Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.12.2013 (суддя Андрусик Н.О.) заяву Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі № 13789/04 від 21.10.2013 задоволено. Визнано грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області відносно Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" в сумі 118141,43 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах та включено їх до реєстру вимог кредиторів. Черговість задоволення грошових вимог кредитора - четверта.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 (колегія суддів у складі Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С., Кузь В.Л.) ухвалу господарського суду Львівської області від 24.12.2013 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що положення чинного законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є спеціальними відносно приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) при визначенні порядку нарахування та сплати підприємством-боржником заборгованості з фактичних витрат органів Пенсійного фонду України на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умова, і ним не передбачається припинення нарахування такої заборгованості у зв'язку з введенням щодо підприємства ліквідаційної процедури.

В касаційній сказі ліквідатор Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" арбітражний керуючий Окряк А.В. просить скасувати вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 29.01.2014 та ухвалу суду першої інстанції від 24.12.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні поточних вимог УПФУ в Чортківському районі в розмірі 118141,43 грн. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм процесуального і матеріального права, а саме ст.ст. 1, 12, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Заслухавши суддю - доповідача Куровського С.В., пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та чинного цивільного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.01.2006 порушено провадження у справі № 10/Б-7П про банкрутство ДП "Ягільницький кінний завод".

Постановою господарського суду Тернопільської області від 18.08.2011 ДП "Ягільницький кінний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Предметом розгляду цієї справи є визнання поточних кредиторських вимог УПФУ ліквідатором ДП "Ягільницький кінний завод" і включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Ст. 1 Закону визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною першою 1 ст. 23 Закону закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених ч.1 1 ст. 25 Закону, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого ч. 2 ст. 22 Закону.

Отже, зазначеними нормами Закону чітко встановлено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав вимоги УПФУ поточними та включив їх до реєстру вимог кредиторів на підставі пункту 2.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (z0064-04) , відповідно до яких не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у період відкриття ліквідаційної процедури щодо боржника.

Проте з таким обґрунтуванням колегія суддів не може погодитися, оскільки у справах про банкрутство застосовуються норми спеціального закону - Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , які є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 (v0015700-09) роз'яснено, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону від 30.06.1999 № 784-ХІУ (784-14) ), ГПК України (1798-12) , іншими законодавчими актами України. Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до заяви від 21.10.2013 № 13789/04 заявлені у якості поточних спірні грошові вимоги УПФУ в Чортківському районі до боржника в сумі 118141,43 грн. становлять заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з жотвня 2011 року по жовтень 2013 року, тобто заборгованість із витрат на доставку пільгових пенсій виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, під час якої не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку частини першої ст. 23 Закону.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 по даній справі, рішення якого відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про визнання спірних грошових вимог кредитора поточними та включення їх до реєстру вимог кредиторів з посиланням на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) є безпідставними та суперечать спеціальним нормам Закону про банкрутство, які мають пріоритет перед іншими законодавчими актами в регулюванні правовідносин банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як незаконні та необґрунтовані. У зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про застосування повноважень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, та прийняття нового рішення про відмову кредитору у визнанні спірних грошових вимог.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ліквідатора Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" арбітражного керуючого Окряка А.В. задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 та ухвалу господарського суду Львівської області від 24.12.2013 по справі № 10/Б-711 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про визнання поточних грошових вимог на суму 118 141, 43 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, та включенню їх до реєстру вимог кредиторів.