головуючого судді Попікової О.В. (доповідач у справі) суддів: Іванової Л.Б. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача: Каракоця О.Р. дов. від 12.03.2014 № 875-0 від відповідача: не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2014 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. у справі № 922/100/14 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 42 759,78 грн. боргу.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. № 02-05/328 для розгляду справи № 922/100/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Іванова Л.Б., Кролевець О.А..

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в розмірі 42 759,78 грн., з яких: 40 815,68 грн. - заборгованість за кредитом, 1 035,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 271,30 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 367,34 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2013 р. (суддя Бринцев О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. (головуючий суддя Лакіза В.В., судді Гетьман Р.А., Шутенко І.А.), позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором банківського обслуговування від 14.03.2011 р. стосовно повернення кредитних коштів.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 3, 207, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про цифровий підпис", статті 181 Господарського кодексу України, статей 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що між сторонами не були погоджені умови надання кредитних коштів, та позивачем не підтверджено належними доказами заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.03.2011 р. відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів та відтиску печатки, а саме: поточного рахунку НОМЕР_1 та карткового рахунку НОМЕР_2.

У цій заяві відповідач (клієнт) погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі, з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування.

Також у заяві вказано, що позивач (банк) за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту відповідача (клієнта) за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Згідно з підпунктом 3.18.1.16 пункту 3.18 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) при укладанні договорів та угод, або вчинені інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після підписання заяви від 14.03.2011 р. про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі фактично було укладено договір банківського обслуговування від 14.03.2011 р., у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Розділом 3.18 Умов та Правил передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

У підпункті 3.18.6.1 пункту 3.18 Умов та Правил зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 54 000,00 грн., який останній неодноразово користувався, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом по рахунку та меморіальними ордерами (Т. 1, а. с. 71-100, 118-142).

Зобов'язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпунктів 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 пункту 3.18 Умов та Правил клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Згідно з пункту 3.18.4 Умов та Правил, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (підпункт 3.18.4.1.1 Умов та Правил).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягає обнулінню (підпункт 3.18.4.1.2 Умов та Правил).

Згідно підпунктом 3.18.4.1.3 Умов та Правил у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості - порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до підпункту 3.18.4.4 Умов та Правил клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування від 14.03.2011 р., у урахуванням Умов та Правил надання банківських послуг, здійснив прострочення повернення кредитних коштів і сплату процентів та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 40 815,68 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1 305,46 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 367,34 грн.

Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи в місцевому та апеляційному судах не були спростовані належними і допустимими доказами.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 3.18.5.1 Умов та Правил при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами та Правилами (п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3) термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у відсотках річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем зобов'язання за договором банківського обслуговування в частині повернення кредитних коштів і сплати процентів та комісії за користування кредитом, який відповідачем не спростований належним чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим і законним висновком судів про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 40 815,68 грн. заборгованості за кредитом, 1 035,46 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 271,30 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 367,34 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки місцевого та апеляційного судів щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.