Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача Печерний С.Л. дов. від 13.01.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову від 06.08.2014 року Київського апеляційного господарського судуу справі № 904/746/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Армада ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення інфляційних збитків та 3%річних

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Армада ЛТД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агротек" про стягнення 1274994,70 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2014 року прийнято відмову від позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агротек", провадження у справі припинено, а матеріали справи направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року (суддя Борисенко І.І.) позовні вимоги задоволені частково.

З Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Армада ЛТД" стягнуто 102680,56 грн. інфляційних втрат, 222314,14 грн. 3% річних, 6500,09 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року (головуючий суддя Самсін Р.І., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення наступним чином: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" 222314,10 грн. 3% річних, 41957, 61 грн. інфляційних збитків, 5285,43 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 617,49 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року в частині стягнення 3% річних у розмірі 222314,10 грн. та інфляційних збитків у розмірі 41957,61 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статті 614 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 4-2, 32, 43, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На думку заявника у зв'язку з відсутністю належного фінансування відповідача у 2013 році та відсутністю відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання договору від 14.11.2011 року № 1111011273 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 року у справі № 904/2644/13, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару за рішенням суду та у строки, встановлені зазначеним договором, було змінено, а тому відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України відсутні підстави для нарахування 3% річних і інфляційних втрат за невчасне їх виконання відповідачем.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи на умовах укладеного між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (постачальник) договору № 1111011273 від 14.11.2011 року про закупівлю товарів за державні кошти, позивачем здійснено поставку товару (автомобільний кран в/п 100т. LIEBHERR LTM 1100-4), зобов'язання щодо оплати якого, у передбачений строк, порушені відповідачем.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року у справі № 904/2644/13 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" 13953822,00 грн. основного боргу, 311953,94 грн. 3% річних, 68820 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судами встановлено, що вказана заборгованість була частково погашена відповідачем 18.05.2013 року у сумі 5000000,00 грн., а в іншій частині боргу по сумі 9332317,41 грн. рішення суду виконано у примусовому порядку 26.12.2013 року шляхом списання коштів з рахунку, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи наявність допущеного прострочення та вирішення в межах справи № 904/2644/13 спору про стягнення боргу та 3% річних за допущене прострочення в період з 05.07.2012 року по 02.04.2013 року, позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 03.04.2013 року по 18.05.2013 року у відношенні боргу 13953822,00 грн. та за період з 19.05.2013 року по 25.12.2013 року у відношенні частини боргу 9334595,94 грн., інфляційних збитків, стягнення яких є предметом розгляду у даній справі.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення або його примусового виконання, а відтак, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошового зобов'язання згідно договору від 14.11.2011 року, що підтверджується як матеріалами цієї справи так і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 року у справі № 904/2644/13 вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 222314,10 грн. та 41957,61 грн. інфляційних збитків за прострочення сплати боргу згідно приписів статті 625 Цивільного кодексу України задоволені правомірно.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини, в тому числі недостатність грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану на 2012-2013 роки, були відхилені апеляційним господарським судом з огляду на те, що нарахування 3% річних та інфляційних збитків є способами захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Посилання скаржника на пункт 1.3 договору № 1111011273 про закупівлю товарів за державні кошти від 14.11.2011 року апеляційним судом також спростовані, оскільки жодних доказів зменшення обсягів закупівлі за вказаним договором під час розгляду справи суду не було надано, а згідно пункту 11.8 договору, всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Погоджена договором можливість зменшення обсягів закупівлі товарів залежно від реального фінансування видатків не передбачає права замовника відмовитися від оплати вже поставленого товару, і в будь-якому випадку згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Щодо відмови у задоволенні позову про стягнення адвокатських послуг суди виходили із того, що адвокатське об'єднання "Абсолют" надавало послуги за додатковою угодою № 1 від 01.11.2013 року до договору № 011113/01 від 01.11.2013 року не як учасник судового процесу - представник сторони (позивача) на підставі статті 28 Господарського процесуального кодексу України, а як представник сторони у виконавчому провадженні на підставі статті 9 глави 2 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , що згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, не є судовими витратами.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.