Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивача Сидоренко А.С. - довіреність від 18.04.2014 р. відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від 14.08.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/1322/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" про стягнення 2 328 209,23 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1742 від 11.09.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Рогач Л.І. у відпустці, для вирішення питання щодо можливості прийняття касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 р. у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.09.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Гоголь Т.Г. касаційна скарга прийнята до розгляду та призначена на 30.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1925 від 29.09.2014 р., у зв'язку із виходом з відпустки судді Рогач Л.І., розгляд касаційної скарги здійснювався у складі колегії суддів, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 № 1, про що повідомлено присутнього у судовому засіданні представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.

У лютому 2014 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП "Новомосковськтеплоенерго" про стягнення 2 328 209, 23 грн., з яких: 1 334 004,88 грн. - основний борг, 310 600,95 грн. - пеня, 157 088,18 грн. - 3 % річних, 335 306,70 грн. - 7 % штрафу та 191 208,52 грн. - інфляційні втрати (з урахуванням уточнень до позову), посилаючись на приписи статей 526, 611 Цивільного кодексу України та статті 22, 193, 231 Господарського кодексу України, з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором № 12/41-ТЕ-3 купівлі - продажу природного газу щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем газу.

У відзиві на позовну заяву КП "Новомосковськтеплоенерго", посилаючись на частину 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, просив суд визнати причини порушення зобов'язань виключними, які залежать від несвоєчасних та не в повному обсязі здійснення оплат населенням, бюджетними та іншими організаціями за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим зменшити розмір пені та штрафу, оскільки стягнення вказаних штрафних санкцій в повному обсязі суттєво погіршить майновий стан підприємства (а.с. 43-44).

09.07.2014 р. до господарського суду КП "Новомосковськтеплоенерго" подано заяву про визнання боргу у сумі 1 334 004,88 грн., у якій відповідач також просив суд зменшити розмір пені та штрафу, врахувавши майновий стан підприємства, велику кредиторську та дебіторську заборгованість та невідшкодування державою різниці у тарифах (а.с. 110).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 р. (судді: Мілєва І.В., Мартинюк С.В., Ніколенко М.О.) позов задоволено частково, стягнуто з КП "Новомосковськтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 005 255,41 грн., з яких: 1 334 004, 88 грн. - основний борг, 155 300, 48 грн. - пеня, 167 653, 35грн.- 7% штрафу, 157 088, 18 грн. - 3% річних, 191 208, 52грн. - інфляційні втрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням визнання відповідачем вимог в цій частині.

При цьому, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для застосування статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення сум штрафних санкцій.

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Кузнецова І.Л., Герасименко І.М., Сизько І.А.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.08.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 155 300, 47 грн. та 7 % штрафу у розмірі 167 653, 35 грн., і в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задовольнити в повному обсязі. В решті судові рішення скаржник просить залишити без змін.

Касаційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтована порушенням судами статей 549- 552 Цивільного кодексу України та статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України вказуючи, зокрема, на недоведеність наявності підстав для зменшення пені та штрафу, зазначаючи, що здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе зобов'язань та нести відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 02.08.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ДП КП "Дніпротеплоенерго" - "Новомосковськтеплоенерго" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/41-ТЕ-3, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом стопроцентної поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

У пункті 7.2 договору встановлена відповідальність покупця за невиконання пункту 6.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково у вигляді штрафу в розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивачем протягом жовтня - грудня 2012 р. було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4 920 908,39 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

При цьому, як було встановлено судами, зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу відповідачем виконані частково, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв'язку з чим, виходячи з приписів, зокрема, статті 193 Господарського кодексу України,статей 525, 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, а також з урахуванням доводів та доказів сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 334 004, 88 грн., 3 % річних у розмірі 157 088, 18 грн., інфляційних втрат у розмірі 191 208, 52 грн., пені у розмірі 155 300, 48 грн. та 7% штрафу у розмірі 167 653, 35 грн.

Судові рішення в цій частині сторонами не оскаржуються.

Разом з цим, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу у розмірі 155 300,47 грн. та 167 653,35 грн., виходячи з приписів пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям, дебіторська заборгованість населення по оплаті теплової енергії станом на 01.04.2014 р. становить 10 624 400 грн., бюджетних організацій - 4 624 400, 00 грн., інших суб'єктів господарювання - 1 134 000, 00 грн., а невідшкодована різниця в тарифах дорівнює 212 500, 00 грн.

Крім того, судами було зазначено, що згідно з інформацією КП"Новомосковськтеплоенерго" за 2012 рік підприємством подано до міськрайонного суду 97 заяв про видачу судових наказів на суму 503 500 грн., на суму 185 572, 86 грн. виконавчою службою повернуто накази без виконання, стягнуто на користь підприємства 102 400, 00 грн. За 2013 рік підприємством подано до міськрайонного суду 87 заяв про видачу судових наказів на суму 420 600 грн., за якими стягнуто державною виконавчою службою 58 900, 00 грн.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи закріплені у статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів, з урахуванням мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та штрафу, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені та штрафу, сума основного боргу, 3 % річних та інфляційні нарахування, вважає правомірним висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог.