головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" на рішення від та на постанову від Господарського суду Дніпропетровської області 12.05.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 24.07.2014 у справі Господарського суду № 904/4752/13 Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Карпенко Ю.С.; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

14.06.2013 Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 7226,71 грн., пені у розмірі 6 553, 92 грн., інфляційних втрат у розмірі 4 775, 22 грн. та 3 % річних у розмірі 1 029,21 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 у справі № 904/4752/13 (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий суддя, судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.), відмовлено у позові.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 у справі № 904/4752/13, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 визначених позивачем заборгованості за договором оренди № 19-01/07ор індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності та за договором № 19-01/07-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Частина 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2007 між позивачем та відповідачем було укладений Договір № 19-01/07ор оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

01.01.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 19-01/07-в про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Судами встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за зазначеними договорами, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 7 248,93 грн. за період з січня 2007 року по березень 2009 року (включно).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог (т. 2 а. с. 63).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові у позові.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що пунктом 3.3. договору оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 19-01/07 ор від 01.01.2007 передбачено, що орендна плата в повному обсязі перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітнім місяцем; відтак, відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату до 12.04.2009; позивачем пропущено строк позовної давності тривалістю у три роки щодо вимог про стягнення заборгованості за договором оренди № 19-01/07ор та договором № 19-01/07-в, оскільки позивачем із позовом про стягнення боргу за період з січня 2007 року по березень 2009 року включно звернувся лише 14.06.2013; відповідачем подано заяву про застосування позовної давності; беручи до уваги вимоги ст. 266 ЦК України; дійшли правомірного висновку про відмову у позові.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції, вважає, що місцевим господарським судом, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно залишено без розгляду заяву позивача від 17.04.2014 про зміну предмету та підстав позову, оскільки зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті (ст. 22 ГПК України); про початок розгляду справи по суті зазначається у протоколі судового засідання (п. 3. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) ); як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до протоколу судового засідання від 15.04.2014 Господарський суд Дніпропетровської області розпочав розгляд даної справи по суті, в той час як позивач 17.04.2014 звернувся із заявою про зміну предмету та підстав позову, тобто, після початку розгляду справи по суті.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 77 ГПК України, не виносились ухвали про відкладення розгляду справи у судових засіданнях 15.04.2014, 17.04.2014 та 23.04.2014 не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, судом першої інстанції 15.04.2014, 17.04.2014 та 23.04.2014 не відкладався розгляд справи, а оголошувалась перерва в судових засіданнях на підставі ст. 77 ГПК України, про що свідчать протоколи судових засідань від 15.04.2014, від 17.04.2014 та від 23.04.2014.

Не приймаються також до уваги посилання скаржника викладені у касаційній скарзі щодо неправильностей протоколів судових засідань суду першої інстанції, оскільки позивачем на протоколи судових засідань зауважень до Господарського суду Дніпропетровської області, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, подано не було.

Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі про те, що відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України позовна давність щодо його вимог починається з моменту повернення речі наймачем відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 (v014p710-12) у справі № 1-20/2012 положення статті 786 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності в один рік слід розуміти так, що воно застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Отже, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 у справі № 904/4752/13 залишити без змін.