головуючого судді Попікової О.В. (доповідач у справі) суддів: Іванової Л.Б. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача: Мостовий Н.Л. дов. від 3.04.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрозен Трейд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2014 р. та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. у справі № 904/943/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрозен Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю" АТБ-Маркет" про стягнення збитків

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 07.08.2014 р. № 02-05/328 для розгляду справи № 904/943/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Іванова Л.Б., Кролевець О.А..

У лютому 2014 року ТОВ "Фрозен Трейд" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "АТБ-Маркет" про стягнення з відповідача 147602 грн. збитків у вигляді додаткових витрат на виготовлення спеціальної упаковки для товару, поставка якого є предметом договору № 44172 від 01.12.2012, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2014р. (суддя Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р. (головуючий суддя Тищик І.В., судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.), у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 22, 651, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 147, 224 - 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), з огляду на недоведеність позивачем заподіяння йому збитків з боку відповідача, протиправності поведінки відповідача та наявності причинно-наслідкового зв'язку цієї поведінки зі збитками.

Не погодившись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 525, 526, 614, 631 Цивільного кодексу України, статей 180, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на недоведеності обставин пролонгації договору від 01.12.2012 № 44172 після 30.11.2013 року, а також на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт завдання позивачу збитків у вигляді додаткових витрат на виготовлення спеціальної упаковки для товару внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором, в результаті протиправної поведінки відповідача щодо безпідставної відмови від замовлення погодженого сторонами обсягу товару.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просив залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.12.2012 р. між ТОВ "АТБ-маркет" (покупець) та ТОВ "Фрозен Трейд" (постачальник) був укладений договір № 44172, відповідно до якого позивач зобов'язався в обумовлені договором порядку та строки виготовити та передати покупцю товар у певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених в договорі.

Найменування, асортимент та ціна товару зазначаються в додатку № 2 до договору (специфікація), який є його невід'ємною частиною.

Так, у додатку № 2 до договору сторони узгодили загальні характеристики товару, як-то: найменування швидкозаморожених овочевих сумішей та окремих овочів, які підлягають поставці за договором. Додатком № 4 до договору сторони узгодили кількість та строки виготовлення упаковки (етикетки) для товару. Окрім того, сторонами був узгоджений зовнішній вигляд етикеток для кожного з видів товару.

Пунктом 7.9 договору № 44172 сторони обумовили, що пакувальний матеріал, етикетки та інші матеріали, які замовляються позивачем, використовуються виключно для виконання умов даного договору та не можуть використовуватися постачальником для власного виробництва.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 651 та статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.п.10.1,10.2 договору № 44172 даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє на протязі 6 місяців. Зміна або розірвання договору поставки здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що у випадку якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

На виконання умов договору відповідачем було надано замовлення на постачання 1102944 шт. упаковок швидкозаморожених сумішей, для пакування яких відповідачем (відповідно до наданого до позову детального розрахунку) було замовлено 7060 кг пакувального матеріалу.

Внаслідок відсутності з травня 2013 року відповідних замовлень від покупця (відповідача) поставка товару була здійснена позивачем не в повному обсязі, а невикористані залишки упаковки склали 2108,60 кг, що становить 147602 грн. Невикористана упаковка в силу пункту 7.9 договору № 44172 не може бути використана самим позивачем чи реалізована третім особам.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування позивачу витрат, що складають вартість невикористаного пакувального матеріалу з огляду на те, що дія договору поставки закінчилася та неналежне виконання договору покупцем завдало збитків постачальнику товару. Підставою для відшкодування збитків позивач вказує п.7.6 договору № 44172, за умовами якого у випадку неналежного виконання однією із сторін своїх зобов'язань за договором, винна сторона повинна повністю відшкодувати збитки, які понесені у зв'язку з цим іншою стороною.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору поставки № 44172, у пункті 7.9 якого сторони вільно на власний розсуд визначили умови та випадки відшкодування вартості виготовленої, але невикористаної упаковки товару, що має поставлятися, а саме: виключно у разі дострокового розірвання договору (крім випадків дострокового розірвання договору за ініціативою покупця у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань за цим договором).

При цьому місцевим та апеляційним судами з врахуванням приписів статей 651, 654 ЦК України та пунктів 10.1,10.2,10.4 договору № 44172 обґрунтовано були відхилені доводи позивача щодо припинення вказаного договору 30.11.2013 р. та недоведеності його подальшої пролонгації, оскільки згідно умов цього договору підставами для припинення його дії є укладена сторонами додаткова угода або завчасна письмова заява однієї з сторін про припинення дії останнього. Проте, доказів розірвання, зміни чи припинення договору у встановленому порядку або доказів надсилання відповідної заяви однією із сторін матеріали справи не містять.

Таким чином, як правильно зазначив місцевий господарський суд, договір № 44172 був чинним як на момент подання позову так і на момент розгляду справи судом першої інстанції, чим спростовується твердження скаржника про зворотне.

Крім того, колегія не може прийняти до уваги заперечення заявника з цього приводу, які по суті зводяться до посилань на недоведеність обставин пролонгації договору від 01.12.2012 № 44172 після 30.11.2013 року, так як згідно імперативних вимог ч.2 статті 111 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Водночас, судами достеменно встановлено та сторонами не заперечується той факт, що листом від 06.03.2014 р., тобто до ухвалення оскаржуваного рішення, відповідач запропонував позивачу здійснити поставку продукції в зазначеній упаковці та надав графік цієї поставки, однак, вказана пропозиція не була прийнята до виконання позивачем з тих мотивів, що строк дії договору № 44172 закінчився 30.11.2013 р. і дане замовлення розглядається ним поза межами дії цього договору і сприймається як пропозиція до укладання нового договору (а.с.108-110).

Наведене переконливо свідчить про можливість виконання позивачем в натурі зобов'язань по забезпеченню контрагента упаковкою на спірну суму в межах діючого договору № 44172.

Адже, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено втрати ним інтересу до виконання простроченого відповідачем зобов'язання (припинення замовлень з травня 2013 р.) та відмови постачальника від прийняття виконання в розумінні ч.3 статті 612 ЦК України.

В силу приписів статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

З огляду на положення статті 224 ГК України, статті 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем не було доведено належним чином факт понесення ним збитків у заявленій до стягнення сумі, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків. Зокрема, апеляційний суд правильно зазначив про недоведеність понесення позивачем реальних збитків у вигляді фактичних витрат, оскільки у матеріалах справи відсутні докази замовлення позивачем пакувальних матеріалів та їх оплати з метою виготовлення невикористаного обсягу упаковки.

Крім того, згідно з ч.1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 08.05.2014 р.) обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Однак, колегія вважає недоречним посилання позивача на вказану процесуальну норму в обґрунтування своїх заперечень, оскільки, по-перше, не відповідають дійсності твердження скаржника про визнання відповідачем факту завдання збитків та їх розміру. По-друге, щодо прийнятого судом першої інстанції рішення від 10.04.2014 норма ч.1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 08.05.2014 р.) не підлягає застосуванню як така, що не має зворотної дії.

Касаційна інстанція погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що заявлена до стягнення сума витрат не може розглядатись як збитки у розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТОВ "Фрозен Трейд" залишити без задоволення.

Рішення господарського Дніпропетровської області від 10.04.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. у справі № 904/943/14 залишити без змін.