головуючого Остапенка М.І., суддів: Стратієнко Л.В., Кондратова І.Д. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" про стягнення коштів

у квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" 764 980,18 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 121 488,77 грн. пені, 132 603,89 грн. штрафу, 55 523,33 грн. втрат внаслідок інфляції та 59 331,77 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.07.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 764 980,18 грн. боргу, 60 589,40 грн. пені, 132 603,89 грн. штрафу, 51 815,90 грн. інфляційних втрат, 59 238,56 грн. річних та 22 596,35 грн. на відшкодування судових витрат.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.09.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення у частині зменшення розміру пені скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову у цій частині в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 12/69-ТЕ-34 від 28.08.2012 року, за умовами якого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язалось передати Волочиському комунальному підприємству теплових мереж "Тепловик" (покупець) імпортований природний газ, а останній прийняти та оплатити вартість цього газу.

Пунктами 2.1, 2.1.2 зазначеного договору встановлено, що продавець передає покупцеві газ в обсязі до 1553,100 тис. куб. м, з допустимим відхиленням місячного обсягу переданого газу в розмірі плюс/мінус 5% від узгодженого сторонами у п. 2.1 цього договору планованого обсягу продажу газу без його коригування.

За змістом п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору у безспірному порядку останній зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п.7.2 договору).

Перевіряючи дотримання взятих на себе обов'язків судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року позивач поставив відповідачу обумовлений договором природний газ, за який останній розрахувався лише частково і на час розгляду справи борг відповідача складає 764 980,18 грн., що підтверджується належними доказами та останнім не оспорюється.

За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав умови договору щодо вчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивач вправі вимагати сплати боргу відповідачем, з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобов'язань передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та умовами договору в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 764 980,18 грн., 51 815,90 грн. інфляційних втрат, 59 238,56 грн. 3 % річних, штрафу 132 603,89 грн., правомірно зменшивши суму пені до 60 589,40 грн., з огляду на наявність обставин, передбачених ст. 233 ГК України, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.