У липні 2013 року Компанія RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укрнафта" в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача 3862022,00 грн. невиплачених дивідендів та 276161,01 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2013 (суддя Бондаренко Г.П.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3862022,00 грн. дивідендів за 2006, 2007 роки, 275843,60 грн. 3 % річних нарахованих на суму боргу та 68814,72 грн. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Смірнова Л.Г. - головуючий, судді Гончарова С.А., Тищенко О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено у повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 12.03.2014, а рішення господарського суду першої інстанції від 17.12.2013 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує про порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 116, 154, 625 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

У відзиві на касаційну скарги відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач з метою реалізації свого права на отримання дивідендів за 2006, 2007 роки повинен був звернутися до відповідача з вимогою про виплату дивідендів та надати належне підтвердження своїх прав на отримання дивідендів протягом встановленого загальними зборами строку. У зв'язку з тим, що позивач особисто не звертався до відповідача з вимогою про виплату дивідендів за 2006 та 2007 роки у строки встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак Вищий господарський суд України з висновками господарського суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Зокрема, господарський суд першої інстанції, при розгляді позову ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановив наступне:

- 26.01.2010 загальними зборами відповідача відповідно до їх компетенції було прийнято рішення у тому числі про те, що:

· сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2006 році чистого прибутку, що складає 2412560000,00 грн. розподілити наступним чином: 2412084124,80 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 475875,20 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 44,48 грн. Виплату дивідендів за 2006 рік акціонерам розпочати 01.08.2010 та закінчити 01.08.2011,

· сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1237946000,00 грн. розподілити наступним чином: 1237494598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акції акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011;

- зазначене рішення оформлене протоколом № 18 загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" від 26.01.2010;

- за прийняття рішення по виплаті дивідендів проголосувало 49722684 голосів, що складає 99,9777 % голосів від загальної кількості присутніх на зборах;

- отже рішенням загальних зборів акціонерів відповідача були встановлені розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, спосіб та порядок виплати дивідендів, а також встановлений строк виплати дивідендів за 2006 рік з 01.08.2010 по 01.08.2011, за 2007 рік з 29.01.2010 по 01.08.2011;

- відповідно до затвердженого рішенням загальних зборів порядку виплати акціонерам дивідендів: дивіденди виплачуються товариством (центральна бухгалтерія) із залученням реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз"; протягом зазначених періодів дивіденди сплачуються на користь акціонерів - юридичних осіб на банківський рахунок, а на користь акціонерів фізичних осіб поштовим переказом або на банківський рахунок; товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів;

- розділом 8 статуту відповідача, чинної на той час редакції, затвердженої протоколом № 14 загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" від 20.12.2005 (дата реєстрації 19.01.2006 № 10741050006002352) визначений порядок розподілу прибутку та покриття витрат. Відповідно до п.п. 8.5., 8.6. статуту виплати дивідендів здійснюються один раз на рік за підсумками календарного року згідно з рішенням загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується загальними зборами акціонерів, право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на дату початку строку виплати дивідендів;

- зберігачем акцій ВАТ "Укрнафта", що належать позивачу, є АТ "Райффайзен Банк Аваль";

- станом на дату початку виплати дивідендів за 2006 рік - 01.08.2010 позивач обліковувався в реєстрі власників іменних акцій відповідача згідно з Витягом з облікового реєстру власників цінних паперів станом на 01.08.2010 (дата складання 30.07.2010) зробленого АТ "Райффайзен Банк Аваль", відповідно до якого на рахунку RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (реєстраційний код: FN 58882t) обліковувалося 57080 штук простих іменних акцій відповідача (наданий в матеріали справи позивачем);

- станом на дату початку виплати дивідендів за 2007 рік - 29.01.2010 позивач обліковувався в реєстрі власників іменних акцій відповідача відповідно до Витягу з облікового реєстру власників цінних паперів станом на 29.01.2010 (дата складання 01.02.2010) зробленого АТ "Райффайзен Банк Аваль", відповідно до якого на рахунку RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (реєстраційний код: FN 58882t) обліковувалося 57980 штук простих іменних акцій відповідача (наданий в матеріали справи позивачем);

- АТ "Райффайзен Банк Аваль" листом від 01.03.2010 надало ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" дані про банківські реквізити депонента RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG та інші необхідні документи для виплати дивідендів;

- позивач, а також ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як зберігач акцій ВАТ "Укрнафта", що належать позивачу, неодноразово (протягом 2010-2013 років) порушували питання про виплату дивідендів позивачу за 2006, 2007 роки перед реєстратором відповідача та самим відповідачем, відповідно до яких відповідачу повідомлялися реквізити, на які необхідно перерахувати належні позивачу дивіденди, в тому числі за 2006, 2007 роки та надалися документи, що підтверджують право позивача на отримання дивідендів за 2006, 2007 роки.

Однак, як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ПАТ "Укрнафта" не здійснило виплату дивідендів за 2006, 2007 роки позивачу, що і стало причиною для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину. Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Згідно з ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Згідно ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Пунктом 2.2. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 386 від 25.12.2001 (z0370-02) (чинного на момент прийняття рішення загальними зборами відповідача від 26.01.2010) передбачено, що виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Відповідно до п. 2.9. Положення виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати часток прибутку (дивідендів).

Згідно з п. 8.5. статуту відповідача, виплата дивідендів здійснюється згідно з рішенням загальних зборів акціонерів та відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів, яке затверджується загальними зборами акціонерів.

Отже, чинне законодавство та статут відповідача регламентують виплату дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів складеного на дату початку виплати дивідендів та даних вказаних в цьому реєстрі, і не встановлюють ніяких інших додаткових умов для виплати дивідендів.

Враховуючи викладені вимоги закону, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що отримання дивідендів - це право учасника. Обов'язки учасників визначені в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. До того ж, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов (зокрема, таких, як звернення акціонера з письмовою вимогою), покладено на виконавчий орган акціонерного товариства у встановлений у рішенні загальних зборів строк, в даному випадку за 2006 рік з 01.08.2010 по 01.08.2011, за 2007 рік з 29.01.2010 по 01.08.2011.

Чинним законодавством не передбачено обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлено термінів такого звернення.

Окрім того, обов'язок щодо звернення до емітента з належно оформленою вимогою про виплату дивідендів не покладався на акціонера ні відповідно до статуту ВАТ "Укрнафта", ні відповідно до рішення загальних зборів відповідача від 26.01.2010.

У цьому зв'язку, Вищий господарський суд України вважає помилковими твердження суду апеляційної інстанції про те, що позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою про виплату дивідендів в період їх виплати. При цьому, вказуючи про такий обов'язок позивача, апеляційна інстанція не зазначила норми матеріального права, які передбачають такий обов'язок акціонера.

В той же час, судом першої інстанції встановлено, що як позивач так і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як зберігач акцій ВАТ "Укрнафта", що належать позивачу, неодноразово зверталися до відповідача з заявами про виплату дивідендів, з доданням підтверджуючих на виплату дивідендів за 2006, 2007 рік документів, в тому числі, у строки встановлені рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 для виплати дивідендів та після спливу таких строків, однак відповідач свого обов'язку щодо виплати позивачу дивідендів за 2006, 2007 роки протягом строків встановлених рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 не виконав.

Крім того, як правомірно зазначено у рішенні господарського суду першої інстанції, позивач і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" протягом 2010-2013 років у листуванні з відповідачем та реєстратором відповідача - ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" неодноразово подавали достовірну інформацію із зазначенням усіх необхідних для виплати дивідендів реквізитів, натомість, відповідач своїх зобов'язань із виплати дивідендів не виконував, а лише повідомляв ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про те, що запитувана інформація та документи, необхідні для перерахування дивідендів за 2006, 2007 роки товариством "Укрнафта" отримані та прийняті до відома і що товариством вживаються заходи для вирішення питання про виплату акціонеру Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG дивідендів за вказані періоди.

Отже, відповідач неодноразово (протягом 2010-2013 років) своїми конклюдентними діями, зокрема у листуванні з позивачем і ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підтверджував намір виплатити позивачу його дивіденди і запевняв про те, що підстав для занепокоєння немає.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного законодавства (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а також положення статуту відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не мав причин не перерахувати нараховані позивачу дивіденди у строк встановлений загальними зборами акціонерів від 26.01.2010.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами у справі, станом на початок строку виплати дивідендів за 2006 рік позивач володів 57080 штуками простих іменних акцій відповідача, і відповідно має право на виплату йому за рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 дивідендів за 2006 рік в сумі 2538918,40 грн. (57080 штук акцій * 44,48 грн. за одну акцію = 2538918,40 грн. дивідендів), а станом на початок строку виплати дивідендів за 2007 рік позивач володів 57980 штуками простих іменних акцій відповідача, і відповідно має право на виплату йому за рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 дивідендів за 2006 рік в сумі 1323103,60 грн. (57980 штук акцій * 22,82 грн. за одну акцію = 1323103,60 грн. дивідендів). Враховуючи, що належні позивачу дивіденди за 2006, 2007 роки в загальному розмірі 3862022,00 грн. (2538918,40 грн. + 1323103,60 грн.) виплачені позивачу не були, господарський суд правомірно зазначив, що права позивача як акціонера відповідача на виплату йому дивідендів були порушені і підлягають захисту.

Пунктом 35 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (а саме таким є виплата дивідендів), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши на підставі поданих доказів обставини невиконання відповідачем зобов'язань по виплаті дивідендів позивачу, як власнику простих іменних акцій відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача основного боргу з виплати дивідендів у сумі 3862022,00 грн. грн. та нарахованих на підставі статті 625 ЦК України 275843,60 грн. 3% річних (за перевіреним розрахунком суду першої інстанції).

При цьому, Вищий господарський суд України не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в утриманні з суми дивідендів за 2006, 2007 роки належних позивачу податку на доходи в розмірі 10% від суми доходу.

Згідно з положеннями п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, що набрали чинності, з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, яка набрала чинності з 20.05.1999, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.

Положення пунктів 1, 2 ст. 10 Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав (в Україні або в Австрії) здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Цими двома пунктами встановлюється компромісне рішення двох держав, яке обумовлює оподаткування дивідендів у країні-резиденції, але залишає країні - джерелу доходу у вигляді дивідендів право оподаткування таких доходів, якщо це передбачено її податковим законодавством, але це право обмежується встановленою граничною ставкою (у даному випадку - 5 або 10 %). Тобто відповідно до положень цих пунктів обидві країни - і країна, що є джерелом доходу (у даному випадку - Україна), і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди (у даному випадку - Австрія), мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до п. 103.1, 103.2. та 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.10. ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування в порядку положень ст. 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15% від суми доходу за рахунок нерезидента.

Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявний Сертифікат резидентності відповідно до положень Угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеної між Австрією та Україною від 08.05.2013 року, яким засвідчується, що позивач є резидентом Австрії, апостильований відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961.

Встановивши, що дивіденди та 3% річних є доходом, який отриманий нерезидентом із джерелом походження в Україні, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України і сплата такого податку є обов'язком нерезидента (Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ), який виконується резидентом (ПАТ "Укрнафта", податковий агент) під час відповідної виплати, суд першої інстанції помилково не утримав податок на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми доходів, який підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

У зв'язку з цим Вищий господарський суд України вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що питання примусового виконання рішення суду регулюється положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а тому господарський суд не повинен виокремлювати суми стягнення, які підлягають стягненню на користь позивача та до Державного бюджету України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Повноважень держаного виконавця для самостійної зміни способу та порядку примусового виконання виконавчого документа, який виданий на виконання рішення господарського суду, Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) , не містить.

Отже, суд першої інстанції правомірно розрахував загальну заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі основного боргу з виплати дивідендів у сумі 3862022,00 грн. грн. та 275843,60 грн. 3% річних. Однак, на користь позивача підлягає стягненню 90% з вказаних сум дивідендів та річних, оскільки 10% з вказаних сум є податком на доходи, який підлягає перерахуванню позивачем до Державного бюджету України.

Водночас, питання оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів України, оскільки стосуються публічно-правових відносин та не можуть бути вирішені в рамках розгляду приватноправового (в даному випадку корпоративного) спору.

Враховуючи викладене, з ПАТ "Укрнафта" та користь Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) підлягає стягненню 3475819,80 грн. боргу з виплати дивідендів та 248259,24 грн. 3% річних, а в частині 386202,20 грн. податку на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми заборгованості невиплачених дивідендів та 27584,36 грн. податку на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми заборгованості 3% річних слід відмовити.

Посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу щодо підписання касаційної скарги представниками позивача без належних повноважень не беруться Вищим господарським судом України до уваги, оскільки вказані обставини були перевірені судом під час прийняття ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження і суд дійшов висновку, що додані скаржником до касаційної скарги довіреності підтверджують повноваження представників на підписання касаційної скарги. Так, відповідно до вимог довіреності, яка додана до касаційної скарги передбачено, що одноособове представництво заборонено, тобто довіреність вимагає вчинення дій по представництву двома представниками, що і було дотримано при підписанні касаційної скарги.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 підлягає скасуванню у повному обсязі, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 підлягає зміні.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - зміні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2013 у справі № 910/14601/13 змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та користь Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) 3475819,80 грн. заборгованості з виплати дивідендів та 248259,24 грн. 3% річних.