Товариство звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Підприємства 506 749,10грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством зобов'язання з оплати одержаних послуг за договором від 01.12.2011 № 124/2 транспортного експедирування, на користь нового кредитора - Товариства за договором відступлення права вимоги від 12.08.2013.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.03.2014 (суддя Тісецький С.С.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (судді Мамченко Ю.А. - головуючий, Гулова А.Г., Саврій В.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 454 408,81 грн. заборгованості, 9088,17 грн. судових витрат. В іншій частині позову - відмовлено.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 509, 512, 514, 525, 526, 610, 929, 931 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 1, 9, 10, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" мотивовано неналежним виконанням Підприємством зобов'язань з оплати одержаних транспортно-експедиторських послуг, на користь нового кредитора - Товариства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2014 № 05-05/1584 змінено склад суду для розгляду справи № 902/4/14 та сформовано наступний склад суду: суддя Палій В.В. -головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М., Харченко В.М.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.12.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт" як експедитором та Підприємством як клієнтом укладеного Договір транспортного експедирування № 124/2 (далі -Договір), відповідно до якого експедитор зобов'язався надати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані із забезпеченням перевезень транспортно-імпортних, транзитних вантажів, а клієнт зобов'язався прийняти надані експедитором послуги і оплатити їх згідно умов даного договору (пункт 1.1. Договору);

- відповідно до пункту 1.2. транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту згідно Закону України "Про транспортне експедирування" (1955-15) , Цивільним (435-15) і Господарськими кодексами України (436-15) ;

- за умовами Договору експедитор зобов'язався: представляти інтереси клієнта у відносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями по перевезенню, перевалці і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу клієнта; здійснювати митне оформлення і декларування вантажів; організовувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів різними видами транспорту по території України і за її межами у відповідності із заявкою клієнта; за дорученням і за рахунок клієнта проводити розрахунки з портами, транспортними і експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань по даному договору (підпункти 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.7. пункту 2.1. Договору);

- відповідно до підпунктів 2.2.1., 2.2.2., 2.2.5., 2.2.6., 2.2.7. пункту 2.2. Договору клієнт за Договором зобов'язався: залучати експедитора в якості оператора до організації і здійсненню перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню своїх вантажів; видавати експедитору необхідні документи для представлення інтересів клієнта при виконанні цих операцій; видавати експедитору або, за узгодженням з ним, іншим особам рознарядки на відвантаження експортних, імпортних і транзитних вантажів з порту не пізніше ніж за 4 діб до прибуття судна, доручення на організацію робіт; оплачувати послуги експедитора за діючими ставками і розцінками, на основі виставлених рахунків; при перевезенні вантажів по території України і країн СНД, клієнт зобов'язаний на протязі 48 годин здійснити митну очистку і вивантаження вантажу, рахуючи з моменту прибуття автотранспорту до місця, вказаного клієнтом; у випадку митного огляду вантажу клієнта в портах прибуття, останній зобов'язується відшкодувати експедитору вартість вантажних операцій згідно виставлених експедитором рахунків;

- послуги експедитора, морський фрахт, а також розходи, витрати та інші платежі, здійсненні експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на протязі 30 календарних днів з дати виставлення рахунку експедитором після прибуття вантажу на митну територію України (пункт 3.1. Договору).

- відповідно до пункту 6.1. Договору, даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2012 року;

- для здійснення отримання, експедирування, оформлення і доставки вантажів на адресу Підприємства із портів Одеси та Іллічівська по території України, відповідачем видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фарконт" довіреності;

- надання послуг за Договором підтверджено рахунками, коносаментами, накладними на перевезення вантажу, довіреностями, актами прийому-здачі наданих послуг, рахунками, які виставлені експедитором Підприємству, платіжними документами, в підтвердження витрат по виставлених рахунках;

- надані послуги Підприємством не оплачені;

- 12.08.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого новий кредитор стає кредитором боржника - Підприємства за Договором від 01 грудня 2011 року № 124/2 між первісним кредитором та Підприємством на суму боргу;

- до нового кредитора перейшло право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов'язань боржника, викладених в Договорі (пункт 3 договору про відступлення права вимоги);

- Товариством виставлено Підприємству рахунки для здійснення Підприємством оплати за отримані послуги на користь Товариства як нового кредитора.

Причиною виникнення спору у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства на користь Товариства як нового кредитора заборгованості у розмірі 506 749,10 грн. за надані послуги: фрахт, зважування, розвантажні роботи, зберігання в порту, автоперевезення, демередж, транспортно-експедиторське обслуговування тощо згідно умов Договору.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій за своєю правовою природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт" та Підприємством правочин є договором транспортного експедирування.

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 316 Господарського кодексу України.

За змістом статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно частини 10 статті 9 Закону, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону, експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

За змістом частини 2, частини третьої статті 12 Закону, клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В силу статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Договору і умови його виконання; встановивши факт прострочення виконання зобов'язання Товариством із оплати наданих послуг у строк, визначений Договором; беручи до уваги наявність Договору відступлення права вимоги, за яким новим кредитором стало Товариство, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості у розмірі, який доведений позивачем.

Доводи Підприємства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 зі справи № 902/4/14 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства "ГАССІБ" з іноземною інвестицією - без задоволення.