головуючого судді суддів Євсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. у справі № 904/1271/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 26 221,32 грн. за участю представників:

позивача: Овчинніков Б.С.

відповідача: Матвєєва Т.В.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") 25 287,60 грн. плати за користування вагонами та 933,72 грн. збору за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р. (суддя Колісник І.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 25 287,60 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 933,72 грн. та судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність тимчасово вільних колій на станції - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо). Також суд зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також наявності обставин, за наявності яких він, як вантажовласник, міг би бути звільнений від плати за користування вагонами і контейнерами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. (судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П., Прудніков В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке було перейменовано на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", та ДП "Придніпровська залізниця" 06.11.2008 р. було укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - Договір).

За умовами Договору згідно з Статутом залізниць України (457-98-п) та Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (відповідачу), що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання.

Пунктом 16 Договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (та на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору за відповідними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем було прийнято порожні вагони до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування вагони на підставі наказів № № 467, 468 від 27.08.2013 р. були затримані на станції підходу Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем на свою під'їзну колію і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

За вказаним фактом станцією затримки вагонів - Кривий Ріг Західний, було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № № 61, 62 від 27.08.2013 р. та акти загальної форми ГУ-23 № № 140, 141 від 27.08.2013 р.

За час затримки вагонів позивачем нараховано плату за користування вагонами в загальному розмірі 25 287,60 грн. за відомостями форми ГУ-46 №№ 11099796, 11099797, 31089766, 01099769, 01099768, а також збір за зберігання вантажу в загальному розмірі 933,72 грн. за накопичувальними картками форми ФДУ-2 №№ 03099174, 03099175, які представники відповідача підписали із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзну колію.

Відповідач плату за користування вагонами в сумі 25 287,60 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 933,72 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з ст. 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Колегія суддів зазначає, що порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України (457-98-п) , зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці та збір за зберігання.

Статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно з положеннями пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).

Згідно з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Господарськими судами встановлено, що станціями затримки Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці та станцією призначення Кривий Ріг було оформлено відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження вагонів на станціях затримки відповідно до Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009 р. № 317, розрахована плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 11099796, 11099797, 31089766, 01099769, 01099768 на загальну суму 25 287,60 грн., а також збір за зберігання вантажів за накопичувальними картками форми ФДУ-2 №№ 03099174, 03099175 на суму 933,72 грн.

Колегія суддів вважає, що судами вірно відхилено доводи ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо невідповідності актів загальної форми ГУ-23, складених на станції призначення, вимогам п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 (z0565-02) , акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 5 розділу 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності жодна із сторін не має права відмовитись від підпису акта загальної форми. У разі незгоди із змістом акта сторона може викласти свою думку. У випадку відмови від підпису акта представників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у його складанні. При цьому у актах робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одержувача) та про його відмову від підпису акта. Ця відмітка також засвідчується підписами осіб, що брали участь у складанні акта.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Судами встановлено, що надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 складено не про затримку вагонів на передавальних коліях станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, а про зайнятість колії призначення порожніми вагонами з причин їх скупчення. Зазначені акти засвідчені підписами представників як залізниці, так і вантажоотримувача, які підписавши їх, погодились з даними, зазначеними в цих актах, у тому числі щодо періоду затримки вагонів.

Також ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було надано довідку про наявність вільних колій на станції Допоміжна в підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції Кривий Ріг. Проте, відповідачем не було надано суду доказів в підтвердження факту вжиття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подачу вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці", про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

При цьому зайнятість прийомовідправочних колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Згідно Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що затримка вагонів мала місце з вини вантажоодержувача, який несвоєчасно забирав вагони на свою під'їзну колію, що призвело до скупченості вагонів на станції призначення Кривий Ріг.

З огляду на дане, а також здійснену судами арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.