розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 27 березня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 червня 2014 року у справі № 920/138/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про стягнення суми, -

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про стягнення 123362,69 грн. основного боргу, 37939,73 грн. інфляційних, 133819,45 грн. 3 % річних, 338818,29 грн. пені, 1000150,56 грн. 7 % штрафу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 14/2328/11 купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року в частині розрахунків.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27 березня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 4 червня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9132,65 грн. пені, 21506,07 грн. 7 % штрафу, 133819,45 грн. 3 % річних, 28305,83 грн. інфляційних, 17975 грн. судового збору. В частині стягнення 123362,69 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині відмови в стягненні 173520,41 грн. пені та 408615,42 грн. 7 % штрафу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в даній частині.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13 серпня 2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 30 вересня 2011 року сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2328/11, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, що споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач, з жовтня 2011 року по грудень 2012 року, поставив, а відповідач прийняв природний газ об'ємом 13698,43 м3 на загальну суму 17933984,56 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, за який відповідач розрахувався частково, заборгувавши позивачу 123362,69 грн., що стало підставою для звернення останнього до суду за захистом своїх порушених прав і законних інтересів з позовом про стягнення цієї суми та нарахованих штрафних санкцій - пені, інфляційних, 3 % річних, 7 % штрафу.

Разом з тим, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, 7 березня 2014 року, відповідачем платіжним дорученням № 101 сплачена сума основного боргу в розмірі 123362,69 грн., в зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми заборгованості судом припинено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши, що згідно умов п. 6.1 договору відповідач був зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ до 14 листопада 2012 року, з поставки за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року - 14 грудня 2012 року, з поставки за грудень 2012 року - 14 січня 2013 року, суд, керуючись положеннями ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України, дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено період нарахування пені, порядок та підстави нарахування якої, а також стягнення штрафу, передбачено п. 7.2 договору, строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 15 листопада 2012 року по 22 січня 2013 року, як і строк позовної давності щодо стягнення 7% штрафу, нарахованого за зобов'язаннями за жовтень та листопад 2012 року, закінчився, а тому, зважаючи на відповідне клопотання відповідача, відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 156165,23 грн. пені та 570029,07 грн. штрафу.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення інфляційних і 3 % річних, суд, зважаючи на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зазначив, що вказані нарахування не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, суд визнав вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних обґрунтованими, проте, беручи до уваги помилковість розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат, задовольнив дані вимоги частково, в сумі 28305,83, здійснивши відповідний перерахунок, а вимоги стосовно стягнення 3 % річних - в повному обсязі, визнавши розрахунок цієї суми, здійснений позивачем, правильним.

З рішенням місцевого суду в даній частині позовних вимог погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін і в касаційному порядку рішення в цій частині сторонами не оскаржується.

При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача штрафу і пені попередні судові інстанції дійшли висновку, з яким погодився і позивач, про те, що розмір пені та штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, складає відповідно 182653,06 грн. і 430121,45 грн.

Разом з тим, при прийнятті рішення, судом зменшено розмір пені та штрафу до 9132,65 грн. і 21506,07 грн., що і є предметом оскарження у справі.

Право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у виняткових випадках та у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими, порівняно із збитками кредитора, передбачено ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При прийнятті рішення про зменшення розміру штрафних санкцій попередніми судовими інстанціями вказані вимоги законів дотримані, а їх висновки з цього питання є законними, обґрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи позивача про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та підставою для зменшення неустойки, є безпідставними, оскільки це питання було предметом судового дослідження і судами попередніх інстанцій з наданих відповідачем доказів встановлено, що ці докази, а також часткове виконання зобов'язання з оплати заборгованості, а не ухилення від її сплати, та повне погашення основного боргу після подання позовної заяви, є підставою для зменшення нарахованих суми пені та штрафу. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі і висновків попередніх судових інстанцій не спростовують.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 27 березня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 червня 2014 року у справі № 920/138/14 - без змін.