головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Каретере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення від та на постанову від Господарського суду Житомирської області 13.01.2014 Рівненського апеляційного господарського суду 10.04.2014 у справі Господарського суду № 906/1681/13 Житомирської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до 1. 1.Приватного підприємства "Паралель" 2. 2.Підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Архіград" ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та стягнення суми

у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Мусійчук О.В.; - відповідачів - третьої особи на стороні позивача - третьої особи на стороні відповідача 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;

14.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Приватного підприємства "Паралель" та до Підприємства "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" про визнання недійсним договору суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", Приватним підприємством "Паралель" та Підприємством "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів", та стягнення 10 108,01 грн. сплаченої суборендної плати, 33 508,18 грн. грошових коштів, що складаються з витрат на ремонт предмета суборенди в сумі 6 646,08 грн. та 10 108,01 грн. суборендної плати в подвійному розмірі відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 у справі № 906/1681/13 (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 (колегія суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий суддя, судді Василишин А.Р., Юрчук М.І.), визнано недійсним договір суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", Приватним підприємством "Паралель" та Підприємством "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів"; стягнуто з Приватного підприємства "Паралель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 13 292,16 грн. збитків; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі № 906/1681/13 в частині стягнення збитків у розмірі 13 292,16 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з Приватного підприємства "Паралель" 13 292,16 грн. збитків.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання недійсним договору суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013, стягнення 10 108,01 грн. сплаченої суборендної плати та збитків відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України, які складаються із витрат на ремонт об'єкта суборенди та суборендної плати.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент укладення спірного договору мав місце факт умисного введення ТОВ "Споживчий центр" в оману, оскільки ані орендодавець ПП "Паралель", ані орендар Підприємство "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" не мали права розпоряджатися приміщеннями гуртожитку № 12 літ. А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд.114, 1-поверх, в т.ч. передавати їх в суборенду; витрати позивача на ремонт об'єкта суборенди в сумі 6646,08 грн. підтверджено наявними в матеріалах справи договором підряду № 12/вих./П від 02.09.2013, кошторисом до договору від 11.09.2013 на суму 6 646,08 грн., актом виконаних робіт від 23.09.2013, актом огляду приміщень від 20.09.2013, платіжним дорученням № 1068 від 16.09.2013 на суму 6 646,08 грн. про оплату ПП "Архіград" робіт за договором підряду (т.1 а.с.19).

З урахуванням того, що ОСОБА_4 судові рішення у даній справі оскаржуються лише в частині стягнення збитків у розмірі 13 292,16 грн., касаційною інстанцією здійснюється перегляд лише в оскаржуваній частині.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", Приватним підприємством "Паралель" та Підприємством "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" укладено договір суборенди нежитлових приміщень, відповідно до п.1.2 якого, об'єктом суборенди є вбудоване в житловий будинок нежитлове приміщення загальною площею 53,2 кв.м., що розташоване за адресою: 10001, м.Житомир, вул.Київська, буд.114 (приміщення, що суборендується, становить: нежитлове приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, перший поверх, окремий вхід).

Умовами п. 7.2 договору суборенди нежитлових приміщень від 27.08.2013 передбачено право суборендаря обладнати об'єкт суборенди на власний розсуд.

Згідно з п. 1.1.5 договору оренди нежитлового приміщення від 26.08.2013 (т. 1 а. с. 87-88), укладеного між Приватним підприємством "Паралель" та Підприємством "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів", приміщення, що орендується, має наступні недоліки: на стінах потертості, подряпини.

02.09.2013 між ПП "Архіград" та ТОВ "Споживчий центр" укладено договір підряду № 12/вих./П, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту приміщень, які знаходяться за адресою: 10001, м. Житомир, вул.Київська, буд.114, 1-поверх, приміщення гуртожитку № 12 літ.А, а саме: приміщення першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, а замовник зобов'язується прийняти виконані ремонтні роботи та оплатити їх.

На виконання умов договору підряду ПП "Архіград" виконано ремонтні роботи на суму 6 646,08 грн., про що складено акт виконаних робіт від 23.09.2013, а ТОВ "Споживчий центр" їх оплачено платіжним дорученням № 1068 від 16.09.2013.

Судами попередніх інстанцій визнано недійсним спірний договір суборенди на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України у зв'язку з тим, що на момент укладення даного договору мав місце факт умисного введення ТОВ "Споживчий центр" в оману, оскільки ані орендодавець ПП "Паралель", ані орендар Підприємство "Ніко-Тех" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" не мали права розпоряджатися приміщеннями гуртожитку № 12 літ. А, а саме: приміщенням першого поверху № 12-1, 12-2, 12-3, 12-4, 12-5, за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд.114, 1-поверх, в т.ч. передавати їх в суборенду.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач просив, зокрема, стягнути на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України збитки, які складаються із витрат на ремонт предмета суборенди.

Відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що ПП "Паралель" під час укладення договору суборенди ввело в оману ТОВ "Споживчий центр"; позивач поніс витрати на ремонт предмета суборенди, що підтверджується договором підряду № 12/вих./П від 02.09.2013, кошторисом до договору від 11.09.2013 на суму 6 646,08 грн., актом виконаних робіт від 23.09.2013, платіжним дорученням № 1068 від 16.09.2013, актом огляду приміщень від 20.09.2013; беручи до уваги положення ч. 2 ст. 230 ЦК України; дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 13 292,16 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі виконаних робіт за договором підряду № 12/вих./П від 02.09.2013 відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.09.2013 ПП "Архіград" та ТОВ "Споживчий центр" підписано акт виконаних робіт за договором підряду № 12/вих./П на суму 6 646,08 грн. (т. 2 а. с. 62).

Всі інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 13.01.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі № 906/1681/13 залишити без змін.