за участю представників сторін: позивача - Коновалової В.В. дов. № 07 від 19 травня 2014 року, відповідача - Невмержицької Г.В. дов. № 10/00-142 від 11 серпня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Банк Форум" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2014 року у справі господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Союзстекло" до ПАТ "Банк Форум" про зобов'язання виконати умови договору,

У квітні 2014 року ТОВ "Союзстекло" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ПАТ "Банк Форум" (далі - відповідач) про зобов'язання перерахувати грошову суму у розмірі 91300 гривень 77 коп. на поточний рахунок позивача № 26005060244600, відкритий у Дніпропетровському відділенні КБ "Приватбанк".

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору банківського рахунку № 4-71406/01 від 30 вересня 2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27 травня 2014 року позов задоволено.

Зобов'язано ПАТ "Банк Форум" перерахувати на поточний рахунок № 26005060244600 ТОВ "Союзстекло" у Дніпропетровському відділенні комерційного банку "Приватбанк", МФО 305299, грошову суму у розмірі 91300 гривень 77 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27 травня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Форум" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2014 року та відмовити в позові.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України, ч. ч. 5, 6 ст. 36, ч. 3 ст. 46, ч. 6 ст. 49, ч. 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. ст. 2, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Зазначає, що позивач звернувся до банку з заявою про визнання його кредиторських вимог, отже, є кредитором банку, а у зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідача задоволення вимог кредиторів банку може здійснюватися лише в процедурі ліквідації у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 вересня 2011 року між ТОВ "Союзстекло" (позивач) та ПАТ "Банк Форум" в особі Відділення № 1006 ПАТ "Банк Форум" (відповідач) укладено договір банківського рахунку № 4-71406/01, за умовами якого банк відповідно до чинного законодавства України відкриває клієнту поточний рахунок для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому (п.1.1 договору).

За умовами пп. 3.3.1 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору.

Судами встановлено, що ТОВ "Союзстекло" подало до відповідача платіжні доручення: № № 645, 646, 647, 648, 649, 650, 651, 652, 653, 654, 655, 656, 657, 658, 659, 660, 661, 662, 663 від 14 березня 2014 року на загальну суму 91300 гривень 77 коп.

За випискою з рахунку ТОВ "Союзстекло" від 30 квітня 2014 року залишок грошових коштів на рахунку останнього у відповідача становив 92110 гривень 19 коп.

Станом на 20 березня 2014 року ПАТ "Банк Форум" не виконав перерахування коштів за поданими платіжними дорученнями та не повідомив позивача про причини невиконання платіжних доручень, що і стало підставою звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що кошти, щодо яких банк не виконав своїх зобов'язань з їх перерахування до іншої банківської установи на підставі платіжних доручень позивача, є власністю позивача, а позивач є клієнтом банку, а не його кредитором.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Дійсно, позивач є клієнтом відповідача в загальному розумінні згідно ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Разом з тим, суд залишив поза увагою, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 510 цього Кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За правилом ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач - боржником.

Згідно п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Однак, суди не перевірили в повному обсязі доводи відповідача щодо неможливості виконання платіжних доручень позивача на підставі наведеної норми закону і не з'ясували дату звернення з платіжними дорученнями, що їх не виконав відповідач, дату валютування, дату запровадження тимчасової адміністрації у відповідача, наявність коштів на рахунку позивача на момент звернення з вказаними платіжними дорученнями.

Враховуючи, що вказані обставини мають істотне значення для юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 27 травня 2014 року.

Справу передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.