головуючого Кота О.В., суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі № 910/18171/13 господарського суду міста Києва за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національний банк України, про визнання кредиторських вимог та зобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: Маслова В.М., дов. від 26.05.2014

У вересні 2013 року спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс", в якому просила розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі кредиторські вимоги позивача до ліквідованого акціонерного комерційного банку "Європейський" на суму 92458671,82 грн., а також зобов'язати відповідача включити акцептовані вимоги позивача до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акціонерний комерційний банк "Європейський" має податкову заборгованість в розмірі 92 458 671,82 грн., яка відповідно до п. 5.5. укладеного між ліквідатором АКБ "Європейський", відповідачем та третьою особою у справі договору про передавання в управління непроданих активів № 22-Л від 05.10.2012, підлягає акцептуванню відповідачем, визнанню та внесенню до реєстру вимог кредиторів Банку на підставі рішення суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 (колегія суддів у складі: Васильченко Т.В. - головуючий, Ломака В.С., Любченко М.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 (колегія суддів у складі: Куксов В.В., - головуючий, Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 - без змін.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові зобов'язання АКБ "Європейський", які виникли у період після відкриття ліквідаційної процедури (19.08.2009): з 01.10.2009 по 04.12.2012, не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, оскільки кошти які надходять на накопичувальний рахунок банку, відкритий ліквідатором, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, будь-які поточні податкові зобов'язання банку, що виникають в межах ліквідаційної процедури, діючим законодавством не передбачені, вимоги по поточних зобов'язаннях до реєстру вимог кредиторів не включаються, а Податковий кодекс України (2755-17) не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , проте зазначені норми чинного законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність. Крім того, за висновком судів, нарахування будь-яких штрафних санкцій в період ліквідаційної процедури є неправомірним.

В касаційній скарзі спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами акціонерний комерційний банк "Європейський" мав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серія А01 № 083611, та діяв на підставі Статуту, погодженого 14.11.2007 Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області і затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол від 09.07.2007).

АКБ "Європейський" знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України.

Постановою Правління Національного банку України № 489 від 19.08.2009 відкликано банківську ліцензію Акціонерного комерційного банку "Європейський", прийнято рішення про ліквідацію Банку та призначено ліквідатора.

У зв'язку із закінченням строку ліквідації АКБ "Європейський" 05.10.2012 між АКБ "Європейський" в особі ліквідатора (установник управління), товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс" (управитель, відповідач) та Національним банком України (третя особа) укладено договір про передавання в управління непроданих активів № 22-Л, відповідно до умов якого непродані активи банку, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, та перелік незадоволених вимог його кредиторів передані ліквідатором визначеній Національним банком України юридичній особі - товариств з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс", яке зобов'язалось вжити всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів Банку за рахунок переданих активів Банку.

Згідно з п. 1.1. договору перелік активів наведено в додатку 1 до договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління та кредитори, вимоги яких виникли під час здійснення ліквідаційної процедури установника управління та розрахунки з якими не проведені.

Відповідно до п. 5.5. договору управитель має право вносити зміни до переліку вигодонабувачів у разі надходження: документів, що відповідно до законодавства України підтверджують спадкоємництво за вимогою кредитора, яка включена до реєстру вимог; документів, що відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогою кредитора, яка включена до реєстру вимог; відмови кредитора від вимог; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи або фізичної особи-підприємця; виконавчих документів про стягнення з установника управління або про зобов'язання установника управління щодо повернення (сплати, відшкодування) коштів, що надійшли до органів державної виконавчої служби у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. В інших випадках управитель має право вносити зміни до переліку вигодонабувачів лише на підставі рішення суду.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач зазначав, що під час ліквідаційної процедури АКБ "Європейський" в період з жовтня 2009 по грудень 2012 у Банка виник борг щодо сплати податку на додану вартість в сумі 9171002,00 грн. та податку на прибуток в сумі 32 954 289,00 грн. Вказані суми визначені відповідно до поданої АКБ "Європейський" позивачу податкової декларації та на підставі податкових рішень-повідомлень, які не оскаржені відповідачем, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, є узгодженими. Крім зобов'язань зі сплати податків, позивач на підставі податкових рішень-повідомлень нарахував відповідачу штрафи в загальній сумі 50 333 380,79 грн.

25.02.2013 позивач отримав лист Національного банку України № 55-010/3123, в якому повідомлено про укладення АКБ "Європейський" з ТОВ "Міжнародна юридична фірма "Ді енд Ді Лоєрс" договору про передавання в управління непроданих активів № 22-Л від 05.10.2012 та про можливість звернення до вказаної юридичної фірми з питань, що стосуються погашення зобов'язань, які рахуються за Банком.

Позивач звернувся до відповідача, як управителя активами банку, зі своїми вимогами, у відповідь на що отримав лист відповідача № 21-06/13 від 20.06.2013, в якому повідомлено, що згідно реєстру кредиторів АКБ "Європейський", переданого по договору про передавання в управління непроданих активів № 22-Л, спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з ВПП у м. Харкові визнано кредитором Банку, вимоги якої в сумі 34910850,00 грн. зареєстровані 25.09.2009 та включені до сьомої черги реєстру. Крім того, відповідач в листі зазначив, що вносити зміни до переліку вигодонабувачів (реєстру кредиторів АКБ "Європейський") управитель має право лише на підставі рішення суду, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній на момент виникнення даних правовідносин) ліквідаційна маса складається з усіх видів майнових активів (майно та майнові права банку), які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації.

Відповідно до ст.ст. 89, 92, 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитори, без винятків щодо податкових органів, мають право в місячний строк з дня публікації оголошення про відкриття процедури ліквідації подавати ліквідатору заяви про майнові вимоги до банку. До повноважень ліквідатора серед інших визначено формування ліквідаційної маси, за рахунок якої ліквідатор у визначеній черговості задовольняє своєчасно заявлені вимоги кредиторів, які виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, внесені до реєстру вимог кредиторів; ліквідатор припиняє прийняття вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, протягом трьох місяців з дня публікації оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог. Кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення та звернутися до суду зі скаргою на дії ліквідатора.

Згідно зі ст. 96 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у передбаченій вказаною статтею черговості. Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, ліквідатором не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідно до п. 8.1. глави 8 розділу VІ Положення про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ № 369 від 28.08.2001 (z0845-01) , (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для здійснення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку України або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку.

Таким чином, кошти які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, оскільки за рахунок таких коштів утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів банку по зобов'язаннях, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедур, та здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4, 8 ст. 91 зазначеного Закону з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку; вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відтак, в ліквідаційній процедурі банку не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів, та крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Однак, згідно вимог чинного законодавства витрати на сплату податків не відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, вичерпний перелік яких міститься в ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, як вірно зазначено судами, Податковий кодекс України (2755-17) не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , проте зазначені норми чинного законодавства не звільняють юридичні особи, які знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність. Разом з цим, положеннями п. 4 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено нарахування будь-яких штрафних санкцій по всіх видах заборгованості банку, а відтак, їх нарахування позивачем є неправомірним.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для акцептування заявлених позивачем кредиторських вимог щодо сплати податкової заборгованості, яка складається з податку на прибуток банків, податку на додану вартість і нарахованих санкцій та виникла у період після відкриття ліквідаційної процедури (19.08.2009): з 01.10.2009 по 04.12.2012, а також їх включення до переліку акцептованих вимог для затвердження Національним банком України, як поточних грошових вимог, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

З огляду на викладене, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі № 910/18171/13 - без змін.