Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Полянського А.Г., Мачульського Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Турист", м. Львів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. у справі господарського суду Львівської області за позовом Львівської міської ради, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Турист", м. Львівза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів про звільнення земельної ділянки та приведення до попереднього стану за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Гелемей Ю.М. (представник за дов. від 11.08.2014 р. № 24),

третьої особи: не з'явився

Львівська міська рада, м. Львів звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Фірма "Турист" про звільнення земельної ділянки та приведення до попереднього стану.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.04.2014 р. в справі № 914/782/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Вказані судові акти мотивовані тим, що - договір оренди землі від 01.06.2009 р. № 3-1269 укладений між позивачем та відповідачем для обслуговування павільйону-магазину з обмеженнями без права капітального будівництва на площі Двірцевій, 1 у м. Львові з терміном дії до 19.03.2012 р.; - спірна будівля, що розміщується на орендованій земельній ділянці відноситься до тимчасових споруд, з відповідним правовим режимом щодо тимчасових споруд; - після закінчення терміну дії договору оренди відповідач неповернув орендовану земельну ділянку в належному стані, з посиланням на ст.ст. 124, 126, 152, 187 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 13 Закону України "Про оренду землі", п.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " та судові рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, ТОВ "Фірма "Турист" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесено з порушенням норм матеріального права. Зокрема як зазначається скаржником: - рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2009 р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 р. у справі № 25/217, станом на 22.07.2014 мають юридичну силу, та свідчать про те, що павільйон-магазин, який знаходиться за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 є нерухомим майном та перебуває у приватній власності ТОВ "Фірма "Турист"; - висновок суду першої та апеляційної інстанції з даної справи з огляду на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 28.12.2011 р., ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. у справі № 35945/12/9104 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 р. у справі № К/9991/68331/12 про те, що павільн-магазин, який знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Двірцева- 1, є малою архітектурною формою, являється юридично не обґрунтованим, оскільки адміністративні суди не мають повноважень скасовувати рішення господарських судів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.1. ухвали Львівської міської ради № 2547 "Про продовження товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Турист" терміну оренди земельної ділянки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові" від 19.03.2009р., між позивачем та Львівською міською радою укладено договір оренди землі для обслуговування павільйону - магазину, загальною площею 0,014 га, у тому числі під забудовою - 0,0045 га, під твердим покриттям - 0,0095 га, в т.ч. в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва 0,014 га, яка знаходиться за адресою: площа Двірцева, 1, у м. Львові, термін дії договору - до 19.03.2012 р., але не довше ніж до дати прийняття рішення про здійснення реконструкції площі. Договір зареєстрований у Львівській міській раді 01.06.2009 р. за № 3 - 1269, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис.

Відповідно до п. 21 Договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, термін дії договору оренди від 01.06.2009 р. № 3-1269, на якій встановлено тимчасову споруду закінчився 19.03.2012 р. та спору з приводу закінчення даного договору оренди земельної ділянки не має.

Відповідно до акту від 06.12.2013 р. обстеження земельної ділянки за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1 та розташованої на ній споруди магазину-павільйону ТОВ "Фірма Турист", останнім на пл. Двірцевій встановлено тимчасовий металевий магазин-павільйон круглої форми на бетонній замощеній бруківкою подушці. На момент обстеження торгівельна діяльність у магазині-павільйоні не проводилась.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2009 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 р. у справі № 25/217 визнано за ТОВ "Фірма Турист" право власності на павільйон-магазин, позначений на технічному плані літ."Б-1", загальною площею 35,3 кв.м., що складається з першого поверху, відповідно до даних технічного паспорта БТІ та ЕО, складеного 18.05.2009р., що знаходиться за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1.

У вищенаведеному рішенні судом встановлено, що споруда (павільйон -магазин, позначений на технічному плані літ."Б-1", загальною площею 35,3 кв.м.) відноситься до тимчасових конструкцій, так званих малих архітектурних форм, тобто не є капітальною спорудою та об'єктом містобудування в розумінні Законів України "Про основи містобудування" (2780-12) та "Про планування та забудову територій" (1699-14) , а право власності на неї не впливає на характер правовідносин між сторонами щодо оренди земельної ділянки, на якій вона розташована.

Отже, тимчасовий металевий павільйон - магазин на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові не підпадає під ознаки об'єкта нерухомого майна, тому, право власності на нього не підлягає державній реєстрації як на об'єкт нерухомості, що підтверджується матеріалами справи за адміністративним позовом Львівської міськради про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Фірма Турист" на тимчасову споруду павільйон-магазин на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові та визнання нечинним витягу про реєстрацію права власності ТОВ "Фірма Турист" на споруду павільйон-магазин на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, у якій постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 28.12.2011 р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 р. позов Львівської міської ради задоволено.

При цьому Вищим адміністративним судом України під час розгляду зазначеної справи встановлено, що умови договору оренди земельної ділянки підтверджують правовий статус павільйону-магазину на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові як тимчасової споруди, термін розміщення якої не може перевищувати термін дії договору оренди земельної ділянки, а спірна споруда є малою архітектурною формою, а не капітальною будівлею (об'єктом нерухомого майна).

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, оскільки: - зазначений договір оренди землі від 01.06.2009 р. № 3-1269 укладено для обслуговування павільйону-магазину з обмеженнями без права капітального будівництва на площі Двірцевій, 1 у м. Львові з терміном дії до 19.03.2012 р.; - спірна будівля, що розміщується на орендованій земельній ділянці відноситься до тимчасових споруд, з відповідним правовим режимом щодо тимчасових споруд; - після закінчення терміну дії договору оренди відповідач неповернув орендовану земельну ділянку в належному стані, а також враховуючи положення ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 33 ГПК України, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.