Головуючого судді: Панової І.Ю. суддів: Запорощенка М.Д.- доповідач, Погребняка В.Я. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.05.14 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.14 р. у справі № 10/01/5026/650/2011 господарського суду Черкаської області за заявою ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рена" про визнання банкрутом за участю представників сторін: від скаржника: Міхай-Седова Ю.С., за довіреністю від кредиторів: ОСОБА_7, за довіреністю (від ОСОБА_5) ОСОБА_7, за довіреністю (від ОСОБА_8) від боржника: Кармоліт Я.В., за довіреністю

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.05.2014 по справі № 10/01/5026/650/2011 (суддя Шумко В.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Рена"; ліквідовано останнього як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; затверджено звіти про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Голінного А.М. в ході виконання ним повноважень ліквідатора в розмірі та на умовах, встановлених рішенням комітету кредиторів (протокол № 5 від 05.05.2014); провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.14р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.05.2014 по справі № 10/01/5026/650/2011 - без змін.

Не погодившись з Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.05.2014 та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 у справі № 10/01/5026/650/2011, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означених судових актів, з вимогою передати справу № 10/01/5026/650/2011 на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що в оскаржених судових рішеннях суди не розглянули та не дослідили усіх фактичних обставин справи, наявність або відсутність яких впливає на правильне вирішення питання, щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу товариства з обмеженою відповідальністю "Рена", чим, зокрема, було порушено вимоги ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, скаржник зауважує на тому, що його як члена комітету кредиторів не було своєчасно повідомлено про збори комітету кредиторів 05.05.2014, у звіті ліквідатора відсутні посилання на укладені договори купівлі-продажу з реалізації активів банкрута, не надано жодного документу, що підтверджують реалізацію активів, арбітражний керуючий не зазначив жодних дій, який були ним вчинені щодо звернення до ОСОБА_11 з регресними вимогами в порядку ст. 11 Закону України "Про іпотеку".

18.09.2014 до Вищого господарського суду України від арбітражного керуючого Голінного А.М. надійшов лист в якому заявник просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції на ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.14р. у справі № 10/01/5026/650/2011 до розгляду не приймати та повернути скаржнику. При цьому, арбітражний керуючий посилається на те, що до копії касаційної скарги, що була ним отримана, не додано додатків визначених у касаційній скарзі.

Судова колегія вважає вимоги арбітражного керуючого Голінного А.М. необґрунтованими, оскільки підстави повернення касаційної скарги визначені приписами ст. 111-3 ГПК України, а права сторін на ознайомлення з матеріалами справи визначені ст.22 означеного Кодексу.

Арбітражний керуючий Голінний А.М. у відзиві на касаційну скаргу та представник ліквідатора в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.03.2011 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Рена", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Голінного А.М., вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 22.08.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Черкаської області від 09.04.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Рена" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича (ліцензія серії НОМЕР_1 від 05.02.2009) та зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.08.2013 задоволено заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Рена" про надання згоди на продаж майна банкрута та надано згоду на продаж в межах справи про банкрутство: 1) нерухомого майна банкрута у вигляді комплексу будівель: нежитлової будівлі з підвалом під літ. "А-2", загагльною площею 1573,8 кв. м., коморою під літ. "Е", топочною під літ. "Б-І" площею 34,4 кв. м., павільйонами під літ. "В-Г", огорожа №1, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 195; 2) автовишки АП-17 на базі автомобіля ЗІЛ 131, 1988 року випуску, двигун № 241199, № шасі 820791, зеленого кольору; д.н.з. 4101 РКА, свідоцтво про реєстрацію ТЗ РКС № 044482 від 25.10.1997 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.11.2013 звільнено активи товариства з обмеженою відповідальністю "Рена" з-під податкової застави.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.12.2013 задоволено клопотання ліквідатора ТОВ "Рена" про скасування заборони на нерухоме майно банкрута для здійснення процедури ліквідації.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.02.2014 задоволено клопотання ліквідатора про скасування заборони на нерухоме майно банкрута для здійснення процедури ліквідації.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.05.2014 по справі № 10/01/5026/650/2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Рена"; ліквідовано останнього як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; затверджено звіти про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Голінного А.М. в ході виконання ним повноважень ліквідатора в розмірі та на умовах, встановлених рішенням комітету кредиторів (протокол № 5 від 05.05.2014); провадження у справі припинено.

Затверджуючи звіт ліквідатора, суд першої інстанції виходив з рішення комітету кредиторів, товариство-банкрут припинило господарську діяльність, його майно та кошти для задоволення вимог кредиторів відсутні.

Залишаючи без змін постанову суду від 19.05.2014. суд апеляційної інстанції встановив, що про проведення зборів комітету кредиторів було повідомлено всіх членів комітету кредиторів, в тому числі й ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції, що підтверджується наявною в матеріалах справи засвідченою належним чином копією повідомлення з відміткою скаржника від 30.04.2014 вх. № 39/410 про отримання.

Також, суд апеляційної інстанції встановлено, що звернення з вимогами до ОСОБА_11 ліквідатором визнано безнадійним, оскільки, наявні на даний момент виконавчі документи про стягнення боргу із ОСОБА_11 на користь інших стягувачів, що перебувають на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби свідчать про відсутність у останньої активів.

Стосовно доводів кредитора ОСОБА_12, судом зазначено, що заяви про які вказує даний кредитор було подано вже після затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та станом на дату апеляційного розгляду остаточні рішення по них не прийнято.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до п. 11 Розділу X "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" положення Закону про банкрутство (2343-12) застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

В даному випадку застосовується положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону, чинній з 19 січня 2013 р.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначені у ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції Закону від 22.11.12 р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону про банкрутство ( у вказаній редакції) ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Повноваження ліквідатора визначені положеннями ст.ст. 41-48 Закону про банкрутство.

Частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) передбачено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Статтею 43 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) визначено порядок оцінки майна банкрута та регламентовано, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Отже, зазначеними приписами законодавства про банкрутство не передбачається обов'язку ліквідатора проводити узгодження із заставним кредитором процедури оцінки заставного майна боржника. Процедура оцінки заставного майна є самостійної дією ліквідатора в ході інвентаризації майна боржника та підготовки його до продажу.

Частинами 1, 5 статті 44 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) регламентовано, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону, продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Отже, обираючи спосіб продажу активів боржника в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен врахувати як загальні норми законодавства про банкрутство щодо реалізації активів боржника (статті 43, 44 Закону про банкрутство), так і його спеціальні норми (частина 4 статті 42 Закону про банкрутство). В першу чергу ліквідатор повинен узгодити із забезпеченим кредитором порядок реалізації в ліквідаційній процедурі майна боржника, яке є предметом застави. Тільки у випадку ненадання згоди заставодержателем на продаж забезпеченого майна боржника, в тому числі у складі цілісного майнового комплексу, ліквідатор вправі звернутися до суду про надання згоди на такий продаж .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором, на виконання приписів Закону про банкрутство (2343-12) , проведено роботу по ліквідації банкрута, з метою розшуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, вжиття заходів щодо захисту майна боржника, здійснення нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника, забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів та формування ліквідаційної маси було направлено запити до головного управління Держземагентства у Черкаській області, Черкаської митниці державної митної служби України, національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України у Черкаській області, державної архітектурно-будівельної інспекції України, територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Черкаській області, державному реєстратору речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державної інспекції сільського господарства України у Черкаській області, комунального підприємства "Черкаське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", державної служби інтелектуальної власності, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській област Міністерства доходів і зборів України, банківським установам.

Для виявлення кредиторів боржника було подано оголошення про визнання ТОВ "Рена" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, яке було опубліковано в газеті "Голос України" № 80 (5580) від 25.04.2013.

За результатами проведеної інвентаризації встановлено, що ТОВ "Рена" є власником: комплексу нежитлових будівель розташованих за адресою м. Черкаси, вул. Благовісна, 195; автомобілю марки 3IЛ 131 (авто вишивка АП-17), д.н.з.4101 РКА та малоцінного майна (офісна техніка, меблі, обладнання, тощо), які є предметом забезпечення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.08.2013 надано згоду на продаж майна, що є предметом застави, в межах процедури банкрутства.

Для проведення аукціону з продажу вищезазначеного майна боржника, зокрема з метою визначення організатора проведення аукціону було здійснено публікацію відповідного оголошення в газеті "Акцент" № 25 (962) від 19.06.2013, направлено лист на адресу заставного кредитора - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"" про надання згоди на продаж заставного майна, тощо.

За результатами проведеної реалізації майна боржника було отримано грошові кошти від реалізації транспортного засобу в розмірі 22130,00 грн.; від реалізації нерухомого майна банкрута 261936,42 грн., а загалом 284066,42 грн., які були спрямовані на часткове погашення вимог кредиторів.

Продаж малоцінного майна банкрута було здійснено за погодженням із комітетом кредиторів, що підтверджується доданим до звіту ліквідатора протоколом зборів комітету кредиторів № 3 від 07.10.2013. Сума грошових коштів отримана від реалізації якого склала 4180,00 грн. була спрямована на відшкодування витрат арбітражного керуючого.

За приписами ч.ч.11, 12 ст. 41 Закону про банкрутство ( у визначеній редакції) дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю). У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням наведеного та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії ліквідатора - арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича щодо проведення ліквідаційної процедури банкрута відповідають вимогам ст. ст. 41-48 Закону про банкрутство та здійснені ним в межах повноважень ліквідатора, визначених ст. 41 цього Закону.

Відповідно до приписів ст.46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, визначені ч. 1 означеної статті, документи.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Протоколом засідання комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Рена" № 5 від 05.05.2014 було погоджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс та вирішено питання про направлення його на затвердження.

Посилання скаржника на те, що його як члена комітету кредиторів не було своєчасно повідомлено про збори комітету кредиторів 05.05.2014 спростовується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією повідомлення з відміткою канцелярії про отримання 30.04.2014 ( т. 8 а.с. 20).

Твердження скаржника про те, що у звіті ліквідатора відсутні посилання на укладені договори купівлі-продажу з реалізації активів банкрута, не надано жодного документу, що підтверджують реалізацію активів також спростовуються матеріалами справи. Так, до звіту ліквідатора були надані копії, засвідчені належним чином, оголошень про продаж майна банкрута, договорів купівлі-продажу та актів приймання-передачі.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається. Крім того, доводи заявника фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.