головуючого судді суддів Євсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В., розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", 2. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. у справі № 910/18026/13 господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання недійсними рішень наглядової ради за участю представників:

позивача: ОСОБА_5

відповідача: Мустіпан О.О.

третьої особи: ОСОБА_7

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (далі - ПАТ "Мостобуд") про визнання недійсними рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Мостобуд", оформлених протоколом № 12-7 від 16.04.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані рішення були прийняті за участю представника за дорученням, а не особисто членом наглядової ради, що суперечить положенням статуту товариства та п. 4 ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства". Також позивач зазначав, що оспорюване рішення про надання дозволу на укладення кредитної угоди на суму 80 000 000,00 грн. без окремого погодження процентної ставки в розмірі 18% за користування кредитними коштами, що перевищує розмір статутного капіталу товариства, порушує ч. 8 п. 9.21 та пп. 12 ч. 3 п. 9.48 Статуту і може негативно вплинути на фінансове становище товариства, чим порушить право позивача на отримання дивідендів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. (судді Васильченко Т.В., Любченко М.О., Марченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що положення п. 9.21 Статуту не свідчать про відсутність у наглядової ради повноважень щодо надання згоди на укладення правочинів на суму, яка перевищує статутний фонд товариства. Також суд першої інстанції зазначив, що норми чинного на день прийняття оспорюваних рішень законодавства та положення Статуту товариства не містять обмежень щодо участі у засіданні наглядової ради товариства представника акціонера, обраного до її складу, відтак суд дійшов висновку щодо правомірності участі в засіданні наглядової ради ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8) - представника ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9), який був членом наглядової ради.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. (судді Шаптала Є.Ю,, Власов Ю.Л., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено; визнано недійсними рішення наглядової ради ВАТ "Мостобуд", оформлені протоколом № 12-7 від 16.04.2007 р.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з посиланням на ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", п. 9.18 Статуту, дійшов висновку, що членство у наглядовій раді, яка створюється з числа акціонерів, є правовідношенням представництва, яке полягає у тому, що одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. З огляду на дане апеляційний суд дійшов висновку, що ані нормами чинного на день прийняття спірних рішень законодавства, ані положеннями Статуту не передбачено право акціонера як члена наглядової ради товариства передавати свої права представнику для участі в засіданні наглядової ради, тому участь в засіданні наглядової ради представника ОСОБА_9 за довіреністю ОСОБА_8 була неправомірною. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорювані рішення прийняті з порушенням приписів ст. ст. 203, 237, 240 ЦК України, ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" та положень пунктів 9.18 - 9.20 Статуту, у зв'язку з чим є недійсними.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ПАТ "Мостобуд" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд.

Також до Вищого господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "Мостобуд" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "Укрсоцбанк" - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.04.2007 р. відбулось засідання наглядової ради ВАТ "Мостобуд", назву якого було змінено на ПАТ "Мостобуд", у наступному складі: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 (за довіреністю серії НОМЕР_1, виданою ОСОБА_9).

За результатами проведеного засідання одноголосно було прийнято рішення:

- надати дозвіл ВАТ "Мостобуд" на отримання у АКБ "Укрсоцбанк" кредиту в сумі 80 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів та придбання основних засобів строком на три роки з можливістю продовження загального терміну кредитування до семи років;

- надати дозвіл ВАТ "Мостобуд" на передачу в заставу АКБ "Укрсоцбанк" трьох майнових комплексів і майнових прав грошової вимоги як дійсних так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, на суму 300 000,00 грн., які випливають з договору банківського мультивалютного рахунку від 16.04.2007 р. № 018/00434КЗ;

- доручити заступнику голови правління з фінансових питань ВАТ "Мостобуд" Гавришу Д.М. підписати договір кредитної лінії, договори іпотеки, договір застави майнових прав з АКБ "Укрсоцбанк" та інші необхідні документи.

ОСОБА_4, як акціонер ПАТ "Мостобуд", звернувся з позовом до суду про визнання вказаних рішень недійсними.

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Господарським товариством, згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України, є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом (ч. 1 ст. 114 ЦК України).

Права учасників господарського товариства визначено ст. 116 ЦК України. Так, учасники господарського товариства, відповідно до ст. 116 ЦК України, мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Статтею 117 ЦК України передбачено, що учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Акціонерним товариством, згідно з ч. 1 ст. 152 ЦК України, є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 24 Закону України "Про господарські товариства".

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначено статтею 167 ГК України.

Корпоративними правами, згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України, є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При розгляді справи місцевий та апеляційний господарські суди, з посиланням на наявну в матеріалах справи виписку про стан рахунку у цінних паперах від 13.09.2013 р. № 005250, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", дійшли висновку, що ОСОБА_4 є акціонером ПАТ "Мостобуд" та володіє простими іменними акціями товариства в кількості 17 штук.

Нормами ст. 1 ГПК України надано право підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарським судам, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Таким чином, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України (п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

Колегія суддів звертає увагу, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства (п. 39 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

Отже, при вирішенні спорів про визнання рішень наглядової ради товариства недійсними судам необхідно дослідити питання, чи є позивач учасником (акціонером) даного товариства і яким чином оспорюване рішення порушує його права або охоронювані інтереси.

Крым того, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

Розглянувши спір, господарські суди зазначених вимог законодавства не врахували та, всупереч вимогам ст. ст. 4-3, 43 ГПК України, не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не встановили, чи був ОСОБА_4 акціонером ПАТ "Мостобуд" саме на час прийняття наглядовою радою товариства оспорюваних рішень від 16.04.2007 р. Відтак, не досліджено питання наявності порушеного права позивача станом на 16.04.2007 р.

Також господарськими судами попередніх інстанцій не з'ясовано, яким чином спірні рішення наглядової ради ПАТ "Мостобуд" порушують права чи законні інтереси позивача як акціонера відповідача, тобто не встановлено існування на момент подання позову негативних наслідків для позивача, спричинених прийняттям вказаних рішень, в тому числі з урахуванням кількості акцій, якими володіє позивач.

Колегія суддів також зазначає, що рішення наглядової ради товариства, оформлені протоколами, не є правочинами в розумінні норм ЦК України (435-15) (Глава 16 ЦК України (435-15) ), а відтак до цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину. З огляду на дане посилання апеляційного господарського суду на зазначені норми ЦК України (435-15) є помилковим.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" (v0006600-12) ).

Пунктом 3 частини 1 статті 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" задовольнити.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. у справі № 910/18026/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.