Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 та на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.05.2014 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" про заміну сторони Акціонерного товариства "Індустріально-Експортний банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" відповідно до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 у справі № 13/29-617 господарського суду Тернопільської області за позовом Акціонерного товариства "Індекс-Банк" в особі Центрального відділення філії "Вінницька дирекція" АТ "Індекс-банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про cтягнення заборгованості за кредитним договором № 18/08-К від 27.03.2008 в сумі 193 514,92 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно - платіжні термінали ММТ-РАY-2 у кількості 24 штукив судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - ТОВ "АУЗ Факторинг" Лебедєв Д.А.;

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 були скасовані постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 та ухвала господарського суду Тернопільської області від 25.102.013, прийняті за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" про заміну сторони у справі № 13/29-617 за позовом ПАТ "Індекс-банк" (надалі банк) до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: Акціонерне товариство "Індекс-Банк" на ТОВ "АУЗ "Факторинг", у зв'язку з укладенням договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009; справу (заяву) передано на розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, господарським судом Тернопільської області винесено ухвалу від 16.05.2014, залишену без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2014, якою задоволено заяву ТОВ "АУЗ "Факторинг" та замінено позивача (стягувача) у справі № 13/29-617 - АТ "Індустріально-експортний банк" на його правонаступника - ТОВ "АУЗ "Факторинг" у зв'язку з переходом до останнього прав кредитора, відповідно до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009.

ФОП ОСОБА_4 (відповідач у даній справі), не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.05.2009, яке набрало законної сили, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача (банку) 152 230,00 грн. основного боргу за кредитним договором № 18/08-К від 23.03.2008, 14 957,04 грн. заборгованості по відсоткам, 13 127,89 грн. пені шляхом звернення стягнення на заставне майно за договором застави від 27.03.2008, укладеним між банком та ФОП ОСОБА_4, а саме: платіжні термінали MMT-PAY 2 у кількості 24 штуки.

30.09.2013 ТОВ "АУЗ "Факторинг" звернулося до господарського суду Тернопільської області із заявою про заміну сторони у даній справі, а саме: позивача (стягувача) на ТОВ "АУЗ "Факторинг", у зв'язку з переходом до вказаного товариства прав вимоги за кредитним договором №18/08-К відповідно до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009, укладеного між ТОВ "АУЗ "Факторинг" та банком.

При первісному розгляді вказаної заяви, судами було відмовлено в її задоволенні з підстав пропуску банком трирічного строку на пред'явлення наказу, виданого на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 05.05.2009 у даній справі, а також з підстав укладення договору факторингу № 03/09 після реалізації банком свого права вимоги за кредитним договором, наслідком чого є вказане рішення місцевого господарського суду про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором застави.

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення у даній справі, прийняті за результатами розгляду заяви ТОВ "АУЗ "Факторинг" про заміну позивача у даній справі - банку, на вказане товариство, зауважив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій та прийняття судових рішень без врахування обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення вказаної заяви ТОВ "АУЗ "Факторинг".

При новому розгляді даної справи (заяви ТОВ "АУЗ "Факторинг"), судами попередніх інстанцій були враховані вказівки суду касаційної інстанції, заяву ТОВ "АУЗ "Факторинг" про заміну позивача у даній справі вказаним товариством відповідно до договору факторингу від 26.09.2009 № 03/09 задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В той же час, колегія суддів зазначає, що вказівки суду касаційної інстанції мають виконуватися з урахуванням та у сукупності з усіма обставинами, що мають значення для правильного вирішення спору, чого зроблено судами попередніх інстанцій не було, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Частиною 1 ст. 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, особа, звертаючись до суду із відповідною заявою про, зокрема, заміну позивача (стягувача) у справі на його правонаступника у зв'язку з переходом до останнього права вимоги за договором відповідно до договору факторингу, повинна довести належними та допустимими доказами, за яким саме правочином до неї перейшли права вимоги відносно боржника і який обсяг цих прав.

Оскільки, в даному випадку, заява ТОВ "АУЗ "Факторинг" про заміну позивача (банку) у даній справі на вказане товариство обґрунтована переходом до останнього прав за кредитним договором, укладеним між банком та ФОП ОСОБА_4 відповідно до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009, укладеного між ТОВ "АУЗ "Факторинг" та банком, то, відповідно, судам окрім іншого, слід було дослідити, за яким саме правочином банком були передані ТОВ "АУЗ "Факторинг" відповідно до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 права вимоги (за кредитним договором чи договором застави), а також розмір (обсяг) переданих банком ТОВ "АУЗ "Факторинг" прав за відповідним правочином. Після встановлення вказаних обставин, судам слід було дослідити чи надає отриманий ТОВ "АУЗ "Факторинг" за договором факторингу обсяг переданих банком прав на заміну останнього вказаним товариством у даній справі, судовими рішеннями у якій, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно за договором застави від 27.03.2008, укладеним між банком та ФОП ОСОБА_4

Без дослідження та встановлення вказаних обставин, колегія суддів не може погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, а самостійне встановлення наведених обставин призведе до виходу судовою інстанцією за межі визначених ст. 111-7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів п.п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вищий господарський суд України вважає, що ухвалені попередніми судовими інстанціями судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам, висновки судів є передчасними.

Враховуючи зазначене, прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до місцевого господарського суду, під час якого, суду слід належним чином дослідити усі обставини справи, урахувати викладені у даній постанові вказівки суду касаційної інстанції і вирішити справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права.