розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" на рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014 р. (суддя Цісельський О.В.) та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Головей В.М.) у справі № 916/1148/14 господарського суду Одеської області за позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1" про стягнення 186 768 грн. 63 коп. за участю представників: від позивача Тищенко Г.Г., довіреність 20/14 від 08.01.2014 р. від відповідача не з'явились

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2014 р. у справі № 916/1148/14 позовні вимоги Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (далі - ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006"), з урахуванням їх збільшення, задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1" (далі - ТОВ "АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1") 114 980 грн. 24 коп. - основного боргу, 58 791 грн. 97 коп. - індексації ціни товару, 5 000 грн. 00 коп. - штрафу, 1 000 грн. 00 коп. - пені, 4 290 грн. 64 коп. - судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. у справі № 916/1148/14 вказане рішення залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими судами попередніх інстанцій судовими актами, ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулось з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням зроблених уточнень, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014 р. у справі № 916/1148/14 в частині відмови в задоволенні позову, в цій частині винести нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована не правильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 233 Господарського кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Воліка І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати від 03.09.2014 р. № 02-05/397, у зв'язку з перебуванням судді Воліка І.М. у відпустці, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Прокопанич Г.К.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат Вищого господарського суду України 01.09.2014 р. представником позивача було подано клопотання про розгляд касаційної скарги без його участі.

Проте, в судове засідання 09.09.2014 р представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційні скарзі, просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014 р. у справі № 916/1148/14 в частині відмови в задоволенні позову, в цій частині винести нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2013 р. між ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" (постачальник) та ТОВ "АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1" (покупець) укладено договір поставки насіння № ОД-Н-42, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Пунктом 5.1 вказаного договору встановлено, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки, вказані в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем.

Так, ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації за узгодженою сторонами формулою: ПСП=(К2/К1)хСП, де ПСП - проіндексована сума платежу, СП - сума платежу за товар, К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку; К1-курс гривні до долару США на дату складання специфікації, що закріплено в п. 5.6 договору № ОД-Н-42 від 19.04.2013 р.

При цьому, умовами договору поставки насіння сторони передбачили наступні договірні штрафні санкції, які сплачуються понад суми збитків: за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються (п.п. 8.1, 8.1.3 даного договору).

Згідно з п. 9.1 договору поставки насіння № ОД-Н-42 від 19.04.2013 р., останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки постачальником покупцю насіння до кінця року, в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки насіння, але фактично постачальником будуть здійснюватись поставки насіння покупцю, то цей договір продовжує діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами в наступному році до дати укладення нового договору поставки насіння.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 144 000 грн. 00 коп., а останнім було сплачено тільки 29 019 грн. 76 коп.

Таким чином, основний борг покупця перед постачальником за договором поставки насіння № ОД-Н-42 від 19.04.2013 р. становить 114 980 грн. 24 коп.

Враховуючи, що спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання своєчасної оплати товару за договором, позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити індексацію ціни, штраф та пеню за прострочення виконання такого зобов'язання.

За таких обставин, предметом судового розгляду у справі № 916/1148/14 є вимоги позивача до відповідача про стягнення 114 980 грн. 24 коп. - основного боргу, 58 791 грн. 97 коп. - індексації ціни товару, 34 494 грн. 07 коп. - штрафу, 6 265 грн. 63 коп. - пені.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено в ч.ч. 1, 2 ст. 692 вказаного кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару. До договору купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'яння оплати поставленого за договором № ОД-Н-42 від 19.04.2013 р. в строки визначені в специфікаціях № 1 від 19.04.2013 р. та № 2 від 24.05.2013 р. до вказаного договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми індексації ціни, що передбачено п. 5.6 договору № ОД-Н-42 від 19.04.2013 р., а також пені та штрафу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що предбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вказане зазначено в ч. 3 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами зроблено висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені, проте, їх суми зменшені судом на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказане передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає правильним зменшення судами попередніх інстанцій надмірно великих розмірів штрафних санкцій, з огляду на майновий стан позивача, який є сільгоспвиробником, та недоведеність значних збитків у відповідача через невиконання ТОВ "АГРОФІРМА ПЕРЕМОГА 1" своїх зобов'язань за договором.

За таких обставин, розмір, до якого місцевим господарським судом зменшено штраф та пеню є співрозмірним інтересам позивача та відповідача.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статтей 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014 р. у справі № 916/1148/14 залишити без змін.