Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка Київської області,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014

у справі № 910/13860/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції (далі - Товариство в особі відокремленого підрозділу), м. Українка Київської області,

до державного підприємства "Вугілля України" (далі - ДП "Вугілля України"), м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Антрацит" (далі - ДП "Антрацит"), м. Антрацит Луганської області,

про стягнення збитків у сумі 42 068,76грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства в особі відокремленого підрозділу - Желінська Т.М. предст. (дов. від 27.12.2013), Твердохліб С.М. предст. (дов. від 27.12.2013)

ДП "Вугілля України" - Вовченко О.С. предст. (дов. від 24.12.2013)

ДП "Антрацит" - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Товариство в особі відокремленого підрозділу звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП "Вугілля України" 42 068,76 грн. завданих збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з постачання вугільної продукції за договором поставки вугілля від 29.04.2011 № 111/2 (далі- Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 910/13860/13 (суддя Бондаренко Г.П.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи статті 224, 225, 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статті 22, 623, 909, 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), пункти 6, 24, 32, 129 Статуту залізниць України (457-98-п) , пункт 9.4 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) мотивовано наявністю правових підстав для стягнення збитків з ДП "Вугілля України" у зв'язку з тим, що саме ДП "Вугілля України" як сторона за Договором є зобов'язаною перед Товариством за завдані збитки неналежним виконанням умов Договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 (судді Ільєнок Т.В.- головуючий, Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Постанову апеляційного господарського суду з посиланням на приписи статей 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), 224, 225 Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), статей 2, 124 Статуту залізниць України (457-98-п) мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення збитків з ДП "Вугілля України", який не є вантажовідправником, та відсутністю у діях ДП "Вугілля України" ознак складу цивільного правопорушення.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство в особі відокремленого підрозділу просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям постанови апеляційним господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- відповідно до умов укладеного Товариством та ДП "Вугілля України" Договору ДП "Вугілля України" як постачальник зобов'язалося поставити Товариству як покупцю вугільну продукцію в асортименті, за реквізитами та за якісними характеристиками, наведеними у даному Договорі, а Товариство зобов'язалося прийняти вугілля та сплатити його вартість на умовах, визначених Договором;

- пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що ДП "Вугілля України" зобов'язане завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття тощо вагони;

- на виконання умов Договору за залізничними накладними №№ 50099346, 50097104, 501003376, 50097146, 51048817, 50673102, 50992643 вантажовідправником - ВАТ "ЦЗФ "Нагольчанська" відправлено партію вагонів №№ 67349951, 65229460, 68605161, 67666784, 68750231, 68822600, 68747872, 67851808 на адресу вантажоотримувача - Трипільської ТЕС публічного акціонерного товариства "Центренерго";

- на шляху прямування на проміжній залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" Придніпровської залізниці дані вагони затримані для зважування, під час якого виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, про що складено комерційні акти від 17.10.2011 АА№ 040711/516/303, від 15.10.2011 АА№ 040720/524/310, від 15.10.2011 АА№ 040719/523/309, від 15.10.2011 АА№ 040721/525/311, від 14.11.2011 АА№ 042247/575/336, від 14.11.201 АА№ 042246/574/335, від 02.11.2011 АА№ 042227/559/326, від 13.11.2011 АА№ 042240/572/337;

- надлишок вугілля був перевантажений з вагону № 67349951 у вагон № 67703231, з вагонів № 65229460, № 68605161 та № 67666784 у вагон № 65348377, з вагонів № 68750231 та № 68822600 у вагон № 65224248, з вагону № 68747872 у вагон № 60724036, з вагону № 67851808 у вагон № 66590928 та видано досилочні накладні № 45941374, № 46081162, № 46879912, № 46530176 та № 46825451;

- з Товариства як з одержувача вантажу здійснено списання коштів за додаткові послуги з транспортування (зважування вантажу, перевантаження вантажу, маневрові роботи, тощо) на підставі накопичувальної картки у загальній сумі 42 068,76грн.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з ДП "Вугілля України" заподіяних Товариству збитків у вигляді понесених додаткових витрат у розмірі 42 068,76грн.

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як унормовано у статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 2 Статуту залізниць України (457-98-п) (далі -Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України (457-98-п) .

Відповідно до статті 6 Статуту (457-98-п) вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладний.

Статтею 124 Статуту (457-98-п) передбачено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що ДП "Вугілля України" не є вантажовідправником вугільної продукції, а є постачальником за Договором; беручи до уваги відсутність в діях ДП "Вугілля України" ознак складу цивільного правопорушення, - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи Товариства в особі відокремленого підрозділу не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ними фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 зі справи № 910/13860/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції - без задоволення.