Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скарги фермерського господарства "Бурка В.В." на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справі господарського суду Львівської області за позовом Поторицької сільської ради до 1. Сокальської районної державної адміністрації 2. Сокальської районної ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Фермерське господарство "Бурка В.В." 2. Відділ Держземагенства у Сокальському районі Львівської області 3. Бурка Віталій Володимирович про визнання частково недійсним розпорядження; визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землеюв судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились; від відповідача:не з'явились; від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явились;

Рішенням від 03.04.2014 господарського суду Львівської області (суддя Крупник Р.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним розпорядження голови Сокальської районної ради № 385 від 30.08.1999 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств" в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки громадянину Бурці Віталію Володимировичу, передачі громадянину Бурці Віталію Володимировичу згідно розробленого проекту в постійне користування з земель ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га. та видачі громадянину Бурці В.В. державного акту на право постійного користування землею, визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею від 15.12.1999 Серія ЛВ 1041, виданий Бурці Віталію Володимировичу, стягнуто з Сокальської районної ради на користь Поторицької сільської ради 2 294,00 грн. судового збору.

Постановою від 26.06.2014 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Кузя В.Л. - головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення від 03.04.2014 господарського суду Львівської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що розпорядження спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення було віднесено до повноважень Поторицької сільської ради або за її згодою, тому прийняття Сокальською районною радою оскаржуваного розпорядження здійснено поза межами наданих їй повноважень, з порушенням вимог чинного на час його прийняття законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями господарських судів фермерське господарство "Бурка В.В." звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 8, 13, 19, 40, 55, 57, 58, 68 Конституції України; ст.ст. 256, 257, 261 та 267 Цивільного кодексу України; ст.ст. 15, 27, 29, 102 Земельного кодексу України (1990); ст.ст. 1, 2, 12, 83 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що розпорядження Сокальської РДА № 385 від 30.08.1999 та державного акту на право постійного користування землею відповідають чинному законодавству.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники судового процесу не надіслали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволені касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 05.03.1999 Сокальська районна рада прийняла рішення №6 "Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств", п.6 якого надано в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розширення селянських (фермерських) господарств фермеру Бурці Віталію Володимировичу в розмірі 20,0 га із земель водосховища ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

На виконання вказаного вище рішення ПП "Земельно-кадастрове бюро" виготовило технічну документацію проектно-пошукових робіт по розробці проекту відведень земель для розширення селянського (фермерського) господарства Бурка В.В. з земель Сокальського заводу хімволокна Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області.

На підставі проекту відведення земельної ділянки гр. Бурці В.В. 30.08.1999 головою Сокальської РДА видано розпорядження № 385 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств", яким затверджено проект відведення земельної ділянки громадянину Бурці В.В. та передано йому згідно розробленого проекту в постійне користування з земель ВАТ "Сокальський завод хімічного волокна" земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га.

15.12.1999 Бурці В.В. видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 18,7974 га. для ведення селянського (фермерського) господарства, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 233.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013 у справі № 5015/1470/12, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2014 визнано недійсним п.6 рішення № 6 Сокальської районної ради від 05.03.1999.

Відповідно ст. 3 та ч.1 ст. 4 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

У державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Статтею 7 та п.1 ч.1 ст. 9 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.

Як зазначено судом апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутнє рішення Поторицької сільської ради про надання землі чи відмови у її наданні скаржнику із земель, що перебувають в межах її території, як розпорядника таких земель.

За ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Відповідно ч.ч. 1 та 5 ст. 51 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Як встановлено господарськими судами земельна ділянка, яка надана Бурці В.В. на підставі оспорюваного розпорядження Сокальської РДА № 385 від 30.08.1999 належала до земель сільськогосподарського призначення, розпорядження якою віднесено до повноважень Поторицької сільської ради. Господарським судам не надані докази зміни її цільового призначення.

Господарські суди дійшли висновку, що органом уповноваженим на розгляд та затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання її в користування є Поторицька сільська рада, яка в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель, а не районна державна адміністрація.

Відповідно ч.3 ст. 3 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки розпорядження спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення було віднесено до повноважень Поторицької сільської ради або за її згодою, тому прийняття Сокальською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження здійснено поза межами наданих їй повноважень, з порушенням вимог чинного на час його прийняття законодавства.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.