Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 5016/4285/2011(12/244) господарського суду Миколаївської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 162 283,84 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Косогов О.М.; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

Відкрите акціонерне товариство "Вознесенський спецагропромтранс" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - відповідач) про стягнення 130 033,84 грн. основного боргу та 32 250,00 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами оперативної оренди № 4/01/10 від 04.01.2010 та № 31/12/10 від 31.12.2010, а також договорами про надання платних послуг № 2/01-07 від 02.01.2007, № 10/01 від 10.01.2008 та № 23/01 від 23.01.2009.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.02.2012 у справі № 5016/4285/2011(12/244) (суддя Семенов А.К.) позов було задоволено частково; вирішено стягнути с відповідача на користь позивача 130 033,84 грн. боргу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 5016/4285/2011(12/244) (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено повністю.

ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2010 між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оперативної оренди № 4/01/10, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався надати орендарю в оперативну оренду виробничі потужності (контрольно-технічний пункт, асфальтований майданчик для стоянки автотранспорту в післяробочий час, медпункт, автомайстерню), розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 1.4. договору № 4/01/10 було визначено, що об'єкт передається згідно з актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.4 додатку № 1). Договір діє з 04.01.2010 по 31.12.2010 (п. 5.2. договору № 4/01/10). Розмір орендної плати складає 3 000,00 грн. на місяць. Оплата здійснюється не пізніше 10-ого числа кожного місяця (п.п. 3.1., 3.2. договору №4/01/10). Пунктом 3.4 договору № 4/01/10 встановлено, що в разі прострочення орендарем платежу у встановлені пунктом 3.2 договору строки, передбачається штраф в розмірі 50,00 грн. за кожний день прострочення.

Крім того, 31.12.2010 між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оперативної оренди № 31/12/10, згідно з яким орендодавець зобов'язався надати орендарю в оперативну оренду виробничі потужності (контрольно-технічний пункт, асфальтований майданчик для стоянки автотранспорту в післяробочий час, медпункт, автомайстерню), розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з п. 1.4 додатку № 1 до договору № 31/12/10 було визначено, що об'єкт передається згідно з актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Договір діє з 31.12.2010 по 30.12.2011 (п. 5.2. договору № 31/12/10). Пунктом 3.1 договору № 31/12/10 встановлено, що орендна плата складає 4 000,00 грн. на місяць. Оплата здійснюється тільки в грошовій формі не пізніше 10-ого числа кожного місяця. Пунктом 3.5 договору № 31/12/10 встановлено, що за прострочення платежу у встановлені строки орендар сплачує штраф у розмірі 50,00 грн. за кожен день прострочення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів оперативної оренди № 4/01/10 від 04.01.2010 та № 31/12/10 від 31.12.2010 позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення боргу в сумі 64 969,00 грн. та штрафу на загальну суму 32 250,00 грн., який передбачено п. 3.4. та п. 3.5 вказаних договорів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього Кодексу встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з прийнятого у даній справі рішення суду першої інстанції, задовольняючи позов у вказаній частині, місцевий господарський суд розглянув спір без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, оскільки таке рішення не містить жодної правової оцінки наявних у матеріалах справи доказів, якими позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

У свою чергу, відмовляючи у задоволення позову у вказаній частині, апеляційній господарський суд, посилаючись на відсутність належних актів приймання-передачі, зазначив про недоведеність належними доказами факту користування відповідачем орендованим майном та обов'язку щодо сплати орендної плати.

Однак, зазначені висновки не є належним чином обґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам здійснення з боку відповідача платежів з орендної плати за відповідні періоди, а також тому, що з наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі вбачається передача позивачем відповідачу відповідних об'єктів саме за договором № 4/01/10 від 04.01.2010.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання платних послуг № 2/01-07 від 02.01.2007, варто зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання платних послуг № 2/01-07 від 02.01.2007 є спільне використання матеріально-технічної та ремонтної бази ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" з метою забезпечення безаварійної роботи рухомого складу, ТО-1, ТО-2, ремонту вузлів, механізмів, агрегатів автомобілів, проведення технічних та медичних оглядів транспорту та водіїв. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 (п. 5.1 договору № 2/01-07).

Згідно з п. 2.1. вказаного договору ФОП ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати послуги по проведенню технічного та медичного огляду одного автомобіля та одного водія в розмірі 2,00 грн. в день, але не менше 360,00 грн. в місяць.

Пунктом 2.2. договору № 2/01-07 встановлено, що оплата за надані послуги по ремонту, технічному обслуговуванню, гаражируванню автомобілів і таке інше здійснюється відповідачем додатково по вартості, узгодженій сторонами готівковим або безготівковим шляхом.

Відповідно до п. 2.3 договору № 2/01-07 підставою для оплати ФОП ОСОБА_4 наданих послуг є рахунок, виписаний ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс".

Згідно з п. 2.4. договору № 2/01-07 ФОП ОСОБА_4 зобов'язаний здійснити готівковий або безготівковий розрахунок протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

В разі порушення строку оплати вказаного в п. 2.4. договору, або повної неоплати, ФОП ОСОБА_4 сплачує виконавцю ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" пеню в розмірі потрійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на період прострочення виходячи з суми простроченого платежу (п. 2.5. договору № 2/01-07).

Додатковою угодою до договору про надання платних послуг сторони узгодили розмір додаткової плати.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволенні вказаної позовної вимоги суд апеляційної інстанції послався на пропуск позивачем строку позовної давності, однак такі висновки не можна визнати належним чином обґрунтованими.

Так, згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи питання щодо початку перебігу строку позовної давності у вказаній частині апеляційним господарським судом не було надано оцінки п.п. 2.3. та 2.4. договору № 2/01-07.

Крім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині саме у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, не надав оцінки наявності порушення права особи.

Так, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 (v0010600-13) ).

У свою чергу, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договорами № 2/01-07 від 02.01.2007, № 10/01 від 10.01.2008 та № 23/01 від 23.01.2009 місцевий господарський суд виходив з їх правомірності та обґрунтованості, однак колегія суддів касаційної інстанції вказані висновки вважає передчасними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2008 між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір № 10/01 про надання платних послуг, предметом якого є спільне використання матеріально-технічної та ремонтної бази ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" з метою забезпечення безаварійної роботи рухомого складу, ТО-1, ТО-2, ремонту вузлів, механізмів, агрегатів автомобілів, проведення технічних та медичних оглядів транспорту та водіїв. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008. Замовник зобов'язався оплачувати послуги з проведення технічного і медичного оглядів одного автомобіля і одного водія в розмірі 6,00 грн. в день, але не менш 810,00 грн. у місяць (п. 2.1 договору).

23.01.2009 між ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" (виконавець) та ФОП ОСОБА_4 (замовник) укладено договір № 23/01 про надання платних послуг, відповідно до якого предметом договору є спільне використання матеріально-технічної та ремонтної бази ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс" з метою забезпечення безаварійної роботи рухомого складу, ТО-1, ТО-2, ремонту вузлів, механізмів, агрегатів автомобілів, проведення технічних та медичних оглядів транспорту та водіїв. Договір набуває чинності з 01.01.2009 та діє до 01.07.2009. Замовник зобов'язався оплачувати послуги по проведенню технічного та медичного огляду одного автомобіля та одного водія в розмірі 8,00 грн. за один огляд, але не менше 120,00 грн. в місяць за один автомобіль (п. 2.1 договору). Додатковою угодою № 1 від 23.01.2009 року до договору про надання платних послуг № 23/01 від 23.01.2009 року сторони узгодили додаткову оплату: ТО-1 одного автомобіля - 80,00 грн., ТО-2 - 160,00 грн.; гаражування одного автомобіля - 4,00 грн., послуги автомайстерні - 30,00 грн.

Згідно з п. 2.2. вказаних договорів оплата за надані послуги по ремонту, технічному обслуговуванню, гаражируванню автомобілів і таке інше здійснюється відповідачем додатково по вартості, узгодженій сторонами готівковим або безготівковим шляхом.

Відповідно до п 2.3 вказаних договорів підставою для оплати ФОП ОСОБА_4 наданих послуг є рахунок, виписаний ВАТ "Вознесенський спецагропромтранс".

Пунктом 2.4 договорів встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зобов'язаний здійснити готівковий або безготівковий розрахунок протягом трьох банківський днів з моменту отримання рахунку.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 цього Кодексу встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договорами № 2/01-07 від 02.01.2007, № 10/01 від 10.01.2008 та № 23/01 від 23.01.2009, місцевим господарським судом не було надано оцінки п.п. 2.3. та 2.4. договорів, у яких встановлено обов'язок відповідача здійснити розрахунок на підставі отриманого рахунку; та з урахуванням зазначених пунктів договорів не було встановлено чи настав строк виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вознесенський спецагропромтранс" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.02.2012 у справі № 5016/4285/2011(12/244) скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.