головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 у справі № 916/1006/14 господарського суду Одеської області за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в особі Міністерства оборони України, Військової частини А3571 до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про витребування із чужого незаконного володіння та повернення нерухомого майната за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в особі Міністерства оборони України, Військової частини А3571 про зобов'язання Військової частини А3571 продовжити дію договору оренди нежитлового приміщення будівлі за генпланом № 36 загальною площею 31,13 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на тих же умовах на той же строк

за участю представників сторін :

прокуратури: Коркішко В.М.,

позивача 1: Рибалко Л.М.,

позивача 2: Калиніна А.О.,

відповідача : ОСОБА_4,

Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А3571 звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до СПД ФО ОСОБА_4 про витребування із чужого незаконного володіння відповідача шляхом виселення та повернення за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України в особі В/ч А3571 нежитлового приміщення будівлі за генпланом № 36 заг. пл. 31,13 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В порядку ст. 60 ГПК України, СПД ФО ОСОБА_4 звернувся із зустрічною позовною заявою до Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в особі Міністерства оборони України, Військової частини А3571, в якій просив суд зобов'язати В/ч А3571 продовжити дію договору оренди нежитлового приміщення будівлі за генпланом № 36 заг. пл. 31,13 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на тих же умовах на той же строк.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2014, у задоволенні первісного і зустрічного позовів - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Одеська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 та рішення місцевого господарського суду від 28.05.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України .

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.12.2003 між Одеською квартирно-експлуатаційною частиною (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди, за яким (п.1.1) в строкове платне користування було передано нерухоме військове майно - нежитлове приміщення будівлі за генпланом № 36 загальною площею 31,13 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Одеської квартирно-експлуатаційної частини.

Майно передано в оренду з метою організації торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи) - 21,13 кв. м. та торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи - 10 кв. м. (п.1.2 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Строк дії договору оренди встановлено на п'ять років: з 15.12.2003 по 15.12.2008 (п.10.1). В грудні 2008 договір був автоматично пролонгований на 5 років - з 15.12.2008 по 15.12.2013.

Згідно з п. 10.6 договору, у разі відсутності заяви однієї сторони про припинення або зміну цього договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

05.03.2012 до даного договору була укладена додаткова угода №3, за якою орендодавцем визначено військову частину А 3571 та внесено зміни в п. 3.1 розділу договору стосовно орендної плати.

14.10.2013 В/ч А3571 направила на адресу СПД ФО ОСОБА_4 лист-попередження, отриманий останнім 20.10.2013, в якому В/ч А3571 вказала, що у разі наміру з боку орендаря продовжити даний договір, він має бути погоджений з Командуючим Повітряних Сил України. Також звернуто увагу СПД ФО ОСОБА_4 на необхідність направити пакет документів для укладення нового договору оренди, а у разі продовження договору оренди - провести оцінку об'єкта оренди, як це передбачено ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". У разі невиконання вказаних у листі-попередженні умов, договір буде розірвано у зв'язку із закінченням терміну його дії.

В подальшому, 14.01.2014 В/ч А3571 направила на адресу СПД ФО ОСОБА_4 лист-вимогу із попередженням про те, що договір № 6-с/2003 від 15.12.2003 припинив свою дію з 15.12.2013, оскільки необхідні документи для продовження дії договору орендарем надані не були.

Як вбачається з листа від 15.01.2014, який підписаний Командиром військової частини, В/ч А3571 13.01.2014 отримала заяву СПД ФО ОСОБА_4 із додатковими документами про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлового приміщення. В/ч А3571 вказаним листом повернула СПД ФО ОСОБА_4 звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлового приміщення на 63 аркушах, висновок про вартість майна - 2екз. на 2 аркушах, зазначивши, що ці документи надіслані після закінчення дії договору та мають юридичні та фінансові неточності.

Звертаючись з позовом про витребування із чужого незаконного володіння відповідача шляхом виселення та повернення за актом прийому-передачі державі - Міністерству оборони України в особі В/ч А3571 нежитлове приміщення будівлі за генпланом № 36 заг. пл. 31,13 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України зазначив, що укладений між Одеською КЕЧ та СПД ФО ОСОБА_4 договір № 6-с/2003 від 15.12.2003 припинив свою дію з 16.12.2013, оскільки орендар не надав необхідні документи для укладення нового договору. У зв'язку з чим листом від 14.01.2014 В/ч А3571 повідомила відповідача про відсутність наміру продовжувати дію цього договору на той самий строк та на тих самих умовах, на яких його було укладено. Відмова орендаря повернути орендоване майно та підписати акт прийому-передачі даного майна стала підставою звернення до господарського суду з даним позовом.

В свою чергу, СПД ФО ОСОБА_4 в своєму зустрічному позові вказує на те, що він вчасно попередив про свій намір продовжувати договір оренди, продовжує користуватися орендованим майном і сплачує всі належні платежі, а тому просив суд зобов'язати В/ч А3571 продовжити дію договору оренди нежитлового приміщення будівлі за генпланом № 36 заг. пл. 31,13 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на тих же умовах на той же строк.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, вказав, що СПД ФО ОСОБА_4 не був повідомлений належним чином у місячний строк про припинення дії договору, а тому договір №6-с/2003 від 15.12.2003 є продовженим на п'ять років згідно з умовами договору (п.10.6). Оскільки договір є продовженим на п'ять років (до 15.12.2018), немає підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкту оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи, орендодавець попередив орендаря про закінчення строку дії договору та можливість його пролонгації, для чого орендар повинен був підготувати і надати необхідні документи, а відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" здійснити оцінку об'єкту оренди, що підтверджується листом-попередження від 14.10.2013.

Тобто, у власника не було наміру припинити договір оренди.

Судами попередніх інстанцій вірно було зазначено, що вимога орендодавця про підготовку і надання документів не може бути обмежена лише строком дії договору (до 15.12.2013). Орендар підготував і надав документи протягом місяця після закінчення строку дії договору.

Так, 10.01.2014 СПД ФО ОСОБА_4 надіслав на адресу орендодавця пакет документів для пролонгації договору оренди, а саме: звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлового приміщення на 63 аркушах, висновок про вартість майна - 2екз.

З листа В/ч А3571 від 15.01.2014, вбачається, що 13.01.2014 нею була отримана заява СПД ФО ОСОБА_4 із додатковими документами - про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлового приміщення. В/ч А3571 вказаним листом повернула СПД ФО ОСОБА_4 звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежитлового приміщення на 63 аркушах, висновок про вартість майна - 2екз. на 2 аркушах, зазначивши, що ці документи надіслані після закінчення дії договору.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що станом на 13.01.2014, тобто, в місячний строк, В/ч А3571 отримала від СПД ФО ОСОБА_4 пакет документів для продовження дії договору оренди, як того вимагає ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів, що лист від 14.01.2014 про звільнення орендованого приміщення та передачу його за актом прийому-передачі в зв'язку з ненаданням пакету документів не може розглядатися як заява про припинення договору оренди в розумінні ст. 17 названого Закону.

Отже, в період дії договору та у місячний термін з часу спливу строку його дії, орендодавець своїх заперечень проти продовження договору не висловив, заяв про припинення договору чи зміну його умов не зробив, а тому, колегія суддів вважає, що договір оренди № 6-с/2003 від 15.12.2003 є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах до 15.12.2018.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли до обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для їх задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 у справі № 916/1006/14 - без змін.