Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Жаботиної Г.В., Палія В.В., розглянувши матеріали касаційної

скарги Комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий комплекс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 р. у справі господарського суду Київської області № 911/4466/13 за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Певекс" Лтд до Комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий комплекс" третя особа Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області про внесення змін до договору оренди, за участі представників сторін:

від позивача - Шумський Ю.В.;

від відповідача - Безпалюк І.В.;

від третьої особи - не з'явилися.

29.11.2013р. Виробничо-комерційна фірма у формі ТОВ "Певекс" Лтд звернулися до господарського суду Київської області з позовом про внесення змін до договору оренди від 01.03.2011р., укладеного між ними та Комунальним підприємством "Готельно - гуртожитковий комплекс" шляхом викладення п.10.1 у наступній редакції: "Цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 01 березня 2011 року до 28 лютого 2016 року включно". Позов мотивовано положеннями ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", якими установлено, що термін дії договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, що не було дотримано орендодавцем при укладенні з товариством договору оренди.

21.01.2014 р. рішенням господарського суду Київської області (суддя Чорногуз А.Ф.), залишеним без змін 26.05.2014 р. постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Ільєнок Т.В. - головуючий, Корсакова Г.В., Кропивна Л.В.) позов задоволено.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Готельно-гуртожитковий комплекс" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про відхилення позову. Заявник заперечував проти правомірності укладення 01.03.2011 договору оренди, що вважав не було враховано судами обох інстанцій.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарг виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 01.03.2011 між КП "Готельно-гуртожитковий комплекс" (орендодавець) та Виробничо-комерційною фірмою у формі ТОВ "Певекс" Лтд (орендар) укладено договір оренди за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуальне визначене майно - вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 36 м. кв., за адресою: Київська область, м.Вишневе, вул. Святошинська № 46 на першому поверху будинку, що знаходиться на балансі КП "Готельно-гуртожитковий комплекс". Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії - 2 роки, з 01.03.2011 року до 28.02.2012 року включно.

Додатками до цього Договору оренди сторонами неодноразово продовжувався строк дії договору, зокрема Додатком № 3 від 01.09.2013 року його установлено з 01.09.2013 до 30.11.2013 року.

29.11.2013 р. ТОВ "Певекс" Лтд звернулися до господарського суду з відповідним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначали про належне виконання своїх договірних зобов'язань, а саме з 2000року належним чином, своєчасно сплачували орендні та інші платежі за орендоване приміщення, будь-яких претензій орендодавець до них не заявляв. Товариство неодноразово зверталися до орендодавця щодо збільшення строку дії договору оренду, після укладення 01.03.2011 договору оренди заявляли вимоги про внесення змін до п.10.1 цього договору щодо строку дії цього договору на підставі ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", які були залишені без задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

За приписами ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", зі змінами внесеними ЗУ від 15.12.2009 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" (1759-17) , термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції входили з того, що сторони належним чином виконували свої договірні зобов'язання, орендодавець передав у користування обумовлене сторонами приміщення, а орендар прийняв його, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату, що підтверджується копіями платіжних доручень та не заперечувалось орендодавцем. Неодноразові звернення орендаря до орендодавця щодо зміни строку дії договору оренди (на п'ять років) залишені останнім без задоволення. Доводи відповідача, що КП "Готельно-гуртожитковий комплекс" не могли виступати орендодавцем комунального майна (приміщення площею 36 м. кв.) не підтверджено матеріалами справи та спростовано ст.5 "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої підприємства, установи та організації виступають орендодавцями щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Вимоги про визнання недійсним договору оренди не заявлялись. Тому, зважаючи на викладене та те, що при укладенні 01.03.2011 договору оренди не було дотримано приписів ст. 17 названого Закону, доказів пропонування орендарем меншого терміну, ніж п'ять років, орендодавцем надано не було, попередні судові інстанції мотивовано дійшли висновку щодо правомірності позову товариства, який звернувся до суду з відповідними вимогами у період дії договору оренди.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявників, викладені у касаційних скаргах не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Готельно-гуртожитковий комплекс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. та рішення господарського суду Київської області від 21.01.2014 р. у справі № 911/4466/13 - без змін.