головуючого судді Остапенка М.І., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача не з'явився; від відповідача не з'явився; від третьої особи 1 не з'явився; від третьої особи 2 Лаврін О.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року у справі № 924/275/14 Господарського суду Хмельницької області за позовом Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної реєстраційної служби України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" про визнання права власності на нежитлове приміщення

У березні 2014 року Колективне підприємство "Хмельницька меблева фабрика" (надалі - КП "Хмельницька меблева фабрика", позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом, у якому посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" (надалі - ТОВ "Поділляжитлобуд", відповідач) здійснило самочинно реконструкцію приміщення на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, просило суд на підставі ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) визнати право власності на офісні приміщення та магазини з продажу продовольчих і непродовольчих товарів з надбудовою мансардного поверху загальною площею 3493,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе.

Відповідач та Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" (надалі - ПАТ "Банк "Форум", третя особа 2) позов не визнали, посилаючись на те, що спірне майно не є самочинним, оскільки реконструкція майна здійснювалася після отримання усіх необхідних дозволів, передбачених чинним на той час законодавством, та відповідно до проектної документації, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 20.05.2008 року, а право на земельну ділянку до відповідача перейшло відповідно до ст. 319 ЦК України після укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005 року. Крім того, третя особа зауважила, що спірне майно належить на праві власності відповідачу, що підтверджується свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.06.2008 року, і визнання права власності на це майно порушує права банку, оскільки обтяжене іпотекою.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.05.2014 року у справі № 924/275/14 (суддя Муха М.Є.) позов задоволено повністю. Визнано право власності на офісні приміщення та магазини з продажу продовольчих і непродовольчих товарів з надбудовою мансардного поверху загальною площею 3493,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 26 за КП "Хмельницька меблева фабрика".

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Грязнов В.В., Мельник О.В., Філіпова Т.Л.) не погодився з висновками місцевого суду і прийняв постанову від 19.08.2014 року, якою скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, в своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: 216, 236, 376, 377 ЦК України (435-15) , просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.05.2014 року залишити в силі.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" подало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ТОВ "Поділляжитлобуд" заявило клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити участь свого представника в судовому засіданні.

З врахуванням того, що згідно приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) відкладення розгляду касаційної скарги можливе лише у разі, коли за якихось обставин її не може бути вирішено в даному засіданні, та з врахуванням вимог ст. 77, 1115, 1117 цього Кодексу і тієї обставини, що неявка сторін в засідання суду касаційної інстанції не перешкоджає перегляду справи в суді касаційної інстанції, в задоволенні клопотання Вищий господарський суд України відмовив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника банку, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно державного акту на право постійного користування землею І-ХМ № 001726, зареєстрованого в Книзі записів державних актів, на право постійного користування землею ХМ № 278 Хмельницькій меблевій фабриці надано в постійне користування 1,59 га землі під виробничу базу відповідно до розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 14.06.1994 року № 1575.

01.02.2005 року між КП "Хмельницька меблева фабрика" (іпотекодавець) та ТОВ "Поділдляжитлобуд" (іпотекодержатель) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до п.1 якого іпотекодавець передає іпоеткодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання по договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу 05.11.2004 року за реєстром № 2099. Предмет іпотеки - частина двоповерхової будівлі головного корпусу з південного боку (приміщення торгово - промислового призначення), що знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Старокостянтинівське шосе, 26, загальна площа приміщень - 1578,9 кв.м., матеріал стін - цегла, реєстраційний номер - 8226787. В подальшому за рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.10.2012 року цей договір був визнаний недійсним.

Суди також з'ясували, що вказане приміщення обтяжене іпотекою згідно іпотечного договору, який був укладений між банком та ТОВ "Поділля-житлобуд" з метою забезпечення виконання ТОВ "Поділля-житлобуд" зобов'язань за кредитним договором № 03/05/16 КІ від 29.11.2005 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Суди з'ясували, що відповідач здійснив реконструкцію спірного приміщення, і 22.05.2008 року рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 618 був затверджений акт державної приймальної комісії від 20.05.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкт загальною площею 3493,2 кв.м, вартістю 9213077,00 грн: офісних приміщень та магазину з продажу продовольчих і непродовольчих товарів з надбудовою мансардного поверху та влаштуванням головного входу зі сторони Старокостянтинівського шосе за адресою: м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, 26. На підставі цього 25.06.2008 року Управління житлово-комунального господарства видало ТОВ "Поділляжитлобуд" свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Позивач, вважаючи, що відповідач здійснив реконструкцію приміщення самочинно, оскільки не отримував дозвіл від нього, як користувача земельної ділянки, на якій побудований об'єкт нерухомості, просив суд визнати за ним право власності на спірне приміщення на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України, яка встановлює, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005 року визнаний недійсним, а право постійного користування землею, на якій відповідач самочинно здійснив реконструкцію об'єкта нерухомості, надано КП "Хмельницька меблева фабрика", тому за позивачем може бути визнано право власності на спірний об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції на підставах, передбачених ст. ст. 331, 376, 392 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд, виходив з того, що спірне реконструйоване приміщення не є самочинним, оскільки після реконструкції приміщення було прийнято до експлуатації, що підтверджується актом від 20.05.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, і зареєстроване за відповідачем на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням житло-во-комунального господарства від 25.06.2008 року, на підставі рішення 12.06.2006 року № 664-А. Крім того, суд зауважив, що на земельній ділянці вже був розташований об'єкт нерухомості, а відповідач лише здійснив реконструкцію з надбудовою мансардного поверху.

Суд касаційної інстанції, в цілому погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, зазначає, що згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України визнання в судовому порядку за власником земельної ділянки (землекористувачем) права власності на самочинно споруджений об'єкт в тому числі й іншою особою можливо лише, якщо це не порушує права інших осіб. В даному випадку визнання права власності на майно, яке є предметом іпотеки, порушує права банку, який укладаючи договір іпотеки не знав і не міг знати про те, що іпотечне майно набуто відповідачем у власність з порушеннями, оскільки на момент укладення іпотечного договору договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого відповідач оформив право власності, був чинним. Тому з заявлених позивачем підстав визнати право власності за позивачем неможливо. Суд касаційної інстанції вважає, що у позові слід було відмовити саме з цих підстав.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції порушено ч. 1 ст. 216, 236 ЦК України, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки предметом цього спору є визнання права власності на самочинне будівництво, а не застосування наслідків недійсного правочину. Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що за недійсним правочином кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину лише, якщо це можливо, а в разі неможливості такого повернення - застосовуються інші правові наслідки, зокрема: відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, відшкодування збитків, тощо.

Інші доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, а тому до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Отже, враховуючи те, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою, окремі помилкові висновки суду не вплинули на прийняття правильного та справедливого по суті рішення про відмову в позові, і доводи касаційної скарги не спростовують правильних і законних висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, але з урахуванням мотивів та підстав, викладених у даній постанові.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року у справі № 924/275/14 - без змін.