Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів: Стратієнко Л.В., Кондратова І.Д. розглянувши касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення коштів

у березні 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 3 % річних у розмірі 1 853 075,87 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року позов задоволено повністю.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року скасувати та прийняти нове рішення яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 06/10-2433-БО-4 від 20.12.2010 року, за умовами якого Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язалась поставити МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, а також іншим суб`єктам господарювання, а останній прийняти та оплатити вартість цього газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року у справі № 15/5005/16815/2011 позов задоволено частково та стягнуто з МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн., пеню 412 835,72 грн., 869 695,84 грн. 3 % річних, 2 015 762,98 грн. інфляційних витрат та 56 460 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

Оскільки рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року не припиняє зобов`язань з оплати природного газу, поставленого на умовах договору № 06/10-2433-БО-4 від 20.12.2010 року, позивач вправі вимагати стягнення 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача 1 853 075,87 грн. 3 % річних, за період прострочення платежу до 07.12.2012 року і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року - без змін.