Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 у справі № 910/6575/13 господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" про відшкодування збитків в сумі 950 676,10 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Юніна С.П., - відповідача Шенгера Г.Д., Мазурок І.В.,

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2014 у справі № 910/6575/13 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 (судді: Жук Г.А., Кропивна Л.В., Мальченко А.О.), Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" (надалі відповідач) про відшкодування збитків в сумі 950 676,10 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 950 679,10 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що через неякісне виконання відповідачем робіт згідно з договором генерального підряду № 12-6 від 03.03.2006, укладеним між позивачем та відповідачем, в частині ремонту покрівель, останні в процесі експлуатації стали непридатними для використання. На неодноразові звернення позивача до відповідача із листами щодо усунення відповідних недоліків, відповідач не відреагував, направлені йому дефектні акти не повернув. Лише листом № 867 від 10.07.2009 відповідач звернувся до позивача з проханням погодити залучення субпідрядної організації до усунення відповідних недоліків. При цьому, запропонованою позивачем організацією були розпочаті ремонтні роботи на покрівлі, проте, були припинені, що підтверджується актами № АК.0.3702.5568 від 07.08.2009 та № 576/22 від 11.08.2009. Позивач був змушений укласти з ТОВ "Фо.Рум" два договори, згідно з якими вказане товариство усунуло недоліки, що мали місце на покрівлі, на загальну суму 950 679,10 грн., які позивач вважає своїми збитками, та просить стягнути з відповідача. Неякісне здійснення ремонтних робіт на покрівлі відповідачем підтверджується висновком судово-будівельної експертизи, призначеної та проведеної в рамках розгляду справи № 7/652 за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд".

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову, не погодилися із такими доводами позивача, та виходили з того, зокрема, що гарантійний строк, узгоджений сторонами на ремонт покрівель і окремими місцями становить 1 рік, що підтверджується договором підряду від № 12-06 з урахуванням протоколу розбіжностей до нього (п. 8.2). При цьому послалися на те, що лист № 618 від 05.07.2006 не містить всіх ознак додаткової угоди до договору в розумінні ст. ст. 638, 639, 652 ЦК України та ст. 188 ГК України. Крім того апеляційний суд зазначив, що під час розгляду господарським судом справи № 7/652 було також встановлено, що недоліки в покрівлі було виявлено поза межами гарантійного строку, встановленого сторонами (1 рік), а тому, оскільки недоліки в покрівлі виявлено поза межами річного гарантійного строку, то, відповідно до приписів ст. 884 ЦК України, підрядник не несе відповідальність за виявлені недоліки.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Статтею 860 ЦК України унормовано, що перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду. До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішення даного спору, який виник, як стверджує позивач внаслідок неналежного виконання відповідачем будівельних робіт згідно з договором генерального підряду, відповідно до якого відповідач (підрядник) здійснював ремонтні роботи на об'єкті позивача (замовника), безпосередньо залежить від встановлення погодженого /непогодженого/ сторонами гарантійного строку на ці роботи, оскільки, виявлення відповідних недоліків в межах гарантійного строку може мати наслідком покладення на підрядника певних збитків, за встановлення інших складових, наявність яких є обов'язковою для стягнення з особи збитків, і навпаки, виявлення недоліків поза межами гарантійного строку нівелює відповідну відповідальність.

Відповідно до приписів ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з приписами ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між сторонам у справі 03.03.2006 був укладений договір генерального підряду № 12-06, та складено протокол розбіжностей до нього, в тому числі й щодо п. 8.2. договору, який стосується строку гарантійних робіт на виконувані відповідачем (підрядником) роботи згідно з вказаним договором.

Так, дійсно, протокол розбіжностей підписаний сторонами, про що зазначили суди, водночас, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не зауважено, що з боку позивача, вказаний протокол підписаний із зауваженнями, а саме: "с письмом исх. № 38/2810 от 31.03.2006", не надано оцінку вказаному листу, а також іншим листам як позивача, так і відповідача наявних в матеріалах справи. Листування сторін щодо узгодження тих чи інших умов договору підряду кореспондуються із вищевказаними нормами законодавства щодо укладення договору, та мають місце не на стадії, як зазначили суди попередніх інстанцій, внесення змін до договору, а на стадії саме укладення договору та досягнення згоди щодо усіх його умов, у зв'язку з чим, посилання судів на ст.ст. 638, 639, 652 ЦК України та ст. 188 ГК України та, виходячи із вказаних норм, висновки судів про неналежність листа відповідача № 618 від 05.07.2006 як доказу внесення змін до договору підряду є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося, листування сторін, в даному випадку, мало місце саме на стадії укладення договору (врегулювання, досягнення згоди щодо такої умови договору як гарантійний строк на ремонт покрівлі).

Дослідження наявних в матеріалах справи листів позивача та відповідача щодо узгодження гарантійного строку на ремонт покрівлі призвело б до виходу касаційною інстанцією за межі визначених ст. 111-7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів не може погодитися із застосуванням судами попередніх інстанцій ст. 35 ГПК України, оскільки, у справі № 7/652 суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 654 ЦК України сторони не дійшли згоди щодо зміни умов договору підряду, в той час, як у даній справі, питання щодо гарантійного строку ремонту покрівлі узгоджувалося сторонами під час укладення договору підряду.

Відповідно до приписів п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вищий господарський суд України вважає, що ухвалені попередніми судовими інстанціями судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам, висновки судів є передчасними, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час здійснення якого, слід врахувати наведене у даній постанові, та прийняти нове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.