Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Куровського С.В., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року у справі господарського суду № 911/4366/13 Київської області за заявою ПАТ "Броварський шиноремонтний завод" до ПАТ "Броварський шиноремонтний завод" про визнання банкрутом ліквідатор Бєлий О.С.в судовому засіданні взяли участь представники сторін:

арбітражного керуючого Василика В.В.: не з'явилися, ПАТ "Броварський шиноремонтний завод": Олешко А.М. (довіреність від 14.01.2014 року), а також особисто конкурсний кредитор ОСОБА_7,

ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2013 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні суду заяву ПАТ "Броварський шиноремонтний завод" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника відповідно до статей 10 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Борейка В.А. (том 2, а.с. 21 - 24).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з грошовими вимогами: Управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області на суму 415 391, 17 грн. (четверта черга), ОСОБА_7 на суму 826 811, 38 грн. (четверта черга), ОСОБА_9 на суму 100 677 грн. (четверта черга), ТОВ "Ралекс Буд" на суму 5 800 877, 83 грн. (четверта черга) (том 6, а.с. 143 - 145).

Постановою господарського суду Київської області від 18.06.2014 року (суддя Наріжний С.Ю.) припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження арбітражного керуючого Борейка В.А., як розпорядника майна боржника; визнано боржника банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; господарську діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута постановлено вважати таким, що настав 18.06.2014 року; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєлого О.С.; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; звільнено керівника банкрута з роботи у зв'язку з банкрутством ПАТ "Броварський шиноремонтний завод" та припинено повноваження власника (власників) майна банкрута; постановлено, що з 18.06.2014 року до ліквідатора банкрута Бєлого О.С. переходять права керівника (органів управління) банкрута; скасовано арешти, накладені на майно банкрута; зобов'язано посадових осіб банкрута впродовж п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора у справі передати йому бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута; зобов'язано ліквідатора банкрута здійснити ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута; затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Борейка В.А. за час виконання ним повноважень розпорядника майна боржника у даній справі на суму 14 616 грн. за період з 02.12.2013 року по 31.05.2014 року та затверджено витрати арбітражного керуючого Борейка В.А., як розпорядника майна боржника, на суму 3 390, 80 грн. за період з 02.12.2013 року по 22.05.2014 року; відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Куделі М.О. № 2962 (вх. № 10580/14) від 02.06.2014 року про участь у справі про банкрутство; відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Василика В.В. № 162-14 (вх. №11682/14) від 17.06.2014 року про участь у справі про банкрутство (том 6, а.с. 219 - 226).

Не погоджуючись з винесеною постановою, арбітражний керуючий Василик Віталій Валентинович, як особа, рекомендована комітетом кредиторів боржника на виконання повноважень ліквідатора (далі - скаржник), звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову про визнання боржника банкрутом від 18.06.2014 року, мотивуючи порушенням судом першої інстанції положень статті 114 Закону про банкрутство (в редакції, чинній з 19.01.2013 року), що полягало в необґрунтованій відмові арбітражному керуючому Василику В.В. у задоволенні заяви про участь у даній справі про банкрутство, кандидатуру якого на призначення ліквідатором банкрута було запропоновано комітетом кредиторів боржника, та призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Бєлого О.С., який з власної ініціативи заявив про участь у справі про банкрутство ПАТ "Броварський шиноремонтний завод".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Разіної Т.І., суддів: Копитової О.С., Остапенка О.М.) відхилено клопотання арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича на постанову господарського суду Київської області від 18.06.2014 року у даній справі з доданими до неї документами повернено скаржнику з підстав її подання з пропуском процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження, без наведення поважних причин для відновлення цього строку. Також, як на підставу для повернення апеляційної скарги, апеляційний суд зазначив про відсутність в матеріалах апеляційної скарги доказів надіслання її копії персонально ліквідатору банкрута - арбітражному керуючому Бєлому О.С. (том 6, а.с. 273 - 277).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року у даній справі, справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги арбітражного керуючого Василика В.В. на постанову про визнання боржника банкрутом від 18.06.2014 року в новому складі суду, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ), статей 4-2, 22, 87, 95, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), що полягало в неналежній оцінці апеляційним судом об'єктивних обставин, що наводились скаржником як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом. Також скаржник зазначив про відсутність у заявника апеляційної скарги обов'язку з надіслання копії апеляційної скарги ліквідатору банкрута - арбітражному керуючому Бєлому О.С., який є керівником боржника та повідомлений про судове засідання за адресою місцезнаходження боржника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2014 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.09.2014 року о 12 год. 00 хв., зобов'язано арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги з додатками на постанову господарського суду Київської області від 18.06.2014 року у справі № 911/4366/13.

02.09.2014 року арбітражним керуючим Василиком В.В. подано через канцелярію Вищого господарського суду України оригінал апеляційної скарги № 162-14 від 16.07.2014 року з додатками на постанову господарського суду Київської області від 18.06.2014 року у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника боржника Олешко А.М. та конкурсного кредитора ОСОБА_7, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 4-2 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 87 ГПК України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Статтею 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження судових рішень дійшов Верховний Суд України у постанові від 17.01.2006 у справі № 39/62-12/140.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 4-1 ГПК України, сторони провадження у даній справі про банкрутство визначаються згідно з положеннями статті 1 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) року.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції), сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). А учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Виходячи з положень частини 1 статті 1 та частини 2 статті 41 Закону про банкрутство (в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ), ліквідатор банкрута є учасником провадження у справі про банкрутство та з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. При цьому, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 94 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з частиною 1 статті 95 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, підтвердження заявником апеляційної скарги належними та достатніми доказами у справі факту надіслання копії апеляційної скарги про оскарження рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку в адресу банкрута свідчить про належне повідомлення ним ліквідатора банкрута, як керівника боржника.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана в апеляційному порядку постанова суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом прийнята 18.06.2014 року, при цьому, з протоколу судового засідання місцевого господарського суду від 18.06.2014 року вбачається, що представник арбітражного керуючого Василика В.В. не був присутній в судовому засіданні, за результатами якого прийнято оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом (том 6, а.с. 218).

Як вбачається з матеріалів справи, копії оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 18.06.2014 року відправлено учасникам провадження у справі 27.06.2014 року (том 6, а.с. 226-зворот). При цьому, скаржник отримав копію оскаржуваного судового рішення 09.07.2014 року, а 17.07.2014 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, що підтверджується відтиском штампа господарського суду Київської області "Одержано" на першій сторінці апеляційної скарги, тобто з пропуском встановленого частиною 1 статті 93 ГПК України п'ятиденного строку.

Апеляційним судом встановлено, обставини заявлення скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження згідно пункту 1 резолютивної частини апеляційної скарги, яке обґрунтоване несвоєчасним надісланням судом та отриманням із запізненням оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, а саме 09.07.2014 року, що підтверджується випискою з сервісу відстеження пересилання поштових відправлень УДППЗ "Укрпошта", яка додана до апеляційної скарги.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для його відновлення у зв'язку з тим, що доводи заявника апеляційної скарги ґрунтуються на його суб'єктивній оцінці обставин справи та не можуть вважатися об'єктивними причинами пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 18.06.2014 року у даній справі.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що вони зроблені з порушенням статей 43, 87, 93, ГПК України (1798-12) з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана в апеляційному порядку постанова господарського суду Київської області від 18.06.2014 року, якою боржника визнано банкрутом та введено відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бєлого О.С., прийнята без участі скаржника (том 6, а.с. 219 - 226, 218). При цьому, матеріалами справи не підтверджуються обставини надіслання копії постанови про визнання боржника банкрутом на адресу скаржника з повідомленням про вручення з дотриманням вимог статті 87 ГПК України та надіслання копій постанови сторонам та зацікавленим особам на 9 день після її прийняття. Отже, у скаржника були в наявності об'єктивні, незалежні від його волі обставини, пов'язані із несвоєчасним надісланням йому постанови суду першої інстанції від 18.06.2014 року, які перешкодили її оскарженню в передбачений процесуальним законом строк.

Порушення процесуальних норм судом першої інстанції, що наводились скаржником як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови про визнання боржника банкрутом від 18.06.2014 року, не було враховано апеляційним господарським судом, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича.

Також, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими висновки апеляційного суду про невиконання заявником апеляційної скарги вимог статей 94, 95 ГПК України щодо персонального надіслання копії апеляційної скарги з додатками ліквідатору боржника Бєлому О.С. та зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги № 162-14 від 16.07.2014 року, копія апеляційної скарги арбітражного керуючого Василика В.В. на постанову суду першої інстанції від 18.06.2014 року направлена сторонам у справі, в тому числі й боржнику - ПАТ "Броварський шиноремонтний завод", що підтверджується оригіналами фіскальних чеків №№ 7345 - 7348 від 16.07.2014 року та описів вкладень у цінні листи. Отже, ліквідатор Бєлий О.С., був належно повідомлений про подання апеляційної скарги за адресою місцезнаходження боржника, як керівник боржника.

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що арбітражним керуючим Василиком В.В. при зверненні до суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду від 18.06.2014 року дотримано вимог чинного процесуального законодавства щодо належного надіслання копії апеляційної скарги сторонам (учасникам провадження) у даній справі про банкрутство, в тому числі й боржнику, що підтверджується оригіналами фіскальних чеків №№ 7345 - 7348 від 16.07.2014 року та описів вкладень у цінні листи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відхилення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги арбітражного керуючого Василика В.В. № 162-14 від 16.07.2014 року на постанову суду першої інстанції від 18.06.2014 року, обмеживши передбачене статтею 129 Конституції України право заявника апеляційної скарги на оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

З огляду на таке, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року у даній справі необхідно скасувати, апеляційну скаргу арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича № 162-14 від 16.07.2014 року на постанову господарського суду Київської області від 18.06.2014 року у справі № 911/4366/13 про банкрутство ПАТ "Броварський шиноремонтний завод" передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття її до провадження.