Головуючого судді: Запорощенка М.Д. - доповідач, суддів: Куровського С.В., Міщенка П.К. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. у справі № 17-7/355-10-3625 господарського суду Одеської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн" до Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від скаржника: Каракоця О.Р., за довіреністю від кредитора: не з'явилися від боржника: Коротюк М.Г., за довіреністю

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2011 р., винесеною за результатами попереднього засідання, затверджено реєстр вимог кредиторів Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" с. Великий Дальник.

Вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса, відповідно до затвердженого судом реєстру, склали 486 904,38 грн. і були включені до першої черги задоволення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. апеляційну скаргу ОСОБА_8 м. Київ (уповноваженої особи від акціонерів боржника Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів " ЄВДОКІЯ" м. Одеса) задоволено.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.03.2011 р. по справі № 17-7/355-10-3625 змінено.

Виключено з реєстру кредиторських вимог вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" м. Дніпропетровськ в особі Філії "Южне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" м. Одеса в сумі 486 904,38 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 у справі № 17-7/355-10-3625 повністю і залишити в силі ухвалу попереднього засідання господарського суду Одеської області від 24.03.2011 у справі № 7/355-10-3625, в частині включення до реєстру вимог кредиторів боржника ВЗАТ "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" грошових вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Південне головне регіональне управління" в сумі 486 904, 38 грн. та віднесення їх до першої черги задоволення вимог кредиторів, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 575, 583 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1, 7, 11, 12 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 1, 14, 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4- 7, 43, 97 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 у справі № 17-7/355-10-3625 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.09.2014 р. заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задоволено частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року у справі № 17-7/355-10-3625 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Розпорядженням Секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України № 04-05/1330 від 29.09.2014 для розгляду справи № 17-7/355-10-3625 господарського суду Одеської області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Запорощенко М.Д. (доповідач), судді: Куровський С.В., Міщенко П.К.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2014 прийнято до провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013р. у справі № 17-7/355-10-3625 та судове засідання призначено на 07.10.2014.

Представник боржника, що був присутній в судовому засіданні проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими. Крім того, представник вказав на те, що взагалі заперечує проти визнання Банку кредитором у справі, оскільки вважає, що його зобов'язання припиненими. Дані заперечення судовою колегією не приймаються з урахуванням приписів ст. 111-7 ГПК України, оскільки не були предметом розгляду жодної інстанції під час розгляду даної справи.

В призначене судове засідання представники кредиторів у справі не з'явилися. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та дату судового засідання сторони та учасники судового процесу були сповіщені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права та врахувавши рішення Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, Верховний Суд України в постанові від 09.09.2014 вказав, що вимоги Банку є грошовими та такими, що забезпечені заставою майна боржника.

За висновками Верховного Суду України, якщо боржник не виконав основного зобов'язання, грошові вимоги Банку, забезпечені заставою майна боржника відповідно до частини 6 статті 14 та підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" включаються до реєстру вимог кредиторів окремо і задовольняються у першу чергу, за рахунок предмету застави.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2010 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Винконцерн" м. Білгород - Дністровський порушено провадження у справі № 7/355-10-3625 про банкрутство Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія" с. Великий Дальник, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За результатами підготовчого засідання, 28.09.2010 р. господарський суд визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора, зобов'язавши останнього подати оголошення до офіційних друкованих органів про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кормільцева М. А..

В газеті "Голос України" № 191 від 13.10.2010 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2011 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів Євдокія" с. Великий Дальник.

Судом першої інстанції вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса в розмірі 486 904,38 грн. визнано у повному обсязі і включено до першої черги задоволення, як такі, що забезпечені заставою майна боржника і визнані останнім, безспірними, підтверджені відповідними виконавчими та розрахунковими документами.

Під час апеляційного провадження судом встановлено, що 04.04.1997 між ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса та Виробничим закритим акціонерним товариством "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" с. Великий Дальник укладено договір застави № 1-849, який посвідчено державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Фещенко А.І. та зареєстровано в реєстрі за № 503155.

За умовами цього договору Виробниче закрите акціонерне товариство "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" с. Великий Дальник, в особі директора - Брусенської Є.І., виступило майновим поручителем по забезпеченню кредитного договору від 04.04.1997 № 134, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса та Приватним підприємством "Формула С", м. Одеса.

Також, апеляційним судом встановлено, що з метою забезпечення виконання Приватним підприємством "Формула С" м. Одеса зобов'язань за кредитним договором від 04.04.1997 № 134 в сумі 200 000 грн., Виробниче закрите акціонерне товариство "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" с. Великий Дальник передало ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса в заставу нерухоме майно, що знаходилось за адресою: Одеська область, с. Великий Дальник, пров. Маяцький 2, буд. 27, яке складалося з цілісного майнового комплексу, який включає в себе будівлі та споруди площею 2 238,88 кв. м.

За висновками апеляційного суду, зобов'язання, які виникли у Виробничого закритого акціонерного товариства "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" с. Великий Дальник перед ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса, є зобов'язаннями майнового, а не грошового характеру, тому включення до реєстру вимог кредиторів вимог ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса в сумі 486 904,38 грн. суперечить положенням абз. 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.03.2011 р. по справі № 17-7/355-10-3625 змінено.

Судова колегія не погоджується з висновками та рішенням суду апеляційної інстанції з оглядом на таке.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

В даному випадку застосуванню підлягають норми Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

За приписами ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Тобто, у справі про банкрутство завдання господарського суду у попередньому засіданні полягає в перевірці заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на предмет їх відповідності чинному законодавству.

При цьому, господарський суд не зв'язаний висновками боржника і розпорядника майна за результатами розгляду кредиторських вимог та вправі перевіряти законність та обґрунтованість заявлених до боржника вимоги в повному обсязі.

Вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса в сумі 486 904,38 грн. випливають з правовідносин, що походять із майнової поруки, а саме, із договору застави № 1-849 від 04.04.1997 р., укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса та Виробничим закритим акціонерним товариством "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" с. Великий Дальник", в забезпечення кредитного договору від 04.04.1997 р. № 134, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса та Приватним підприємством "Формула С", м. Одеса. З метою забезпечення виконання Приватним підприємством "Формула С" м. Одеса зобов'язань за кредитним договором від 04.04.1997 р. № 134 в сумі 200 000 грн., Виробниче закрите акціонерне товариство "Великодальницький завод продовольчих товарів "Євдокія" с. Великий Дальник передало ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Южне Головне Регіональне Управління" м. Одеса в заставу нерухоме майно, що знаходилось за адресою: Одеська область, с. Великий Дальник, пров. Маяцький 2, буд. 27, яке складалося з цілісного майнового комплексу, який включає в себе будівлі та споруди площею 2 238,88 кв. м.

Частинами 1, 2 статті 1, частиною 2 статті 11 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. Кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

При цьому, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Право кредитора на звернення з грошовими вимогами, а відповідно, - і грошовий обов'язок майнового поручителя - боржника перед Банком, передбачені також умовами кредитного договору та договору застави, укладених між Банком, основним боржником і майновим поручителем, на підставі яких Банк і заявив свої кредиторські вимоги у цій справі.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що вимоги Банку є грошовими та такими, що забезпечені заставою .

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Таким чином, вимоги Банку, що виникли внаслідок невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, є грошовими і такими, що забезпечені заставою майна за договором застави, тому висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання вимог Банку майновими і виключення їх з реєстру вимог кредиторів є помилковим і не відповідає вимогам законодавства.

Абзацом 2 частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції) передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя згідно з положеннями абзацу 2 частини 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та враховуючи рішення Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Одеської області від 24.03.2011 та невідповідність висновків суду апеляційної інстанції, викладених в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2013, нормам матеріального права.