головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення та постанову Господарського суду Житомирської області від 06.05.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 906/281/14 Господарського суду Житомирської області за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод опалювальної техніки" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Реєстраційна служба Житомирського міського управління юстиції; 2. ОСОБА_4; 3. ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 28.04.2012 № 5 за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_12, дов. від 03.10.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: ОСОБА_4 особисто; ОСОБА_8, дов. від 19.06.2012;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2014 № 02-05/447 для розгляду касаційної скарги у справі № 906/281/14, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 08.10.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.05.2014 у справі № 906/281/14 (суддя Омельян О.С.) позов задоволено частково. Суд визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Коростенський завод опалювальної техніки", оформленого протоколом №5 загальних зборів засновників ТОВ "Коростенський завод опалювальної техніки" від 28.04.2012. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Саврій В.А., судді - Мамченко Ю.А., Дужич С.П.) рішення Господарського суду Житомирської області від 06.05.2014 у справі № 906/281/14 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_4, в порядку ст. 121-1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Від Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції на адресу суду 02.10.2014 надійшла заява, в якій зазначена особа просила здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі без участі її представника.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "Коростенський завод опалювальної техніки" створене на підставі рішення загальних зборів від 15.01.2011 (протокол № 1) та 28.07.2011 проведено його державну реєстрацію.

Згідно з п. 1.9 Статуту, учасниками товариства є ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, частки учасників у статутному фонді товариства становлять 51%, 40% та 9% відповідно.

28.04.2012 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Коростенський завод опалювальної техніки", оформлені протоколом № 5. В тексті протоколу зазначено, що на зборах були присутні ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Протокол підписаний головою зборів ОСОБА_5 та секретарем зборів ОСОБА_11

Предметом розгляду у даній справі, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, є вимога позивача про визнання недійсним оформленого протоколом від 28.04.2012 № 5 рішення загальних зборів учасників ТОВ "Коростенський завод опалювальної техніки". При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на ст. ст. 10, 58, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 116, 145 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення, оформлене протоколом від 28.04.2012 № 5 прийнято з порушенням порядку скликання зборів учасників товариства, що призвело до позбавлення позивача можливості реалізації своїх прав та законних інтересів як учасника товариства.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 10, 51, 58, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 97, 116 ЦК України та дійшов висновку, що під час скликання та проведення 28.04.2012 зборів, відповідачем не було дотримано вимог закону та установчих документів товариства щодо порядку скликання зборів учасників товариства, а саме лише посилання в ксерокопії протоколу № 5 на присутність ОСОБА_5 не доводить факт присутності його як учасника товариства на зборах 28.04.2012 та голосуванні по питаннях порядку денного.

Також, суд зауважив, що факт підписання документа (протоколу від 28.04.2012 № 5) певною особою (в даному випадку позивачем) можна встановити лише шляхом експертного дослідження на підставі оригіналу документа, але суду не надано для огляду оригінал протоколу № 5. Зважаючи на ксерокопію протоколу, отриману з реєстраційної справи відповідача, яка оглядалась судом, неможливо встановити чи дійсно підпис на зазначеному документі належить позивачу. При цьому, судами беззаперечно взято до уваги та прийнято твердження, що позивач не підтверджує свою присутність на цих зборах та заперечує сам факт підписання протоколу № 5.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України (1798-12) ).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) визначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суди попередніх інстанцій, під час вирішення спору зважали лише на твердження (посилання) та доводи позивача, який заперечував свою присутність на загальних зборах 28.04.2012 та стверджував, що, відповідно, не підписував спірний протокол. Однак протилежним посиланням відповідача не надано судами жодної оцінки в мотивувальній частині судових рішень, чим порушено вимоги ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 60 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пунктах 17, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) ).

В свою чергу, положеннями п. 21 зазначеної постанови Пленуму Верховного суду України визначено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про відсутність доказів повідомлення позивача про загальні збори учасників товариства 28.04.2012 та взявши до уваги лише заперечення позивача про його присутність на загальних зборах учасників товариства дійшли висновку про відсутність підстав стверджувати, що протокол № 5 підписаний позивачем.

Проте, суди мали можливість скористатись повноваженнями, наданими ст.ст. 33, 36, 37 та 38 ГПК України та призначити судову експертизу. Також суди вправі витребувати від учасників судового процесу, а в разі необхідності - інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб (п. 4 ст. 65 ГПК України) зразки почерків, підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження. Відповідне витребування і дослідження судом зазначених зразків, документів тощо повинно, як правило, передувати винесенню ухвали про призначення судової експертизи та про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.

В даному випадку, факт підписання протоколу від 28.04.2012 № 5 ОСОБА_5 має значення для подальших висновків про наявність обставин, з якими пов'язано питання приймання участі зазначеної особи у загальних зборах товариства, адже права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними, зокрема, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах.

Водночас, відповідач, наразі, не звільняється від обов'язку, в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України, заперечуючи вищенаведені твердження позивача, довести обставини, з якими закон пов'язує дотримання процедури скликання загальних зборів учасників товариства та правомочності цих зборів.

При цьому, статтею 65 ГПК України унормовано, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

В свою чергу, у відповідності до ст. ст. 99, 101 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 105 ГПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Проте, як вбачається зі змісту постанови апеляційного господарського суду у даній справі, судом не відображено доводи, за якими він відхилив ті чи інші докази, надані відповідачем до матеріалів справи та наведені в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на те, що доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України (1798-12) , що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Оскільки, в силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, перевірити та надати оцінку доводам сторін, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.