головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова база "Укрбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 у справі № 910/7831/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова база "Укрбуд" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський Енергетичний Альянс Юей"; 2. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Систем" про визнання недійсною додаткової угоди від 28.08.2012 № 7 до договору про спільну діяльність від 13.05.2004 № 429 за участю представників сторін:

позивача: Касперчик З.В., дов. від 01.09.2014;

відповідача-1: Грищенко І.С., дов. від 07.10.2014; Діденко Ю.О., дов. від 07.10.2014;

Майданик Р.А., дов. від 07.10.2014;

відповідача-2: Малярчук Ю.Б., дов. від 10.04.2014; Собко О.В., дов. від 18.03.2014;

відповідача-3: Волянська О.Ю., дов. від 07.10.2014; Малеєва Ю.К., дов. від 07.10.2014;

в засіданнях суду 17.09.2014 та 01.10.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 01.10.2014 та 08.10.2014 відповідно

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7831/14 (суддя Босий В.П.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Кропивна Л.В., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі № 910/7831/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі 1, 2 та 3 надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Також, відповідачі 1 та 3 надали додаткові пояснення до відзивів на касаційну скаргу, в яких просили суд касаційної інстанції залишити без змін оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 у даній справі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 13.05.2004 між відповідачем-1 (Сторона-1) та відповідачем-2 (Сторона-2) укладений договір № 429 про спільну діяльність, за умовами якого сторони визначили, що метою договору є отримання прибутку за рахунок відновлення збільшення видобутку вігліводнів Більського (№ 161), Кухічихінського (№ 26,15,18), Яблунівського (№ 109,112), Абазівського, Західно-Солохівського (№ 81) родовищ, а також інших свердловин, які будуть визначені сторонами, як об'єкти спільної діяльності у додатках до цього договору (п. 2.1 договору).

Сторони прийняли на себе зобов'язання об'єднати свої грошові кошти, матеріальні, трудові, інформаційні ресурсі, виробничо-технічний потенціал для спільного досягнення мети спільної діяльності шляхом: опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах; здійснення робіт, направлених на відновлення та збільшення видобутку вуглеводнів із застосуванням різних технологічних методів та обладнання, а також подальшої експлуатації вище визначених свердловин; видобування та реалізація вуглеводнів; отримання прибутку (п.2.2 договору).

Договором сторони визначили: програму спільної діяльності (п.3 договору); розподіл часток майна (внески, створене та придбане) - 50х50 (п.4.2 договору); розмір та порядок внесення сторонами грошових та майнових внесків (п.5 договору); визначення та розподіл фінансових результатів у співвідношенні 50х50 (п.10 договору); права, обов'язки та відповідальність сторін (пункти 7, 8, 11 договору).

За умовами договору для координації спільних дій та досягнення мети, з метою здійснення контролю за виконанням спільної діяльності, сторонами створено Комітет управління спільною діяльністю (п. 6.1 договору), який очолює голова, що обирається членами комітету.

Оператором спільної діяльності, який представляє інтереси спільної діяльності у взаємовідносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами та установами, організаціями та фізичними особами з питань, що стосується спільної діяльності, наділений повноваженнями укладати угоди, та розпоряджається майном, що знаходиться у спільній діяльності, згідно пунктів 4.4, 6.3 договору, визначено Сторону-1.

Договір укладено строком на 10 років (п.14.2 договору) із застереженням, що його дію сторони вправі продовжити за взаємним погодженням сторін (п.14.3 договору).

В ході виконання договору, сторонами укладено додаткові угоди від 27.09.2004 № 1, від 01.10.2005 № 2, від 01.01.2006 №3, від 07.02.2006 № 4, від 05.02.2006 № 5, якими вносені зміни до умов договору, в тому числі й щодо строку дії договору.

Додатковою угодою від 27.01.2010 № 6 до участі у спільній діяльності за договором від 13.05.2004 № 429 залучено ТОВ "Торгова база "Укрбуд" (Сторона-3 за договором), яке наділяється функціями Оператора спільної діяльності. Цією угодою сторони визначили розмір внеску Сторони-3, перерозподілили частки спільної часткової власності відповідно: 25% - Сторона-1, 50% - Сторона-2 і 25% - Сторона-3 та розподілення прибутку у співвідношенні відповідно: 25% - Сторона-1, 50% - Сторона-2 і 25% - Сторона-3.

В червні 2011 року ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (нині ПАТ "Укргазвидобування") звернулася до суду з позовом до ТОВ "Бурова компанія "Рудіс" (нині ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс Юей") та ТОВ "Торгова база "Укрбуд" про розірвання договору про спільну діяльність від 13.05.2004 № 429, оскільки оператором за договором не виконувалися визначені договором обов'язки з управління діяльністю, не проводилися у термін, визначений договором планові засідання комітету управління спільної діяльності, не розподілявся прибуток спільної діяльності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі № 5/92, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011, розірвано договір про спільну діяльність від 13.05.2004 № 429.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 у справі № 5/92 зазначені судові рішення скасовані в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність від 13.05.2004 № 429 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Бурова компанія "Рудіс". В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В частині задоволення позову про розірвання договору про спільну діяльність від 13.05.2004 № 429 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Торгова база "Укрбуд" рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 залишені без змін.

28.08.2012 між ТОВ "Кувейт Енерджі Юкрейн" (правонаступник ТОВ "Бурова компанія "Рудіс", нині "Арабський Енергетичний Альянс Юей"), ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (нині ПАТ "Укргазвидобування") та ТОВ "Фаворит систем" укладено додаткову угоду № 7 до договору про спільну діяльність від 13.05.2004 № 429, якою сторони у зв'язку з розірванням договору про спільну діяльність з ТОВ "Торгова база "Укрбуд", залучили до спільної діяльності Сторону-3 - ТОВ "Фаворит систем", наділивши його повноваженнями оператора спільної діяльності, визначили розмір частки Сторони-3 та строк її внесення, внесли зміни та доповнення до умов договору про спільну діяльність.

Позивачем у даній справі заявлені вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 28.08.2012 № 7 до договору від 13.05.2004 № 429. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він є стороною договору про спільну діяльність № 429, оскільки додаткова угода № 6 до даного договору, за умовами якої він увійшов до участі у спільну діяльність за зазначеним договором, не була предметом розгляду у справі № 5/92, і його правовідносини, як значиться у постанові Вищого господарського суду України та ухвалі Вищого господарського суду України від 13.06.2014 у справі № 5/92, з ТОВ "Бурова компанія "Рудіс" (нині ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс Юей") не розірвано, у зв'язку з чим, додаткова угода № 7 порушує його права, як учасника спільної діяльності, оскільки укладена без його участі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що додаткова угода № 6 до договору від 13.05.2004 № 429 є самостійною угодою.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційним господарським судом було встановлено, що предметом спору у справі № 5/92 був договір від 13.05.2004 № 429 із змінами та доповненнями, внесеними до нього додатковими угодами, у тому числі додатковою угодою від 27.01.2010 № 6, і які є невід'ємною частиною договору про спільну діяльність.

Таким чином, місцевий господарський суд помилково визначив правову природу додаткової угоди від 27.01.2010 № 6, як самостійної угоди, адже з її змісту вбачається, що ця угода є зміною умов основного договору про спільну діяльність та не може існувати окремо від договору про спільну діяльність в силу умов п.п. 12, 17.6 договору від 13.05.2004 № 429, п. 1 п.п. 2-19, п. 8 додаткової угоди № 6.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що на момент укладення додаткової угоди від 28.08.2012 № 7, ТОВ "Торгова база "Укрбуд" припинило участь у спільній діяльності у зв'язку з розірванням договору в частині його участі у договорі № 429, тому його згоди на внесення змін до договору не вимагалося, а при укладені спірної додаткової угоди № 7 до договору № 429 учасниками спільної діяльності, щодо яких договір не було розірвано, додержано всі вимоги, які встановлено частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим, спірна додаткова угода відповідає нормам чинного законодавства, не порушує прав позивача та підстави для визнання її недійсною відсутні.

Касаційна інстанція вважає обґрунтованим висновок Київського апеляційного господарського суду (вмотивований ст.ст. 202, 509, 598, 626, 638, 651, 653, 654, 1141 ЦК України та ст. 188 ГК України) про те, що правовідносини між учасником, щодо якого договір був розірваний й іншими учасниками спільної діяльності припинилися, і ця сторона втратила статус сторони договору з моменту припинення з нею договору внаслідок його розірвання на підставі судового рішення з одним із учасників, та припинення договору між ним та іншим учасником в силу закону.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційним господарським судом, що суд першої інстанції помилково поклав в основу рішення ухвалу про роз'яснення судового рішення, оскільки процесуальним документом, яким суд приймає остаточне рішення у справі по суті спору, в силу ст.ст. 84, 105, 111-11 ГПК України є рішення та постанова відповідного суду, а ухвала, винесена на підставі ст. 89 ГПК України, це процесуальний документ, яким суд за заявою сторони роз'яснює рішення, ухвалу, постанову, не змінюючи при цьому їх змісту.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова база "Укрбуд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 у справі № 910/7831/14 - без змін.