець А.А., Шевченко Е.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ВАТ "Український нафтогазовий інститут" (правонаступником якого є позивач) від імені якого діяла Полтавська філія (виконавець) та ВАТ "Укрнафта" (правонаступником якого є відповідач), від імені якого діяло НГВУ "Полтаванафтогаз" (замовник) укладено договір від 15.05.2006 року (13.06.2006 року) № 48-Р/437/06-р про надання науково-технічних послуг, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати "Заключення на переведення свердловин та ліквідацію свердловин з технічних причин. Малосорочинське, Глинсько-Розбишівське та Радченківське родовища".

Відповідно до п. 2.1 договору за надані науково-технічні послуги замовник відповідно до протоколу погодження договірної ціни перераховує виконавцю 20 974 грн.

За п. 2.2 договору замовник проводить розрахунок з виконавцем за надані послуги протягом 10 днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт.

Договір набирає чинності з дати його підписання начальником НГВУ "Полтаванафтогаз" і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору).

Згідно з календарним планом від 15.05.2006 року (додаток № 1 до договору) та калькуляції вартості робіт від 15.05.2006 року (додаток № 2 до договору) роботи повинні бути виконані в строк до 20.06.2006 року.

За актом здачі-приймання робіт від 14.06.2006 року № 135-Р (етапи 1-3) позивач здав, а відповідач прийняв виконані роботи згідно з договором на суму 20 974 грн., що підтверджується підписаним актом з обох сторін.

Відповідач вартість виконаних робіт не оплатив, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в сумі 20 974 грн.

06.07.2006 року відповідач надіслав позивачу повідомлення про припинення зобов'язань зарахуванням № 18/3386, в якому зазначив, що у відповідача існує заборгованість за отримані науково-технічні послуги в сумі 217379,52 грн. (з яких 124315,15 грн. за наукові роботи з капітального будівництва, 93064,37 грн. за наукові роботи з інших послуг), а у позивача існує заборгованість перед відповідачем за отримані послуги ЖРЕД (житлово-ремонтної експлуатаційної дільниці) на суму 217379,52 грн., тому відповідач вважає можливим провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217379,52 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 року рішення господарського суду міста Києва у справі № 7/534 скасовано, в задоволенні позову ВАТ "Укрнафта" про зобов'язання ВАТ "Український нафтогазовий інститут" провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217379,52 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 року у справі № 7/534 зазначену постанову апеляційного суду залишено без змін.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до замовника про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором про надання науково-технічних послуг.

Висновок судів обох інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт за спірним договором, власним перерахунком 3 % річних та інфляційних сум, та відсутністю підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач вартість робіт за договором № 48-Р/437/06-р не оплатив, натомість надав заяву про припинення зобов'язання зарахуванням.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

На підставі встановлених обставин справи суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для припинення зобов'язання на підставі ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що станом на 06.07.2006 року заборгованість позивача перед відповідачем становила 217379,50 грн., а відтак не доведено безспірності таких вимог та настання строку їх виконання.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідач заявлених вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати за договором не надав, що свідчить про порушення ним умов договору, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, а тому господарські суди обґрунтовано задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 974 грн. заборгованості.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати заборгованості, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, здійснивши перерахунок заявлених 3% річних та інфляційних сум дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 517,20 грн. та 12 907,61 грн. інфляційних сум, відмовивши в задоволенні позову про стягнення решти цих сум.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного суду як обґрунтована й законна підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 року - без змін.