ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 4200,00 грн. інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання Підприємством зобов'язання за договором № ЗУФ-27/04/09 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 10.04.2009 (далі -Договір), виконання зобов'язання зі сплати інфляційних втрат за яким забезпечено порукою ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" на підставі договору поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013; стягнення з Підприємства 10 304,10 грн. пені, 15207,00 грн. - 30% річних, а також стягнення солідарно з відповідачів 4000,00 грн. адвокатських витрат позивача.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2014 (суддя Рябцева О.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 (судді Ропій Л.М.- головуючий, Кондес Л.О., Рябуха В.І.), позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів 4200,00 грн. інфляційних втрат, 282,74 грн. витрат з оплати послуг адвоката, 243,21грн. судового збору. Стягнуто з Підприємства 15205,48 грн. -30% річних, 10304,10 грн. пені, 1717,26 грн. витрат з оплати послуг адвоката, 1477,20грн. судового збору.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 526, 625, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) мотивовано неналежним виконанням Підприємством зобов'язань з оплати одержаного за Договором товару, а також неналежним виконанням ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" зобов'язання за договором поруки № 11-03-2013-52 від 11.03.2013.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" просило судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

08.08.2014 судом одержано клопотання від скаржника про долучення до матеріалів справи додаткового доказу -довідки Тернопільського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.07.2014 № 36.02/03/193.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.08.2014 скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.08.2014 судом одержано телеграму від скаржника про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв'язку з відмовою у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 12.08.2014 судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на те, що скаржником не наведено причин, за яких представник останнього не може прибути у судове засідання.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, на клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи додаткового доказу Вищий господарський суд України зазначає, що в силу повноважень касаційної інстанції, які передбачені у статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Повноваження касаційної інстанції обмежуються перевіркою на підставі встановлених фактичних обставин застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. За наведених обставин, клопотання скаржника, яке подане через канцелярію суду, залишається у матеріалах справи без урахування та оцінки додаткового доказу, який не був предметом дослідження у судах попередніх інстанцій.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- відповідно до умов укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" як продавцем та Підприємством як покупцем Договору останній визначає умови купівлі-продажу насіння (далі -товар) на умовах відстрочення платежу;

- як передбачено пунктом 5.3 Договору, оплата товару проводиться шляхом оплати 100% від вартості товару в строк до 31 жовтня 2009 року без виставлення рахунку - фактури;

- пунктом 8.2 Договору сторони передбачили сплату покупцем пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення;

- відповідно до пункту 8.3 Договору сторони відповідно до ст. 259 ЦК України домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором здійснюється протягом п'яти років;

- у відповідності до пункту 8.6 Договору сторони погодили, що згідно з пунктом 2 статті 625 ЦК України покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних;

- рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.03.2010 у справі № 17/2-44 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" до приватного підприємства "АГРОН" про стягнення 188 695,57грн. заборгованості позов задоволено частково, з Підприємства на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" стягнуто 136 857,60 грн. боргу, який виник станом на 25.12.2009 за отриманий, проте не оплачений за Договором товар, 8482,64 грн. курсової різниці, 4073,85грн. пені за період прострочення з 02.11.2009 по 25.12.2009, 5961,74 грн. -30% річних за період прострочення з 03.11.2009 по 25.12.2009, 1505,43 грн. інфляційних втрат за листопад 2009, 27371,52 грн. - 20% штрафу та 2072,98грн. судових витрат;

- платіжним дорученням від 29.06.2010 № 161 Підприємством перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" 100 000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості за одержаний за Договором товар;

- платіжним дорученням від 30.06.2010 № 163 Підприємством перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" 30 000,00 грн. із призначенням платежу: "заборгованість по оплаті за насіння цукрових буряків згідно з рішенням господарського суду від 02.03.2010";

- право вимоги виконання зобов'язання -штрафних санкцій (пені, 30% річних, інфляційних втрат), які нараховані товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" Підприємству внаслідок неналежного виконання умов Договору за період після 26.12.2009, було передано товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 за Угодою про заміну кредитора у зобов'язанні від 12.01.2011 № 14-ТА, а в подальшому - фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" за Угодою про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.03.2013 № 17/03-13;

- згідно з договором поруки від 11.03.2013 № 11-03-2013-52, який укладений ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" як поручителем та ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" як кредитором, поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку Підприємством щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством грошового зобов'язання за Договором;

- 15.03.2013 ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" одержано вимогу ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" про невиконання зобов'язання Підприємством за Договором та необхідність виконання поручителем зобов'язання за договором поруки;

- згідно з відповіддю ТОВ "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП" на вимогу останній гарантував виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки, проте зобов'язання не виконав.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для солідарного стягнення інфляційних втрат з відповідачів, а також для стягнення з Підприємства пені, інфляційних втрат, 30% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання із оплати одержаного за Договором товару.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено частиною третьою статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору передбачено інший розмір процентів, ніж визначений частиною другою статті 625 ЦК України, а саме 30 % річних.

Передбачене законом (статтею 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Право на стягнення зазначених сум може бути реалізоване безпосередньо шляхом пред'явлення позову.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на утримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (аналогічна права позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64).

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність Договору купівлі-продажу товару і умови його виконання; наявність Угод про заміну кредитора у зобов'язанні; існування Договору поруки і умови виконання; встановивши факт прострочення виконання зобов'язання Підприємством із оплати одержаного товару у строк, визначений Договором; беручи до уваги встановлену на підставі судового рішення суму боргу Підприємства станом на 25.12.2009 у розмірі 136 857,60 грн., а також здійснені останнім оплати на виконання судового рішення; врахувавши, що пред'явлений позов стосується стягнення пені, 30% річних та інфляційних втрат за період, який не був охоплений судовим рішення у справі № 17/2-44, проте в який заборгованість не була погашена Підприємством, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у відповідності з розрахунком, наведеним судом першої інстанції.

Також судами мотивовано стягнуто з відповідачів витрати ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" на оплату послуг адвоката у загальній сумі 2000,00 грн., яка є співрозмірною з ціною позову.

Посилання Підприємства на наявність форс-мажорних обставин (буревію, яким знищено у 2009 році посів цукрового буряка) мотивовано відхилено судом апеляційної інстанції із посиланням на відсутність підтвердження відповідного факту у відповідності до пункту 7.1 Договору Торгово-промисловою палатою України.

Доводи Підприємства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів та надання додаткового доказу касаційна скарга і подане клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу не відповідають вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Київської області від 25.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 зі справи № 911/5/14 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "АГРОН" - без задоволення.