Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азур Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 у справі № 910/2719/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азур Плюс" про стягнення 462 557,11 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Доганенко Д.В., - відповідача Ярошенко С.М.,

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі № 910/2719/14 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 (судді: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Сітайло Л.Г.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (надалі позивач/ замовник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азур Плюс" (надалі відповідач/постачальник/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 462 557,11 грн.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 462 557,11 грн. за контрактом про постачання продукції № 5 (надалі - контракт), укладеним між позивачем та відповідачем.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов контракту, не у повному обсязі поставлено оплачений товар; крім того, не виконано вимогу щодо повернення грошових коштів (попередньої оплати) за такий товар.

Розглядаючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача, та, встановивши, що відповідач, всупереч приписів ст.ст. 530, 693 ЦК України, п.п. 3.2 контракту, недопоставив позивачу товар на загальну суму 462 557,11 грн., вимогу позивача про повернення вказаної суми попередньої оплати не виконав, а тому, зазначений розмір грошових коштів підлягає стягненню.

Вищий господарський суд України погоджується із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 28.11.2008 між позивачем та відповідачем був укладений контракт №5, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити на об'єкт замовника (позивача) кабельно-провідну продукцію, а замовник оплатити та прийняти її на умовах даного контракту, згідно з рахунком - фактурою № 513 від 27.11.2008, який є невід'ємною частиною цього контракту (додаток 1) (п. 1.1 контракту).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як встановлено судами, позивач свої зобов'язання за контрактом виконував належним чином та перерахував постачальнику грошові кошти (передплату та оплату) на загальну суму 4 130 750,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 контракту форма оплати: 50% - передплата, 50% - після повідомлення про виготовлення та готовності товару до відвантаження.

Пунктом 3.2 контракту сторони узгодили, що строк виготовлення товару 30 робочих днів та допускається дострокове відвантаження товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними (№ РН-0000006 від 27.01.2009, № РН-0000010 від 09.02.2009, № РН-0000025 від 20.03.2009), примірники яких наявні в матеріалах справи, відповідач на виконання умов контракту поставив позивачу товар, обумовлений контрактом на загальну суму 3 668 192,89 грн.

Матеріалами справи підтверджується висновок судів попередніх інстанцій про направлення позивачем відповідачу листа про поставку оплаченого та недопоставленого товару на суму 462 557,11 грн. та вимоги про повернення попередньої оплати, які залишилися без відповіді з боку відповідача, а товар, в свою чергу, недопоставлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В той же час, відповідач своїх зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару не виконав та повернення попередньої оплати не здійснив, а тому, суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з відповідача грошові кошти у сумі 462 557,11 грн.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного виконання позивачем п. 2.2 контракту, а саме оплати загальної суми контракту в розмірі 4 539 000,00 грн., судовою колегією не приймаються, оскільки, п. 3.1 контракту сторони погодили корегування оплаченої на розрахунковий рахунок постачальника суми у відповідності до кількості виробленого товару.

Також колегією суддів не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про сплив позовної давності, оскільки, як встановлено судами відповідачем було отримано претензію щодо повернення грошових коштів саме 12.12.2013, а тому, перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 462 557,11 грн. (попередньої оплати) почався з 20.12.2013 (що узгоджується з абз. 3 п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 (v0010600-13) ).

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азур Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі № 910/2719/14 залишити без змін.