головуючого Остапенка М.І., суддів: Стратієнко Л.В., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення коштів

у травні 2014 року, ТОВ "Метінвест Холдинг" звернулось до господарського суду з позовом у якому просило, з урахуванням заяви про уточнення вимог, стягнути з ПАТ "Укртрансгаз" 16 640 298,15 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 1310000356 від 24.10.2013 року, 1 665 034,15 грн. втрат внаслідок інфляції та 224 229,87 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.07.2014 року позов задоволено у повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.09.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 2. ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 1310000356 від 24.10.2013 року, за умовами якого ТОВ "Метінвест Холдинг" (постачальник) зобов'язалось поставити у 2013-2014 роках ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) товар (труби сталеві Ш 1020 мм), а останній прийняти та оплатити вартість цього товару.

Пунктом 4.1 зазначеного договору встановлено, що покупець оплачує постачальнику товар за фактом поставки протягом 45-ти календарних днів.

За п. 11 та п. 14 цього договору, з урахуванням додатку № 3 до нього, датою поставки партії товарів визнається дата: у разі перевезення товару до місця поставки автомобільним транспортом - дата відмітки в товарно-транспортній накладній про прийняття товару відокремленим підрозділом відповідача; у разі перевезення товару до місця поставки залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції призначення в залізничній накладній про оформлення видачі вантажу відповідачу. Приймання товару здійснюється покупцем по прибуттю товару в місце поставки з обов'язковим оформленням акту приймання продукції (товару) за кількістю та якістю.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що у встановлений договором період позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 16 640 298,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товару № А-182071 від 03.12.2013 року, № А-182181 від 05.12.2013 року, № А-182240 від 07.12.2013 року, № А-182377 від 09.12.2013 року, № А-182243 від 09.12.2013 року, які підписані та скріпленні печатками сторін, за який останні до цього часу не розрахувався, це ним і не заперечується.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, а посилання останнього на відсутність фінансування у спірний період не звільняє його від відповідальності за виконання грошового зобов'язання, позивач вправі вимагати сплати ним боргу з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 16 640 298,15 грн., 1 665 034,15 грн. інфляційних втрат та 224 229,87 грн. 3 % річних, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.