Л.І. Рогач - головуючого С.В. Бакуліної, Г.П. Коробенка, за участю представників: позивача Салатюк Д.В. - дов. від 04.11.2013; відповідача третьої особи Доманова Т.Ю. - дов. від 28.11.2013; Доманова Т.Ю. - дов. від 04.11.2013; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі № 911/2688/13 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубежівська" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельної ділянки, скасування державного акта на право постійного користування землею

11.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" звернулось до господарського суду з позовом (із урахуванням уточнень позовних вимог від 27.08.2013; т.1, а.с.120-121) про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05.12.2000 № 61 про надання земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики в с. Михайлівська Рубежівка; визнання незаконним та скасування виданого Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 Державного акта на право постійного користування землею від 19.04.2001 серія ІІІ-КВ № 018736, зареєстрований за № 440, на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3584 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради. Позов вмотивовано доводами про належність наданої земельної ділянки до земель позивача за відсутності його відмови від землекористування, приписами статті 41 Конституції України, статей 19, 31 Земельного кодексу України (в редакції 18.12.1990).

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що надання спірної земельної ділянки відбувалося у встановленому законодавством порядку, після її вилучення зі земель попереднього землекористувача за його згодою; у підтвердження права позивача на спірну земельну ділянку ним надано державний акт, що не відповідає встановленій формі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2014 (суддя Конюх О.В.) позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05.12.2000 № 61 "Про надання земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики в с. Михайлівська Рубежівка"; визнано незаконним та скасовано виданий Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 Державний акт на право постійного користування землею від 19.04.2001 серія ІІІ-КВ № 018736, зареєстрований за № 440, на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3584 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2294,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Також третя особа подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційні скарги вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: рішення місцевого господарського суду прийнято у складі, визначеному в порушення порядку, встановленого статтею 20 Господарського процесуального кодексу України та принципу незмінності складу суду при розгляді справи; визначаючи належність позивача у даному спорі, суди не надали оцінку представленим відповідачем доказам та неправомірно відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів, натомість взяли до уваги неналежні докази, надані позивачем; місцевий господарський суд неправомірно відмовив у зупиненні провадження у справі, що призвело до неповного з'ясування обставин справи; при визначенні уповноважених органів колективного сільськогосподарського підприємства невірно застосовано статтю 5 Земельного кодексу України (1990) та не враховано частину 2 статті 8, статтю 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"; неправомірно застосовано статтю 28 Земельного кодексу України до спірних правовідносин; невірно застосовано статтю 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" при визначенні повноважень виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, як необґрунтовані;

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників спору, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 25.12.1998 Колективному сільськогосподарському підприємству Агрофірма "Рубежівська" передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 1921,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради. На підставі вказаного рішення колективне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Рубежівська" отримало державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 31.03.2000, зареєстрований за № 116/1. Даним державним актом посвідчувалось право власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" на земельні ділянки загальною площею 1921,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; до складу зазначених вище земельних ділянок також увійшла земельна ділянка № 15 площею 6,7 га.

За змістом протоколу загальних зборів пайовиків-членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" від 30.12.2004 Колективне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Рубежівська" реорганізоване шляхом перетворення та зміни організаційно-правової форми в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська". Реорганізація Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" підтверджується Статутом Товариства, затвердженим протоколом № 1 від 17.09.2005 установчих зборів засновників, зареєстрованим Києво-Святошинською райдержадміністрацією 27.09.2005, пунктом 1.3.1. Статуту передбачено, що ТОВ "АФ "Рубежівська" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав і зобов'язань КСП "АФ "Рубежівська", в тому числі щодо рухомого і нерухомого майна, земельних ділянок тощо. Згідно з передавальним актом Товариству з обмеженою відповідальністю передано матеріальні цінності з правонаступництвом усіх майнових і немайнових прав та зобов'язань Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська"; згідно з додатком до передавального акту Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" передані земельні ділянки Колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі земельна ділянка № 15 площею 6,7 га. За наслідками проведеної інвентаризації земельних ділянок встановлено, що фактична площа певних земельних ділянок відрізняється від площі, визначеної в додатку до передавального акта, та в державному акті на право колективної власності на землю КВ від 31.03.2000; зокрема, встановлено, що площа земельної ділянки № 15 становить не 6,7 га, а 6,9834 га. За результатами інвентаризації земельних ділянок господарських дворів протоколом спільного засідання комісії з припинення КСП "АФ "Рубежівська" та засновника ТОВ "АФ "Рубежівська" від 28.12.2007 затверджено уточнений додаток до передавального акта, відповідно до якого Товариству передано земельну ділянку № 15 площею 6,9834 га.

23.06.2008 позивачу видано державний акт ЯЖ № 236016 (т. 1, а.с.22) на право власності на земельну ділянку площею 6,9834 га кадастровий номер 3222485201:01:040:0009, з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва (земельна ділянка № 15 у складі земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" за Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ від 31.03.2000), як правонаступнику Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська".

Також судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 18.09.1998 № 40 "Про попереднє погодження на розміщення цеху по виробництву ритуальної атрибутики" попередньо погоджено розміщення цеху по виробництву ритуальної атрибутики в селі Михайлівка-Рубежівка приватному підприємцю ОСОБА_5; рішенням Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05.12.2000 № 61 "Про надання земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики в с. Михайлівка-Рубежівка" затверджено проект відведення земельної ділянки, вилучено із земель колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" земельну ділянку площею 0,3584 га господарських дворів та надано її в постійне користування приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні, доручено Головному дочірньому підприємству Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру "КИЙ" виготовити державний акт на право постійного користування землею. На підставі рішення № 61 виготовлено та видано підприємцю ОСОБА_5 Державний акт на право постійного користування землею серія ІІІ-КВ № 018736 від 19.04.2001 на земельну ділянку площею 0,3584 га для розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики.

Із наявних у матеріалах справи схем та плану меж земельної ділянки вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,3584 га, надана у постійне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, знаходиться в межах земельної ділянки площею 6,9834 га кадастровий номер 3222485201:01:040:0009.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про здійснення вилучення земельної ділянки та її подальше надання у постійне користування третій особі всупереч вимогам земельного законодавства України; прийняття рішення про вилучення земельної ділянки у Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" з перевищенням повноважень та передбаченої законом компетенції, чим порушено право позивача у справі на земельну ділянку, як правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська".

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звертаючись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів; підприємство є юридичною особою, а його діяльність регулюється цим Законом, законами України "Про власність" (697-12) , "Про підприємництво" (698-12) , Земельним кодексом України (2768-14) та іншими актами законодавства України. За статтею 7 Закону об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності; право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передані окремі функції по господарському управлінню колективним майном (стаття 8 Закону). За статтею 10 Закону земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне чи тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами; право підприємства на земельну ділянку може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним Кодексом України (2768-14) .

За статтею 31 Закону на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) його членів чи за рішенням суду може відбуватися реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства. При цьому підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства; у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесено до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам. Наказом Міністерства аграрної політики № 63 від 14.03.2001 "Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств" (z0306-01) , прийнятим на виконання Указу Президента України від 29.01.2001 № 62 (62/2001) та відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) (чинним на час виникнення спірних правовідносин), визначено загальні засади та процедуру передачі правонаступникам майнових прав і обов'язків за зобов'язаннями реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства та документального оформлення правонаступництва. За пунктом 4 Порядку основними умовами реорганізації є прийняття вищим органом управління КСП рішення про реорганізацію, інвентаризація та паювання майна, визначення розміру паю кожного з членів КСП, створення юридичних осіб - правонаступників, до яких перейшли права та обов'язки реорганізованого КСП, визначення прав та обов'язків КСП, що підлягають передачі кожному з правонаступників (обсяг правонаступництва), виділення майна в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками (учасниками) новоутворених підприємств, затвердження вищим органом управління КСП переліку індивідуально визначеного майна, що підлягатиме передачі кожному з правонаступників у межах визначених для них обсягів правонаступництва, складання передавального або роздільного балансу, державна реєстрація підприємств-правонаступників, фактична передача майна новим власникам.

При реорганізації КСП в один із наведених способів (злиття, поділ, приєднання, перетворення) КСП втрачає статус юридичної особи і вважається таким, що припинило свою діяльність з моменту виключення його з державного реєстру; при перетворенні КСП в інше підприємство, яке щойно виникло, переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованого КСП (пункти 10, 11 наведеного вище Порядку).

Обов'язки підприємства-правонаступника щодо утримання та охорони майна на суму невитребуваних паїв визначено пунктом 15 наведеного Порядку.

Відповідно до абзаців 31 та 32 частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; за змістом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АГ № 077815-077818 позивач є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська", що визначає його статус як легітимно заінтересованої та відповідальної особи щодо забезпечення відновлення прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства.

Судом апеляційної інстанції вірно визначено правовий статус постанови прокурора м. Житомира радника юстиції Ю.Козлова від 31.12.2013 про закриття кримінального провадження у зв'язку зі смертю винної особи, за змістом якої "службові особи ТОВ "АФ "Рубежівська", зловживаючи службовим становищем, внесли до заявленого позову дані з приводу створення підприємства в результаті реорганізації КСП "АФ "Рубежівська", а також, що товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і зобов'язань КСП "АФ "Рубежівська", в томі числі власником нерухомого та рухомого майна, земельних ділянок тощо, ТОВ "АФ "Рубежівська" втратило оригінал правовстановлюючого документу на майно - договір безоплатної передачі майна № 465-ВП від 19.12.97", як доказу, що не має заздалегідь встановленої сили відповідно до частин 2 - 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судами попередніх інстанцій враховано, що 17.03.2014 Господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 911/3604/13, яким у задоволенні позову Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ТОВ "АФ "Рубежівська" про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 6,9834 га кадастровий номер 3222485201:01:040:0009 відмовлено.

За таких обставин є вірним висновок господарських судів, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" є належним позивачем у справі.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України (2768-14) .

Статтею 28 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що право колективної та приватної власності на землю може припинятися за рішенням відповідної Ради народних депутатів у випадку, зокрема, добровільної відмови від земельної ділянки.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 31 Земельного кодексу України у відповідній редакції, згідно якої вилучення земель провадиться за рішенням сільської Ради народних депутатів із земель сіл для усіх потреб, та за межами сіл у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг) за згодою власників землі та землекористувачів.

Як стверджує скаржник, рішення про вилучення земельної ділянки від 05.12.2000 № 61 прийняте відповідно до закону після отримання згоди власника - КСП "АФ "Рубежівська", наданої зборами уповноважених КСП "Агрофірма "Рубежівська", проведеними 13.11.1999, і оформленої протоколом № 2 від 13.11.1999; до суду першої інстанції відповідачем та третьою особою надана копія витягу з протоколу № 2 зборів уповноважених КСП "Агрофірма Рубежівська" від 13.11.1999 (том 1, а.с. 136; том 2, а.с. 69). Зазначений витяг з протоколу підписаний секретарем зборів уповноважених (без зазначення його прізвища та ініціалів). Також на підтвердження факту проведення 13.11.1999 зборів уповноважених КСП "Агрофірма "Рубежівська" відповідач зазначає, що у матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_11 (секретаря зборів уповноважених) від 10.02.2014 (том 2, а.с. 100), якою вона засвідчила, що з 01.03.1999 по 01.10.2001 працювала в КСП "АФ "Рубежівська" на посаді бухгалтера, і підтвердила, що 13.11.1999 на загальних зборах уповноважених було погоджено проект відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 про виділення йому земельної ділянки під розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики площею 0,4 га. За своєю природою вказана заява, посвідчена нотаріусом, є письмовими поясненнями особи.

Оцінюючи надані докази, суд відхилив їх, як неналежні, вказавши, що, витяг із протоколу № 2 зборів уповноважених КСП "Агрофірма Рубежівська" від 13.11.1999 підписаний секретарем без зазначення його прізвища та ініціалів, у витягу відсутній підпис голови правління КСП "Агрофірма Рубежівська" Забродського В.П., на якого у відповідності до пункту 12.9. Статуту КСП "Агрофірма Рубежівська" від 30.12.1997 (том 2, а.с. 54-66) покладено обов'язок щодо здійснення поточного керівництва діяльністю підприємства, забезпечення своєчасного проведення загальних зборів, засідань правління та виконання рішень, відповідальність перед членами підприємства за результати роботи підприємства тощо; пояснення, надані ОСОБА_11 від 10.02.2014, не підтверджуються жодними, наявними у матеріалах справи доказами; у матеріалах справи відсутній належним чином оформлений повний текст протоколу № 2 зборів уповноважених від 13.11.1999.

Відтак, враховуючи, що позивач факт проведення зборів уповноважених КСП "Агрофірма Рубежівська" заперечує, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження протилежного, колегія суддів не прийняла витяг з протоколу № 2 зборів уповноважених КСП "Агрофірма Рубежівська" від 13.11.1999 та пояснення ОСОБА_11 від 10.02.2014 у якості належних та допустимих доказів у справі, які підтверджують факт надання КСП "Агрофірма Рубежівська" згоди на вилучення спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Принцип, згідно з яким ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили і кожен доказ підлягає оцінці господарським судом разом з іншими доказами, означає, що: ні в законі, ні підзаконних актах не повинно міститися вказівок, які заздалегідь установлюють доказову силу і значення доказу; ніякі органи чи посадові особи не вправі давати суду вказівок щодо доказової сили і значення того чи іншого доказу; докази повинні оцінюватися за їх властивостями; не можна вважати, що певний вид доказів має переваги, та без належної оцінки і врахування всіх доказів обґрунтовувати ним рішення.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій вірно не взяли до уваги в якості доказу наявності згоди власника землі - КСП "АФ "Рубежівська" на вилучення земельної ділянки поданий відповідачем та третьою особою витяг з протоколу № 2 зборів уповноважених КСП "АФ "Рубежівська" від 13.11.1999 та дійшли висновку, що вилучення земельної ділянки з подальшим наданням її у постійне користування ФОП ОСОБА_5 було здійснено всупереч статті 31 Земельного кодексу України від 1990 року без згоди її власника.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при вилученні земельної ділянки у КСП "АФ "Рубежівська" та надання її в постійне користування третій особі, відповідач діяв з перевищенням наданих йому повноважень та передбаченої законом компетенції з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування" у редакції, чинній на момент прийняття виконавчим комітетом спірного рішення, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет ради: попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Відповідно підпункту 1 пункту "а" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", до власних (самоврядних) повноважень виконавчих комітетів сільських рад належить підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Відповідно до підпункту 9 пункту "б" статті 33 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчих комітетів належить погодження проектів землеустрою.

З огляду на зазначене, у Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради було право лише погодити проект землеустрою (за умови наявності рішення ради про делегування повноважень) та підготувати і надати пропозиції сільській раді щодо вилучення земельної ділянки.

Таким чином, суди вірно вказали, що до законодавчо визначених повноважень виконкому сільської ради не входить прийняття рішень про вилучення земель та надання їх у користування, а у випадку вилучення із земель КСП "Агрофірма "Рубежівська" земельної ділянки площею 0,3584 га на користь ФОП ОСОБА_5 Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради перевищено повноваження, надані йому законом.

Відповідач не надав суду рішення 2 сесії 23 скликання від 12.06.1998 "Про делегування повноважень у сфері регулювання земельних відносин", а подана копія архівної довідки № 06-04/44 від 21.01.2014 Архівного сектору Києво-Святошинської райдержадміністрації та копія рішення 2 сесії 23 скликання від 12.06.1998 "Про передачу повноважень виконавчому комітету при виділенні земельних ділянок громадянам" стосується передачі виконкому повноваження щодо виділення земельних ділянок: при одержанні будинку і господарських споруд у спадщину; при відчуженні будинку, при обміні будинку, виділення земельних ділянок у користування (в тому числі на праві оренди) для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, а також під індивідуальне будівництво.

З огляду на зазначене, господарські суди дійшли вірного висновку, що спірне рішення Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради № 61 від 05.12.2000 прийнято із перевищенням повноважень, що призвело до порушення земельних прав власника землі та вилучення у нього земельної ділянки площею 0,3584 га.

Також суд апеляційної інстанції з'ясував, що, відповідно до частини 3 статті 2-1 та частини 4 статті 4- 6 Господарського процесуального кодексу України та на підставі витягу з реєстру автоматизованого розподілу справ господарського суду Київської області за 23.12.2013 № 245, для нового розгляду справи № 911/2688/13 визначено суддю Господарського суду Київської області О.В. Конюх.

Судова колегія зазначає, що суддю О.В. Конюх призначено суддею Господарського суду Київської області у встановленому порядку, розподіл справи судді О.В. Конюх здійснено шляхом автоматизованого розподілу справ; за змістом протоколу судових засідань розгляд справи суддею О.В. Конюх розпочато спочатку, з дотриманням процесуальних прав сторін справи; сторони не скористалися правом на відвід судді з мотивів, наведених у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, спір вирішено судом у складі, визначеному у відповідності до принципів підвідомчості та підсудності даного спору та з дотриманням статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, тобто, законним складом суду; доводи касаційних скарг стосуються не дій суддів, а питання дотримання процедури працівниками суду.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу в частині визнання незаконним та скасування акта органу державної влади, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; вірно застосували норми чинного законодавства, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.