Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Куровського С.В., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на постанову та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року господарського суду Херсонської області від 27.08.2013 року у справі господарського суду № 5024/948/2012 Херсонської області за заявою ПАТ "Херсонгаз" до ПАТ "Індустріальна скляна компанія" про визнання банкрутом керуючий санацією Глуховський О.Ю. у судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укрсоцбанк": Довбиш С.П. (довіреність від 18.12.2013 року), ПАТ "Херсонгаз": не з'явилися, ПАТ "Індустріальна скляна компанія": не з'явилися.

ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.07.2012 року за заявою ПАТ "Херсонгаз" (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Індустріальна скляна компанія" (далі - боржника) за загальною процедурою згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.01.2013 року, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 7 003 227, 13 грн., з яких 5 368 523, 82 грн. основний борг, 1 634 703, 31 грн. - штраф та пеня; введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Алескерову С.І.; зобов'язано ініціюючого кредитора у п'ятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази чого надати суду; призначено у справі попереднє судове засідання (том 4, а.с. 14 - 15, 71 - 78, 203 - 207).

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Індустріальна скляна компанія" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 29 (4915) від 13.02.2013 року (том 4, а.с. 83).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.08.2013 року (суддя Ситюк В.Г.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів: ДПІ у місті Херсоні на суму 35 159, 74 грн. (третя черга); ПАТ "Херсонгаз" на суму 7 318 551, 47 грн., з яких 5 683 848, 16 грн. (четверта черга), 1 634 703, 31 грн. (шоста черга); ТОВ "Торговий дім "Рікада" на суму 1 993 345, 49 грн. (четверта черга) та судові витрати на суму 1 187 грн. (перша черга); ТОВ "Інком-плюс" на суму 570 351, 52 грн. (четверта черга) та судові витрати на суму 1 187 грн. (перша черга); ТОВ "Гласс-Трейд" на суму 712 345, 20 грн. (четверта черга) та судові витрати на суму 1 147 грн. (перша черга); ТОВ "Євромаркет" на суму 4 750 000 грн. (четверта черга) та судові витрати на суму 1 187 грн. (перша черга); вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 11 330 629, 91 грн., Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на суму 14 758, 35 грн. та ПАТ "Херсонгаз" на суму 167 771, 34 грн. відхилено (том 5, а.с. 87 - 88).

Не погоджуючись з ухвалою попереднього засідання суду першої інстанції від 27.08.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "Укрсоцбанк" (далі - скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати результат розгляду грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк", визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника у першу чергу задоволення вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 11 330 629, 91 грн., мотивуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин справи та невідповідністю висновків суду про відхилення спірних вимог банку, як заставодержателя майна боржника-майнового поручителя, положенням законодавства України про банкрутство та заставу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лашина В.В., суддів: Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.08.2013 року в частині розгляду вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у даній справі - без змін (том 5, а.с. 162 - 165).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 22.10.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 27.08.2013 року за результатами розгляду спірних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" та визнати вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника на суму 11 330 629, 91 грн. з віднесенням їх до першої черги задоволення реєстру вимог кредиторів, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 11, 14, 23, 31 Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності змін 19.01.2013 року, статей 1, 3, 19, 20, 24, 26 Закону України "Про заставу", статті 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статей 1, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Скаржник доводить, що спірні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк", заявлені у дану справу про банкрутство, забезпечені заставою майна боржника-майнового поручителя та є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником-третьою особою основного зобов'язання перед банком з повернення кредитних коштів, яке за своєю правовою природою є грошовим, та повинні включатися розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та задовольняються у першу чергу.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.12.2013 року припинено виконання арбітражним керуючим Алескеровою С.І. повноважень розпорядника майна боржника, призначено у справі розпорядником майна арбітражного керуючого Симончука О.М. (том 6, а.с. 62 - 63).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Шевчук С.Р., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В.) касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року у даній справі - без змін (том 5, а.с. 226 - 230). Колегія суддів касаційного суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення спірних кредиторських вимог банку як таких, що не є грошовими в розумінні статті 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, та зазначила про те, що боржник не є позичальником за кредитним договором, не отримував від банку грошових коштів, а є майновим поручителем за зобов'язаннями третьої особи перед банком щодо повернення кредитних коштів і несе відповідальність виключно в межах вартості належного йому майна, переданого в заставу банку.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.05.2014 року відкрито процедуру санації боржника строком на 12 місяців, призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Глуховського О.Ю. (том 6, а.с. 156-157).

Постановою Верховного Суду України від 26.08.2014 року заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року у даній справі задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав необґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанції, з якими погодився Вищий господарський суд України, про те, що кредиторські вимоги банку до боржника не є грошовими та не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, а боржник, як майновий поручитель, відповідає перед банком виключно в межах вартості належного йому майна, переданого в заставу банку, стягнено з боржника на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 852, 60 грн. судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України у справі № 5024/948/2012 (том 6, а.с. 199 - 200).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши при новому касаційному розгляді постанову апеляційного суду від 22.10.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 27.08.2013 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, врахувавши висновки Верхового Суду України згідно Постанови від 26.08.2014 року у даній справі, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Укрсоцбанк" Довбиш С.П., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року передбачено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Частинами 1, 3, 6 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону про банкрутство в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже, правомірність та обґрунтованість вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, статтями 14, 15 Закону про банкрутство в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року, не передбачено винятків щодо включення до реєстру вимог кредиторів, зокрема, виключення з реєстру вимог кредитора-заставодержателя.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). При цьому, згідно частини 1 статті 583 ЦК України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Аналогічні правові норми передбачені статтями 1, 11 Закону України "Про заставу".

Згідно з частиною 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Отже, майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить на праві власності майновому поручителю, відповідають перед кредитором солідарно, з особливістю того, що відповідальність майнового поручителя обмежується вартістю предмета застави.

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

Правова позиція про солідарність обов'язків основного боржника за кредитним договором та його майнового поручителя в межах вартості предмета застави викладена у Постанові Верховного Суду України № 14/030 від 03.06.2014 року у справі № 25/5005/6641/2012, а також у Постанові Верховного Суду України № 14/056 від 26.08.2014 року у даній справі.

Частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 02.07.2012 року порушено справу про банкрутство ПАТ "Індустріальна скляна компанія" за загальною процедурою згідно Закону про банкрутство (2343-12) в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року, офіційну публікацію оголошення про що здійснено в газеті "Урядовий кур'єр" № 29 (4915) від 13.02.2013 року (том 1, а.с. 1, том 4, а.с. 83).

Також судами встановлено, що 14.03.2013 року, шляхом направлення поштового відправлення та з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами, до суду зі заявою про визнання кредиторських вимог на суму 11 330 629, 91 грн. звернулось ПАТ "Укрсоцбанк", мотивуючи тим, що він є заставодержателем рухомого майна боржника (том 5, а.с. 1 - 30).

Відхиляючи спірні грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в повному обсязі за результатами їх розгляду у попередньому судовому засіданні, суд першої інстанції виходив з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.06.2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (банк) та ТОВ "Торговий Дім "Юг-стекло" (позичальник) укладено Генеральний договір № 085/067-8 про здійснення кредитування (далі - Генеральний договір), відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти на суму 7 500 000 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених Генеральним договором та додатковими договорами до нього; в подальшому, максимальний ліміт заборгованості позичальника встановлено в розмірі 750 000 доларів США (том 5, а.с. 3 - 11).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Генеральним договором ПАТ "Індустріальна скляна компанія" (боржник у даній справі) передало в заставу банку належне йому на праві власності рухоме майно (склоформуючу машину IS 8-2-6 ј Emhart у кількості двох штук, машинолінію по виробництву склотари на базі склоформуючої машини IS EF5 6-1-BDF у кількості двох штук та компресор ESD 3558-5 EWNA у кількості двох штук) загальною заставною вартістю 11 000 000 грн. на підставі нотаріально посвідченого договору застави № 561 від 07.08.2008 року (том 5, а.с. 12 - 13).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник, який не є позичальником за спірним кредитним договором, а передав у заставу банку належне йому майно на забезпечення виконання зобов'язань третьої особи перед банком з повернення кредитних коштів, не має грошових зобов'язань перед банком, тому банк, як заставодержатель майна боржника-майнового поручителя, не може бути кредитором у справі про його банкрутство, а грошові вимоги банку, які випливають виключно з майнової поруки не можуть бути включені до реєстру грошових вимог боржника.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в межах предмета апеляційного оскарження згідно апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк", погодився з висновками суду першої інстанції за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали попереднього засідання суду першої інстанції від 27.08.2013 року в цій частині.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що розбіжності в судовій практиці з розгляду справ про банкрутство, які існували на предмет правової природи вимог кредитора-заставодержателя до майнового поручителя (боржника), було усунено після прийняття Верховним Судом України Постанови № 14/030 від 03.06.2014 року у справі № 25/5005/6641/2012, а також Постанови від 26.08.2014 року у даній справі, які є обов'язковими для виконання судами згідно статті 111-28 ГПК України на предмет застосування судами нормативно-правових актів, що містять норму права, розтлумачену Верховним Судом України у конкретній постанові. Згідно зазначених постанов, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справу про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу.

З огляду на встановлені судами обставини справи та враховуючи висновки Верховного Суду України щодо правової природи вимог кредитора-заставодержателя, заявлених у справу про банкрутство майнового поручителя, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно статей 111-5, 111-7 ГПК України, дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій про розгляд кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ПАТ "Індустріальна скляна компанія" прийняті з порушенням норм законодавства про банкрутство та заставу, тому підлягають скасуванню, а справа в частині вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника на суму 11 330 629, 91 грн. - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно та об'єктивно дослідити обґрунтованість заявлених ПАТ "Укрсоцбанк" вимог у даній справі про банкрутство, перевірити наявність предмета застави, можливість часткового задоволення грошових вимог за кредитним договором отримувачем кредиту та з врахуванням зазначених норм законодавства України про заставу, положень Закону про банкрутство в редакції, до набрання чинності змін 19.01.2013 року, та висновків Верховного Суду України про правову природу вимог кредитора-заставодержателя до майнового поручителя, щодо якого порушено справу про банкрутство, дійти висновку про підставність визнання та включення до реєстру вимог конкурсних кредиторів на стадії розпорядження майном ПАТ "Індустріальна скляна компанія" кредиторських вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 11 330 629, 91 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що право застави припиняється в разі реалізації предмета застави (частина 1 статті 593 ЦК України). Відтак, після реалізації заставного майна боржника, який не був отримувачем кредитних коштів, припиняються його зобов'язання перед кредитором-заставодержателем, а незадоволені за відсутністю грошових коштів від реалізації заставного майна боржника грошові вимоги виключаються з реєстру вимог кредиторів, як такі, що є погашеними (припиненими).