розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича на постанову у справі Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 № 10/5026/787/2012 господарського суду Черкаської області за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича про скасування державної реєстрації змін до установчих документіву справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" за участю представників сторін: Іванюк О.М. - ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект"; Теплюк В.С.- представник Фесенка Ю.М.; Камєшкова О.В. - представник Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Ліквідатор ЗАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" арбітражний керуючий Іванюк Олександр Миколайович в межах даної справи про банкрутство звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Київпроект-Центр".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.05.2014 задоволено заяву ліквідатора; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - ТОВ "Київпроект-Центр", пов'язану із зміною складу та інформації про засновників, відомості про що містяться в записі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проведену 08.07.2010 за номером 1 073 105 0005 016348.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 апеляційну скаргу Фесенка Юрія Михайловича задоволено; ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.05.2014 скасовано; відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ЗАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича.

При цьому суд апеляційної інстанції керувався ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та виходив з того, що заява ліквідатора боржника не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ЗАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" арбітражний керуючий Іванюк Олександр Миколайович звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 та залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.05.2014, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 190, 191 ЦК України, ст. 213 ГК України, ст.ст. 17, 23, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-1, 12 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у справі про банкрутство боржника - ЗАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" порушено господарським судом Черкаської області 24.05.2012.

31.05.2012 місцевий господарський суд прийняв постанову про визнання боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором арбітражного керуючого Іванюка О.М.

06.07.2010, тобто до порушення справи про банкрутство, боржник - ЗАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" уклав з громадянином Фесенком Ю.М. договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав, за яким передав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Київпроект-Центр" в розмірі 99%. Вказаний договір став підставою для зміни складу учасників ТОВ "Київпроект-Центр".

08.07.2010 ці зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 10731050005016348.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013, прийнятою у даній справі про банкрутство, договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав від 06.07.2010 визнано недійсним, у зв'язку з чим ліквідатор ЗАТ "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" звернувся до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві та просив скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Київпроект-Центр" (лист-звернення № 3260 від 22.08.2013).

Листом-відповіддю № 861/03 від 09.09.2013 відділ державної реєстрації відмовив ліквідатору в задоволенні його заяви, що стало підставою для звернення ліквідатора до господарського суду із заявою про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - ТОВ "Київпроект-Центр", пов'язану із зміною складу та інформації про його засновників, відомості про що містяться в записі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проведеному 08.07.2010 за номером 1 073 105 0005 016348.

Із змісту вказаної заяви вбачається, що фактично даний спір виник внаслідок відмови державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про боржника, як засновника ТОВ "Київпроект-Центр".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вказана заява ліквідатора не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство за правилами господарського судочинства, враховуючи наступне.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , статті 18, 22 якого встановлюють, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення; місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Таким чином, реалізація судової влади ставиться в залежність від певних процесуальних форм, які визначені положеннями процесуального закону.

Підвідомчість справ господарським судам визначена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 1 частини 1 цієї статті встановлено, що господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Виходячи з положень пунктів 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В преамбулі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

За визначенням, наведеним у статті 1 названого Закону, державний реєстратор - це посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, державний реєстратор в розумінні п.7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, що виникли між ліквідатором боржника та державним реєстратором у сфері державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, цей спір є публічно-правовим, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

При цьому колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що вимога до суб'єкта владних повноважень (скасування державної реєстрації змін до установчих документів) може були предметом розгляду в господарському суді лише у тому випадку, коли вона є похідною від інших вимог, зокрема, у справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про внесення змін до установчих документів.

Так, статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства, і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати, зокрема, примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, нова редакції статуту ТОВ "Київпроект-Центр", яка зареєстрована 08.07.2010, затверджена загальними зборами учасників товариства (протокол № 2 від 06.07.2010).

Доводи ліквідатора боржника про те, що правовою підставою для державної реєстрації змін до статуту товариства був договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав від 06.07.2010 р., є помилковими, оскільки вказаний договір є лише правовою підставою для прийняття загальними зборами учасників товариства відповідного рішення про зміну складу його учасників з перерозподілом їх часток. Саме на підставі такого рішення і вносяться зміни до установчих документів товариства та здійснюється їх державна реєстрація.

Згідно з статтею 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Твердження ліквідатора боржника про відсутність у реєстраційній справі ТОВ "Київпроект-Центр" рішення загальних зборів учасників товариства (протокол № 2 від 06.07.2010), що унеможливлює його скасування в судовому порядку, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, оскільки ця обставина підлягає встановленню судом в межах вирішення спору між учасниками ТОВ "Київпроект-Центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про внесення змін до статуту.

Крім того, розглянувши та задовольнивши вимогу про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, пов'язаних із зміною складу та інформації про заставників ТОВ "Київпроект-Центр", суд першої інстанції не залучив до участі у справі ні засновника товариства Фесенка Ю.М., ні юридичну особу - ТОВ "Київпроект-Центр", чим грубо порушив їх права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ліквідатора закритого акціонерного товариства заводу "Проектно-вишукувальний інститут "Київагропроект" арбітражного керуючого Іванюка Олександра Миколайовича залишити без задоволення.