касаційної скарги приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 року у справі № 912/476/14 Господарського суду Кіровоградської області за позовом фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" про стягнення 78 637,72 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 дов. від 17.02.2014 р.,

відповідача - не з"явились,

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2014 р. (суддя - Макаренко Т.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 48 557,72 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. (судді - Вечірко І.О., Тищик І.В., Лисенко О.М.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2013 року між ПП "Агрофірма "Славутич" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю. На виконання умов договору від 08.07.2013 року позивачем було виконано для відповідача сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю у 2013 році.

Після отримання послуг та складання актів виконаних робіт від 15.11.2013 року, відповідач станом на 18.02.2014 року не здійснив повну оплату отриманих послуг.

Відповідно до статті 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Позивачем було надано господарському суду копії договору на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю від 08.07.2013 року (а.с. 8), акти виконаних робіт № 11 та № 12 від 15.11.2013 року (а.с. 9-10).

Згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, вартість виконаних робіт встановлюється згідно договірної ціни за 1 га та не включає вартість ПММ.

Згідно з пунктом 3.2. Договору Замовник на протязі трьох днів здійснює оплату за надані послуги згідно виставлених рахунків. Пунктом 3.3. Договору встановлено, що замовник зобов'язаний на протязі 30 днів з дня підписання Акта виконаних робіт перерахувати кошти на поточний рахунок Виконавця.

Судами відзначено, що вартість виконаних робіт визначена сторонами в Актах виконаних робіт, які складено та підписано сторонами на підставі Договору, про що зазначено в самих Актах.

З актів виконаних робіт № 11 та № 12 від 15.11.2013 року, які підписано сторонами на підставі Договору, вбачається, що: вартість підрядних робіт за Актом виконаних робіт № 11 від 15.11.2013 року складає 64 840 грн., в тому числі ПДВ 10 806,67 грн. за збирання гречки в кількості 32 га за ціною 233,33 грн. та збирання соняшника в кількості 254 га за ціною 183,33 грн. (а. с. 9); вартість підрядних робіт за Актом виконаних робіт № 12 від 15.11.2013 року складає 115 640,00 грн., в тому числі ПДВ 19 273,33 грн. за збирання гречки в кількості 32 га за ціною 233,33 грн., збирання соняшника в кількості 254 га за ціною 183,33 грн. та збирання соняшника в кількості 254 га за ціною 166,67 грн. (а. с. 10).

Встановлено, що відповідач частково оплатив прийняті виконані роботи на загальну суму 101 842,28 грн. Відповідно до видаткового касового ордеру від 22.11.2013 року позивачем отримано від відповідача за збирання врожаю за Актом № 12 від 15.11.2013 року грошові кошти в сумі 40 000 грн. (а. с. 28). Також, із видаткового касового ордеру від 11.12.2013 року вбачається, що позивач отримав від відповідача за збирання соняшника за актом № 12 від 15.11.2013 року грошові кошти в сумі 56 300 грн. (а.с. 30). Відповідно до наданого апеляційному господарському суду відповідачем одностороннього Акту позивачем зараховано 5 542,28 грн. за виконання відповідачем робіт з оприскування посівів соняшника в кількості 30 га за ціною 3 450 грн., очистки насіння ячменю в кількості 4,5 т за ціною 135,00 грн., підробки насіння соняшника в кількості 9,1 т за ціною 1 957,28 грн. (а.с. 106). Заборгованість відповідача за виконані роботи складає 78 637,72 грн.

Згідно актів виконаних робіт сторонами передбачено оплату вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ),

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач був платником ПДВ під час надання послуг за Договором.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача вартості робіт з урахуванням суми ПДВ не підлягають задоволенню.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково на суму 48 557,72 грн.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 у справі № 912/476/14 залишити без змін.