головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 у справі № 5011-34/10316-2012 господарського суду міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" про стягнення 40 184,24 грн. заборгованості та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме, зобов'язання повернути 4 000 грн. сплачених за цим правочином

за участю представників сторін :

позивача: не з'явився,

відповідача : ОСОБА_6,

третьої особи: не з'явився,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" про стягнення 37 184,24 грн, обґрунтовуючи вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів за договором оренди приміщення від 01.03.2008, з яких: 36 173,20 грн - сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1 011,04 грн - три проценти річних від простроченої суми. Разом з цим, посилаючись на положення статті 225 ГК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3 000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає в його душевних стражданнях, зумовлених тривалим та злісним невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із зустрічним позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, зобов'язавши останнього повернути товариству з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" 4 000,00 грн, сплачених за договором оренди приміщення від 01.03.2008.

На обґрунтування зустрічного позову, відповідач за первісним позовом зазначив, що договір оренди є нікчемним у силу Закону. Так, об'єкт оренди, який є предметом договору оренди, перебуває в іпотеці у Центральному Нікопольському відділенні ДОД "Райффайзен Банк Аваль". Згідно із частиною 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в оренду. Відповідно до листа Центрального Нікопольського відділення ДОД "Райффайзен Банк Аваль" позивач за первісним позовом ніколи не звертався до банку з проханням передати предмет іпотеки в оренду (житлову квартиру) та відповідно Банк такої згоди йому не надавав. За змістом частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо передачі іпотекодавцем переданого в іпотеку майна в оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. У силу положень частини 2 статті 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. Враховуючи факт нікчемності договору оренди, відповідач за первісним позовом, посилаючись на положення частин 1, 6 статті 216 ЦК України, просив повернути йому сплачені на підставі договору оренди кошти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2013 у справі № 5011-34/10316-2012 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" 4 000,00 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 35 200 грн. основного боргу, 973,20 грн. інфляційних втрат, 1609,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1720,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (в тексті договору - орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди приміщення, за яким орендодавець надає орендареві у володіння та користування приміщення, яке належить орендареві на праві власності площею 20 кв.м. і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору). Зі змісту пункту 1.4 договору вбачається, що приміщення передається в оренду з метою використання орендарем під офіс. Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі приміщення (п.2.2 договору). Сторонами було погоджено розмір орендної плати в сумі 1 600,00 грн за кожен місяць орендного користування, яка вноситься в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця, що йде наступним за місяцем, за який проводиться оплата (п.п. 4.1, 4.3 договору). Відповідно до п.3.1 договору строк орендного користування приміщенням складає 10 (десять) календарних місяців, тобто, з 01.03.2008 до 31.12.2008 (пункт 3.1 договору оренди).

У випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після закінчення строку орендного користування, договір вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах (п.11.4 договору).

01.03.2008, на виконання п. 2.1 договору оренди, сторони підписали акт прийому-передачі приміщення, зі змісту якого вбачається, що орендар приймає у володіння і користування, а орендодавець передає приміщення площею 20 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з двох кімнат для використання орендарем під офіс. Даним актом сторони також засвідчили, що приміщення передається у належному та придатному для використання технічному стані.

Крім того, судами також було встановлено, що 29.08.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПAT "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Нікопольського відділення Дніпропетровської обласної дирекції (в тексті договору - іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (в тексті договору - іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 014/109587/3147/74 від 29.08.2006, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 25 000,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Згідно з п.1.2 договору іпотеки його предметом виступає чотирикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 29.08.2006 за реєстровим № 2828. Відповідно до п. 4.1.4 договору іпотеки, іпотекодавець прийняв на себе зобов'язання не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар (відповідач у справі) за весь час дії спірного договору оренди виконав свої зобов'язання частково, сплативши на користь позивача 4 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1577 від 21.03.2008 на суму 1600,00 грн, № 2014 від 11.04.2008 на суму 1600,00 грн та № 3175 від 26.06.2008 на суму 800,00 грн, а також банківською випискою філії ПАТ "Надра" з особового рахунку позивача.

Позивач за первісним позовом, звертаючись до суду, мотивував вимоги тим, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань за договором оренди приміщення від 01.03.2008, у зв'язку з чим останній має заборгованість за період з серпня 2010 по травень 2012 в розмірі 35 200,00 грн, яка з урахуванням індексу інфляції складає 36 173,20 грн. та яку він просив суд стягнути на його користь.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом проти вимог позивача заперечував, посилаючись на їх безпідставність з огляду на те, що договір оренди приміщення є нікчемним в силу Закону України "Про іпотеку" (898-15) та статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" своєї згоди на передачу предмету іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1, в оренду не надавало, а, отже, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України ФОП ОСОБА_4 зобов'язаний повернути ТОВ "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" 4 000,00 грн, отриманих на виконання спірного договору оренди.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язання орендодавця повернути орендареві кошти, сплачені в якості орендних платежів. У зв'язку з цим, суд першої інстанції вимоги за первісним позовом визнав безпідставними, відмовивши повністю у задоволенні вимог, заявлених ФОП ОСОБА_4

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо, тому такий договір повинен визнаватися недійсним (нікчемним) і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції задовольнив частково первісний позов, стягнувши на користь ФОП ОСОБА_4 35 200 грн. боргу та 973,20 грн. інфляційних та відмовив у задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, між сторонами по справі був укладений договір оренди приміщення, за яким орендодавець надає орендареві у володіння та користування приміщення, яке належить орендареві на праві власності площею 20 кв.м. і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач, в порушення умов договору оренди, виконав свої зобов'язання частково, сплативши на користь позивача 4 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з розрахунком позивача за первісним позовом, заборгованість відповідача за укладеним договором оренди з урахуванням індексу інфляції складає 36 173,20 грн. за період з серпня 2010 по травень 2012, яку він просив стягнути на його користь.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 слід задовольнити частково, стягнувши на його користь суму основного боргу в розмірі 35 200 грн. та інфляційних втрат, які складають 973,20 грн., а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Що стосується решти позовних вимог позивача за первісним позовом, а саме, стягнення на його користь 3000 грн. моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у цій частині позовних вимог, оскільки позивач не довів належними доказами спричинення йому діями відповідача моральної шкоди, причинного зв'язку між наявною у відповідача заборгованістю та душевними стражданнями.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що оскільки відповідно до ч.3 ст. 207 ГК України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, відновити сторони в первісне положення практично неможливо, тому такий договір повинен визнаватися недійсним (нікчемним) і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для їх задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю" Глобус" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 у справі № 5011-34/10316-2012 - без змін.