головуючого: суддів: Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 903/91/14 господарського суду Волинської області за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області 1. Волинська обласна державна адміністрація 2. Управління культури Волинської обласної державної адміністрації Прокуратури Волинської області про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998 за участю представників сторін

прокуратури: Гудименко Ю.В.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Замковий О.В.,

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: не з'явився,

ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.14 року у справі № 903/91/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014, відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 та рішення місцевого господарського суду від 13.03.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.01.1998 між Відділом охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації та ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" був укладений охоронно-орендний договір на використання пам'ятника архітектури - келії монастиря Бернардинів (ох.№ 76/2), розташованої по пр. Волі, 2 у м. Луцьку, для використання її під магазин "Валентина" строком дії до 01.01.2013 .

14.05.2009 сторонами укладено додатковий договір до договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ, з терміном дії до 30.04.2012 включно, яким за домовленістю обох сторін змінено певні положення договору, зокрема, орендодавця, яким визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, що заперечує позивач під час розгляду справи.

Пунктом 7.1 додаткового договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю згідно з листом Волинської обласної державної адміністрації від 07.05.2009 № 2338/56/2-09 в оренду майно згідно з додатковим договором по акту приймання-передавання майна, який підписується одночасно з додатковим договором.

На виконання п.2.4 додаткового договору 14.05.2009 між сторонами підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що відповідно до його пункту 11 є додатком до додаткового договору, його невід'ємною частиною.

Підставами для визнання недійсним додаткового договору позивач вважав відсутність дозволу на його укладення з огляду на об'єкт оренди з особливим статусом - пам'ятки архітектури національного значення; лист-згода Волинської обласної державної адміністрації від 07.05.2009 № 2338/56/2-09 не є належним доказом у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відсутні будь-які правові підстави для визнання додаткового договору за умови дотримання загальних вимог укладення договорів, передбачених статтею 203 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Згідно з п.1 ст.19 Закону місцева державна адміністрація, зокрема, здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління.

Особливості управління об'єктами, зокрема, державної власності у сфері охорони культурної спадщини визначаються Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805-III (1805-14) .

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону №1805-III пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, приміщення келій колишнього монастиря Бернардинів (літера А-3) заг. пл.2 783,5 кв.м, які розташовані на пр. Волі, 2 у м.Луцьку, є державною власністю, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом від 12.02.2009 серії АВ № 886873 про право власності, виданим на підставі рішення Виконкому Луцької міськради від 05.02.2009 р. № 74-16.

Відповідно до п.1.1 додаткового договору балансоутримувачем об'єкта оренди є Волинська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.

Згідно з відомостями свідоцтва від 12.02.2009 серії АВ № 886873 про право власності, органом управління приміщень келій колишнього монастиря Бернардинів, як об'єкта державної власності, визначено місцевий орган державної виконавчої влади - Волинську облдержадміністрацію.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про Фонд державного майна України", статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 287 Господарського кодексу України, відповідно до яких Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо державного та комунального майна - цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках передбачених законом.

Отже, судами попередніх судових інстанцій правомірно встановлено, що єдиним орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, є Фонд державного майна та його регіональні відділення.

Як свідчать матеріали справи, 12.08.2008 ПП ВКФ "Домінанта" звернулось до регіонального відділення Фонду державного майна України з проханням привести у відповідність до вимог чинного законодавства охоронно-орендний договір на використання пам'ятки архітектури - частини приміщень келій монастиря Бернардинів від 05.01.1998, які знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2, шляхом укладання додаткового договору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України листом від 22.08.2008 № 02-04-1502 звернулось до Волинської обласної державної адміністрації з проханням надати дозвіл на передачу в оренду вищезазначеного державного майна, погоджений з Державною службою з питань національної культурної спадщини.

У відповідь Волинська обласна державна адміністрація направила на адресу регіонального відділення лист управління культури та туризму Волинської обласної державної адміністрації від 01.09.2008 № 852/1-9 з резолюцією заступника голови обласної державної адміністрації для начальника регіонального відділення "для роботи", в якому управління надало згоду на передачу в оренду спірного майна за умови дотримання норм чинного законодавства України та погодження правового режиму використання пам'ятки національного значення відповідно до пункту 17 статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Листом від 24.12.2008 №11/12 ПП ВКФ "Домінанта" направило Волинській обласній державній адміністрації дозвіл Державної служби з питань національної культурної спадщини від 23.09.2008 № 22-2510/12 на укладення договору оренди та просило укласти з ним договір оренди частини приміщень монастиря Бернардинів за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 2.

Державною службою з питань національної культурної спадщини Волинської обласної державної адміністрації було надано лист-згоду з резолюцією "Для організації виконання".

Таким чином, посилання позивача на те, що регіональне відділення уклало з позивачем договір без дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном, яким є Волинська обласна державна адміністрація, є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що додатковий договір був підписаний належним орендодавцем державного майна, в якого був необхідний обсяг цивільної дієздатності, майно, яке було предметом даного договору, було передано орендарю по акту прийому-передачі, позивачем сплачувались орендні платежі, що підтверджується платіжними дорученнями, тобто, відбулось виконання умов договору.

Крім того, факт наявності відповідних повноважень у РВ ФДМУ по Волинській області на укладення договору оренди на частини приміщень келії монастиря Бернардинів площею 105,3 кв.м,, що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2, був встановлений у рішенні у справі № №5004/1344/12, в якій сторонами були Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області та Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта".

Згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача про відсутність повноважень РВ ФДМУ по Волинській області на укладення договору оренди на частини приміщень келії монастиря Бернардинів площею 105,3 кв.м,, що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2.

Враховуючи раніше встановлений судом факт наявності відповідних повноважень у РВ ФДМУ по Волинській області на укладення договору оренди, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998 недійсним.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 903/91/14 - без змін.