за участю представників: від прокуратури Кузнєцова О.В. - за посв. № 023135 від 26.11.2013 від Міністерства фінансів України Іваницька Т.Б. - за дов. № 31-15030-08/5 від 08.04.2014 від ПАТ "АКБ "Київ" Завалка В.Р. - за дов. № 25/134 від 11.12.2013 від відповідача не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішеннягосподарського суду Київської області від 01.04.2014р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р.у справі№ 911/4510/13 господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства фінансів України; 2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"доПублічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод"прозвернення стягнення на майно

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.08.2014р. № 02-05/363 для розгляду справи № 911/4510/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та штрафні санкції (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

Рішенням господарського суду Київської області від 01.04.2014 р. (головуючий суддя Конюх О.В., судді Третьякова О.О., Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. (головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь ПАТ "АКБ "Київ" 2 039 950,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 1 114 000,00 доларів США строкової заборгованості з кредитом, 105 237,66 доларів США процентів за користування кредитом, 105 194,85 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 213,24 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів; в решті позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю з огляду на вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Рішення господарського суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 525, 530, 1048 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з огляду на встановлення неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та наявності простроченого грошового зобов'язання за кредитом.

Заступник прокурора міста Києва звертаючись з касаційною скаргою, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у позові про стягнення 45 099,00 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 201,15 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині судові акти залишити без змін. При цьому заявник касаційної скарги посилається на порушення судами вимог статті 611 Цивільного кодексу України, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та наголошує на безпідставності відмови судами попередніх інстанцій у позові про стягнення всієї суми пені, оскільки умовами кредитного договору сторони визначили нарахування пені за весь час прострочення без обмеження її нарахування шестимісячним періодом.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.03.2008 р. між Акціонерним комерційним банком "Київ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (позивач-2, кредитодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Кагарлицький цукровий завод", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кагарлицький цукровий завод" (відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір № 04/2008 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів з метою покриття виробничих витрат, пов'язаних з підготовкою до сезону виробництва цукру, закупівлею безпосередньо у сільськогосподарських товаровиробників цукрового буряка та інші поточні потреби.

В подальшому між ПАТ "АКБ "Київ" та ВАТ "Кагарлицький цукровий завод" було укладено додаткову угоду № 5 від 28.09.2010 р., згідно з якою сторони домовились про викладення кредитного договору в новій редакції, зокрема:

- ліміт кредиту 5 570 000,00 доларів США; строк користування кредитом: з 18.03.2008 р. по 01.09.2014 р. (включно); розмір плати за користування кредитом 12% річних, при цьому: розмір плати за користування кредитом, яку сплачує позичальник - 6% річних; розмір часткової плати за користування кредитом, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету - 6% річних (пункт 1 додаткової угоди).

- графік погашення кредиту частинами по 1 114 000,00 доларів США до 05.10.2010 р., до 15.09.2011 р., до 15.09.2012 р., до 15.09.2013 р. та до 01.09.2014 р. всього: 5 570 000,00 доларів США (пункт 2 додаткової угоди).

Пунктом 4.4.1. кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за цим договором.

Пунктом 4.2.8. кредитного договору встановлено, що у разі погіршення фінансового стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від здійснення контролю з боку кредитодавця, а також невиконання позичальником інших взятих на себе зобов'язань, кредитодавець має право відмовитись від Кредитного договору, достроково стягнути кредит, проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Пунктом 14 додаткової угоди від 28.09.2010 року № 5 до кредитного договору сторони додатково погодили, що у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 9, 12 цієї додаткової угоди, протягом більше 30 днів, кредитодавець направляє позичальнику письмове повідомлення про дострокове погашення кредиту, нарахованих процентів за фактичний час використання кредиту та нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 14.1. додаткової угоди від 28.09.2010 року № 5 позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, з дати отримання повідомлення кредитодавця, визначеного в пункті 14 цієї додаткової угоди, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, дія цього договору вважається припиненою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у останнього перед позивачем-2 утворилась заборгованості за кредитом та за процентами за користування кредитом.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, згідно ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України 10.09.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 25-03/1184 про дострокове погашення кредиту (яке було отримано відповідачем 12.09.2013 р.), в якому кредитодавець повідомив відповідача, що станом на 09.09.2013 р. за відповідачем рахується сума заборгованості в розмірі 3 362 734,85 доларів США.

В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем відповіді на отримане ним повідомлення та/або задоволення вимог банку та сплати нарахованої заборгованості за кредитним договором.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами частини першої статті 174 Господарського кодексу України є договір.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умови встановлення факту неналежного виконання відповідачем свої зобов'язань за кредитним договором, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності у банку правових підстав вимагати дострокового погашення кредиту та сплати процентів. Враховуючи зазначене, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 039 950,00 дол. США, строкової заборгованості за кредитом у розмірі 1 114 000,00 дол. США та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 105 237,66 доларів США.

Так, судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів.

При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що при розрахунку розміру пені, прокурором вірно застосовано не договірну ставку пені 0,1 %, а подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування при розрахунку розміру пені подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, а не встановленої у договорі ставки 0,1 %, враховуючи наступне.

Як вбачається з пункту 8.1. кредитного договору, сторони встановили, що при порушенні повернення кредиту та сплати процентів за його користування згідно кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання вказаних відносин, визначає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Поряд з цим суди попередніх інстанцій зазначили про невірне обрання позивачем періоду нарахування пені, оскільки останнім нараховано пеню за період більш ніж 6 місяців, що суперечить положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли посилаючись на відсутність погодження сторонами у договорі більш тривалого строку для нарахування пені, ніж встановлено частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З пункту 8.1. договору вбачається, що сторонами передбачено інший період нарахування пені за порушення відповідачем грошових зобов'язань, а саме: за весь час прострочки, на що не звернули увагу суди попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок розміру пені, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 17.10.2012 по 16.10.2013 в розмірі 148 185,70 дол. США та пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 29.12.2012 по 16.10.2013 у сумі 4 353,94 дол. США.

Зважаючи на викладене та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення касаційної скарги та зміни рішення та постанови судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 911/4510/13 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 01.04.2014 у справі № 911/4510/13 викласти у наступній редакції:

"1. Позов прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Воровського, буд. 16, код ЄДРПОУ 19409200) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ 14371869)

2 039 950,00 доларів США (два мільйони тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят доларів США нуль центів) заборгованості за кредитом,

1 114 000,00 доларів США (один мільйон сто чотирнадцять тисяч доларів США нуль центів) строкової заборгованості з кредитом,

105 237,66 доларів США (сто п'ять тисяч двісті тридцять сім доларів США шістдесят шість центів) процентів за користування кредитом,

148 185,70 доларів США (сто сорок вісім тисяч сто вісімдесят п'ять доларів США сімдесят центів) пені за несвоєчасне повернення кредиту,

4 353,94 доларів США (чотири тисячі триста п'ятдесят три долари США дев'яносто чотири центи) пені за несвоєчасну сплату процентів.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Воровського, буд. 16, код ЄДРПОУ 19409200) на користь державного бюджету України 68 771,82 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесят одну гривню вісімдесят дві копійки) судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) на користь державного бюджету України 48,17 грн. (сорок вісім гривень сімнадцять копійок) судового збору."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Воровського, буд. 16, код ЄДРПОУ 19409200) на користь державного бюджету України 5 288,10 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень десять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.