Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 у справі господарського суду Львівської області за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" до комунального підприємства "Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство" про зобов'язання до укладення договору на подачу водив судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Урбанська Т.В. - дов. № 01-112 від 08.01.2014; від відповідача: не з'явились;

Рішенням від 05.06.2014 господарського суду Львівської області (суддя Король М.Р.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 07.08.2014 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Кордюк Г.Т. - головуючий, Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення від 05.06.2014 господарського суду Львівської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги не відповідають способам захисту порушених прав, передбачених чинним законодавством України, а також договір про надання послуг з питного водопостачання не є типовим, його умови визначаються за домовленістю сторін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Львівське МКП "Львівводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на невідповідність висновків викладених в оскаржуваних судових рішеннях обставинам справи, що призвело до порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 6, 16, 627 Цивільного кодексу, ст.ст. 181, 187 Господарського кодексу України; ст.ст. 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Відзив на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що 28.01.2014 Львівське МКП "Львівводоканал" направило на адресу відповідача два примірники проекту договору № 201920 від 28.01.2014 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод до каналізаційної мережі.

04.02.2014 листом № 43 відповідач повернув позивачу два примірники тексту договору не підписаними та надав пропозиції про внесення змін у проект договору, без застереження у договорі та без протоколу розбіжностей.

Супровідним листом № 10-1145 від 25.02.2014 Львівське МКП "Львівводоканал" повторно направило на адресу КП "Городоцьке водопровідно-каналізаційного господарство" два примірники проекту договору, змінивши редакцію декількох пунктів із врахуванням пропозицій відповідача.

Листом № 108 від 06.03.2014 відповідач повернув позивачу не підписаний проект договору у двох примірниках та висловив пропозиції про внесення змін до тексту договору, без застереження у договорі та без протоколу розбіжностей.

Відповідно ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів можуть бути подані на вирішення господарського суду.

За ч.ч. 1 та 5 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Відповідно п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 за № 190 (z0936-08) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 (z0936-08) , договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Отже, укладення договору на подачу води з комунального водопроводу є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно ч.ч. 4 та 5 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Однак, як встановлено господарськими судами, договір відповідачем не підписано та відповідного протоколу розбіжностей не направлено.

Відповідно положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору, які не суперечать положенням цього кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, факт не укладення договору на подачу води з комунального водопроводу свідчить про ухилення відповідача від його укладення всупереч чинному законодавству, однак господарські суди не надали належної правової оцінки цьому. Також господарськими судами не надано належної правової оцінки проекту договору на подачу води з комунального водопроводу в редакції Львівського МКП "Львівводоканал".

З огляду на вказані обставини та вимоги ст.ст. 208, 207 ч. 1 ст. 626 ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Вищий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача, в частині зобов'язання відповідача укласти договір на подачу води з комунального водопроводу є обґрунтованими та законними.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків ст.ст. 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3 - 5 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в разі не визнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Відповідно ч.3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.3 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 07.08.2014 Львівського апеляційного господарського суду та рішення від 05.06.2014 господарського суду Львівської області зі справи № 914/1184/14 скасувати.