Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми,

на рішення господарського суду Сумської області від 22.10.2013

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014

у справі № 920/41/13

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта"), м. Суми,

до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (далі -Управління), м. Суми,

про визнання частин договору недійсними.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

УДППЗ "Укрпошта" -Мельнік О.В. предст. (дов. від 02.06.2014)

Управління - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

УДППЗ "Укрпошта" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Управління про визнання недійсними частин договору оренди від 30.01.1998 № ФМ - 361 (у редакції зміни від 08.04.2008 № 2) (далі -Договір), а саме: розділу ІІ зміни від 31.12.2009 № 3 до розрахунку орендної плати до Договору, укладеного між Управлінням та УДППЗ "Укрпошта"; розділу ІІ зміни від 01.04.2011 № 4 до розрахунку орендної плати до Договору, укладеного між Управлінням та УДППЗ "Укрпошта".

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.10.2013 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи частини третьої статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частини першої статті 215 ЦК України мотивовано наявністю правових підстав для визнання недійсними частин Договору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 (судді Россолов В.В.- головуючий, Ільїн О.В., Тихий П.В.) рішення господарського суду Сумської області від 22.10.2013 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Постанову апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статей 210, 215, 638, 640, 793, 794 ЦК України, статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" мотивовано відсутністю правових підстав для визнання недійсними додатків до договору, який є неукладеним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові з підстав, які викладені Управлінням. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу УДППЗ "Укрпошта" просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 30.01.1998 Управлінням та УДППЗ "Укрпошта" укладено Договір, відповідно до умов якого Управління як орендодавець передало, а УДППЗ "Укрпошта" як орендар прийняло в оренду нежитлове приміщення загальною площею 44 кв. м., розміщене на 1-му поверсі у буд. № 45 по вул. Карбишева у м. Суми, надане УДППЗ "Укрпошта" для розміщення 18 відділення поштового зв'язку;

- відповідно до змін № 2 до Договору від 08.04.2008 даний Договір викладено сторонами у новій редакції;

- згідно з пунктом 11.1 Договору (в редакції Договору від 08.04.2008) строк дії Договору встановлений до 30.01.2018;

- як передбачено пунктом 4.1 Договору (в редакції Договору від 08.04.2008), орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради;

- розділом ІІ зміни від 31.12.2009 № 3 до розрахунку орендної плати до Договору передбачено, що базова ставка орендної плати за використання 1 кв.м. нерухомого майна, встановлена рішенням Сумської міської ради від 20.09.2006 № 169-МР, складала 5,00 грн., а згідно з розділом ІІ зміни від 01.04.2011 № 4 до розрахунку орендної плати до Договору передбачено, що така базова ставка складає 8,50 грн.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними частин Договору, а саме: розділу ІІ зміни від 31.12.2009 № 3 до розрахунку орендної плати до Договору та розділу ІІ зміни від 01.04.2011 № 4 до розрахунку орендної плати до Договору.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються правила цього Кодексу щодо порядку зміни договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі -Закон) передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Нормами спеціального Закону врегульовано питання щодо моменту укладення договору оренди державного та комунального майна, проте даний Закон не містить положень, які регулювали б питання щодо форми договору оренди, його нотаріального посвідчення чи державної реєстрації.

Відповідно до частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 793 ЦК України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення змін від 08.04.2008 № 2 до Договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає також державній реєстрації.

Згідно зі статтею 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Статтею 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У силу приписів частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Підпунктом 2.6 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) передбачено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що змінами від 08.04.2008 № 2 до Договору, невід'ємною частиною яких є Додаток № 3 - Розрахунком розміру місячної орендної плати за оренду нерухомого майна (із оспорюваними в частині змінами до нього від 31.12.2009 № 3 та від 01.04.2011 № 4), сторони виклали Договір у новій редакції, тобто погодили у новій редакції всі істотні умови раніше укладеного Договору, у тому числі питання орендної плати, проте не дотрималися вимог щодо обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації зазначених змін від 08.04.2008 № 2 до Договору; беручи до уваги, що договір, який не укладено, не може бути визнано недійсним, у тому числі невід'ємні частини (додатки) такого договору, - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання Управління на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми ЦК України (435-15) щодо позовної давності, про застосування якої було заявлено Управлінням, є недоречними, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у справі 27.12.2012 звернувся з позовом до суду про визнання недійсними розділу ІІ змін від 31.12.2009 № 3 до розрахунку орендної плати до Договору та розділу ІІ змін від 01.04.2011 № 4 до розрахунку орендної плати до Договору, тобто, трирічна позовна давність для звернення до суду з даним позовом станом на 27.12.2012 не спливла.

Доводи Управління не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 зі справи № 920/41/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради - без задоволення.