головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача: Українська Л.С. дов. від 26.08.2014 р. від відповідача: не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013 р. та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 р. у справі № 904/8692/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 22 126, 65 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Місія-1" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 20082,18 грн. в т. ч. ПДВ; 3% річних за прострочення платежів у розмірі 1 301,32 грн. та 743,15 грн. індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2013 р. (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 р. (головуючий суддя Крутовських В.І., судді Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, з огляду на недоведеність позивачем порушення його права як орендодавця та факту оренди відповідачем приміщення за договором оренди приміщення № 304 від 07.12.2010 р.

Не погодившись з рішенням та постановою, позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Місія-1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 32 - 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статей 6, 526, 627 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт передачі відповідачу нежитлового приміщення № 304, розташованого на 3 поверсі Центру загальною площею 21,00 кв. м. з територією, яка прилягає площею 1,89 кв. м. в тимчасове платне користування, відповідно до акту приймання-передачі від 29.01.2011 р. Зауважує на тому, що судами не взято до уваги часткову оплату відповідачем у лютому 2011 р. заборгованості за договором оренди, а також ті обставини, що акти здачі-прийняття робіт були скеровані на адресу відповідача, проте залишились не підписаними.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 07.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди приміщення № 304, згідно з умовами п. 1.1 якого, орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування приміщення № 304 площею 21,00 кв. м. з територією, яка до нього прилягає, площею 1,89 кв. м., всього 22,89 кв. м. на 3 поверсі у будівлі Центру, побудованого власником за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 1.1 визначено, що власник володіє Центром на праві власності, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 р.; орендодавець гарантує, що на момент укладення даного договору приміщення Центру під арештом або іншою забороною не перебувають, не закладені, не обтяжені правами третіх осіб.

Відповідно до п. 1.2 договору орендар повинен використовувати приміщення лише з метою торгівлі непродовольчими товарами (жіноча група товарів).

Згідно з п. 2.1 договору приміщення передається орендарю в оренду на строк 2 роки 11 місяців.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати, який підлягає сплаті орендарем орендодавцю у відповідності з даним договором, визначається наступним чином: перший місяць першого року строку оренди є пільговим періодом і орендна плата складає 10,00 грн. у місяць в цілому за приміщення, з другого місяця першого року строку оренди орендна плата складає 100,00 грн. у місяць за один квадратний метр площі, включаючи ПДВ, але не менше ніж 13,00 доларів США за курсом НБУ на дату укладення договору; з другого місяця першого року строку оренди і до закінчення строку орендна плата визначається щоквартально.

Базовий розмір орендної плати включає у себе плату за користування приміщенням та земельний податок. До орендної плати не включені податки, мито й інші збори, які можуть бути введені у майбутньому. Орендодавець залишає за собою право в будь-який час вимагати від орендаря сплати введених у законодавчому порядку платежів, які орендар зобов'язаний сплатити (п. 3.2 договору).

За умовами п. 3.3 договору датою початку нарахування орендної плати є дата підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 3.5 договору оплата орендної плати здійснюється авансовими платежами не пізніше 5 числа поточного календарного місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця або будь-який інший рахунок, про який орендодавець повідомить орендаря у письмовій формі.

Згідно з п. 3.6 договору факт надання послуг оренди сторони фіксують двостороннім актом, в якому зазначається сума орендної плати, сума неустойки (пені, штрафу у випадку їх наявності).

У п. 3.8 договору передбачено наступне: комунальні платежі за тепло-, водо-, елеткропостачання та експлуатаційні витрати (роботи з контролю технічного стану, дотриманню у справному стані, налагодженні та регулюванні інженерних систем й обладнання, підготовці до сезонної експлуатації тощо) до орендної плати не входять; датою початку нарахування комунальний експлуатаційних платежів є дата підписання акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що приміщення передається орендарю орендодавцем за актом здачі-прийняття, підписаним уповноваженими представниками сторін, а згідно п. 5.4 договору акт приймання-передачі приміщення, підписаний сторонами, вважається належним доказом передачі приміщення орендарю для мети даного договору.

Дата передачі приміщення орендарю встановлюється орендодавцем за узгодженням сторін, але не пізніше, ніж через 45 календарних днів з моменту укладення даного договору (п. 5.3 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняється у день спливу строку оренди, вказаного у п. 2.1 даного договору, якщо він не був достроково розірваний сторонами у відповідності з п. 10.2.2 і 10.2.3 даного договору (п. 10.1, 10.2.1 договору).

Предметом позову у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 20082,18 грн. в т. ч. ПДВ; 3% річних за прострочення платежів у розмірі 1301,32 грн. та індексу інфляції 743,15 грн., які виникли внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщення від 07.12.2010 р. за № 304.

Згідно ч.1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором наймом (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч.1 статті 795 Цивільного кодексу України).

Аналіз законодавства та змісту умов договору оренди свідчать про те, що лише підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що орендар прийняв приміщення в фактичне користування у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі.

В процесі розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення (як це передбачено умовами п.п. 3.1 та 5.1 договору) не підписувався, а приміщення у користування відповідачу не передавалось.

Висновком № 858-14 судової почеркознавчої експертизи, було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 в акті приймання-передачі нежитлового приміщення від 29.01.2011 р. до договору оренди приміщення № 304 від 07.12.2010 р.; у додатковій угоді № 2 від 15.01.2011 р. до договору оренди приміщення № 304 від 07.12.2010; в акті № ОУ-0000122 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 р. (два підписи); в акті № ОУ-0000047 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 р. (два підписи) виконані не ОСОБА_5, а іншою особою без навмисної зміни підписаного почерку.

З огляду на те, що користування відповідачем спірним приміщенням не підтверджено належними та допустимими доказами, позаяк акт приймання-передачі приміщення відповідачем не підписувався, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.