головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову від 27.05.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 902/1691/13 господарського суду Вінницької області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Біликовецької сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 50 617,39 грн. за участю представників:

позивача: Мацегорін А.О., дов. від 30.12.2013 № 36/10;

відповідача: н/з;

третьої особи: н/з;

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.03.2014 (суддя В. Білоус) позов задоволено частково, стягнуто з Біликовецької сільської ради на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 27 206, 55 грн. - боргу за природний газ, 1292, 11 грн. - пені за прострочення в оплаті, 952, 23 грн. - штрафу за прострочення в оплаті, 3674, 09 грн. - інфляційних втрат, 4152, 25 грн. - 3% річних, витрат на судовий збір в сумі 1343,35 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 (судді О. Крейбух, М. Юрчук, Ю. Демянчук) рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014 змінено в частині задоволених вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та виключено п.1 резолютивної частини рішення, в решті - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Дочірнья компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - позивач у справі, - звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 в частині відмови в задоволенні позову, та, в цій частині, направити справу на новий розгляд. Вважає, що судами порушено вимоги ст.ст. 11, 265, 509, 626, 692 ЦК України та недотримано вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України. Вважає, що суди безпідставно не дослідили доводи Відповідача про обсяги спожитого у грудні 2009 року природного газу, не витребував акту прийому-передачі газу між відповідачем та третьою особою. Скаржник також не погоджується із висновками суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.12.2009 року між дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі"(надалі - постачальник, позивач, апелянт), правонаступником якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", та Мартинівською дільничою лікарнею Біликовецької сільської ради (надалі - споживач, відповідач) укладено договір № ЖБ-09-17 на постачання та транспортування природного газу (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору /а.с.8-14/.

Згідно п.2.1 Договору, постачальник передає споживачу у грудні 2009 року газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 3500 тис.куб.м.

Відповідно до п.2.2 Договору, постачальник передає споживачу в 2010 році газ в об'ємі виділених споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 25,8 тис. куб.м.

Згідно п.3.6 Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.7 Договору, акти приймання-передачі газу, що зазначені в п.3.6 договору, уповноважені представники сторін складають до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.3.8 Договору, сторона, яка не згодна з визначеною кількістю газу, письмово заявляє про це іншій стороні в 3-денний термін з моменту оформлення акту.

За змістом п.4.1 Договору, граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2646,7860 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору, споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1 договору) та послуг по постачанню та транспортуванню.

Згідно п.5.2 Договору, в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.9.6 Договору, сторони домовилися, що строк позовної давності по даному договору щодо стягнення заборгованості за газ, послуги по транспортуванню та стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 10 років.

Згідно п.10.1 Договору, даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 01.12.2009 року до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунку за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення.

Позивач на виконання п.1.1 Договору надав відповідачу за період з січня по березень 2010 року природний газ та послуги з його транспортування на суму 27 206,55 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами подачі-прийому та реалізації газу, :

- № Ж - 00000239 від 29.01.2010 року у кількості 3 912 м.куб. об'єму прийнятого газу /а.с.15/;

- № Ж - 00000442 від 24.02.2010 року у кількості 3 857 м.куб. об'єму прийнятого газу /а.с.16/;

- № Ж - 00000538 від 30.03.2010 року у кількості 2 511 м.куб. об'єму прийнятого газу /а.с.16/.

Водночас, судами відхилено наявний в матеріалах справи акт № Ж - 00000150 від 31.12.2009 року (3520 м.куб. на суму 9316,69 грн.), оскільки:

- кількість спожитого газу на кінець місяця суперечить кількості спожитого природного газу вказаної в акті за січень 2010 року, а саме: в акті № Ж-00000150 від 31.12.2009 року вказано показник на кінець місяця - 61692 м.куб., а в акті № Ж-00000239 від 29.01.2010 року показник на початок місяця - 61661 м.куб. Таким чином, позивач безпідставно двічі вимагає до оплати 31 м.куб (61692 м.куб. - 61661 м.куб.) газу.

- акт не підписаний відповідачем, а тому в порядку п.3.7 Договору не може бути підставою для остаточних розрахунків та не містить запису про його пред'явлення відповідачу та про відмову останнього від підписання.

Суди дійшли висновку, що правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 9316,69 грн. згідно акту подачі - прийому та реалізації газу № Ж-00000150 від 31.12.2009 року в кількості 3520 м.куб. відсутні.

Відповідач в порушення п.5.1 Договору розрахунки за отриманий протягом січня - березня 2010 року природний газ та послуги з його транспортування не здійснив, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 206,55 грн.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 526, 530, 628, 629, 712 ЦК України суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті поставленого протягом січня - березня 2010 року природного газу у сумі 27 206,55 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню. Між тим, в позові про стягнення 9316,69 грн. основного боргу слід відмовити.

Позивачем також було заявлено стягнення пені в розмірі 3 519,81 грн., штрафу у розмірі 2 556,62 грн, 3841,79 грн. інфляційних процесів, 4 175,93 грн. 3 % річних.

Відповідно до п.6.1 Договору, у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Судами встановлено, що несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого позивачем природного газу має місце, тому позовні вимоги про стягнення пені за період з 06.02.2010 року по 10.08.2010 року, штрафу за прострочення оплати понад 30 календарних днів за отримання газу є підставними. Однак, судами не прийнято розрахунок пені та штрафу виконаний позивачем, оскільки останнім здійснено розрахунок з урахуванням акту подачі - прийому та реалізації газу № Ж-00000150 від 31.12.2009 року в кількості 3520 м.куб.

За розрахунком судів попередніх інстанцій позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2584,22 грн., в позові про стягнення 935,59 грн. відмовлено; позовні вимоги про стягнення штрафу задоволено частково в сумі 1904,46 грн., в позові про стягнення 652,16 грн. штрафу відмовлено.

Судами також зменшено розмір пені та 7% штрафу на 50%, а саме до 1292,11 грн. та 952,23 грн. відповідно, з посиланням на те, що Біликовецька сільська рада вже розрахувалася за природний газ, поставлений у період з січня до березня 2010 з ПАТ "Вінницягаз"; Біликовецька сільська рада є органом місцевого самоврядування і бюджетною організацією.

Позивач просить стягнути 3847,79 грн. інфляційних за період з січня 2010 року по жовтень 2013 року та 3 % річних в сумі 4175,93 грн. за період з 06.01.2010 року по 12.12.2013 року. Однак, судами не прийнято розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, виконаний позивачем, оскільки останнім здійснено розрахунок з урахуванням акту подачі - прийому та реалізації газу № Ж - 00000150 від 31.12.2009 року в кількості 3520 м.куб на суму 9316,69 грн.

Відтак, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 2796,68 грн.та 3088,32 грн. відповідно за розрахунком суду /а.с.166-167/, в позові про стягнення 1045,11 грн. інфляційних та 1087,61 грн. 3 % річних відмовлено.

Переглядаючи оскаржувані акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Нормами ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є правовідносинами поставки товару.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що відповідач в порушення п.5.1 Договору розрахунки за отриманий протягом січня - березня 2010 року природний газ та послуги з його транспортування не здійснив, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 206,55 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення суми боргу є обґрунтованими.

Щодо стягнення пені та 7% штрафу.

Статтями 193, 199 ГК України, ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) . Такі заходи відповідальності передбачено ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (постанова Верховного суду України від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г).

Судами встановлено, що Біликовецька сільська рада вже розрахувалася за природний газ, поставлений у період з січня до березня 2010 з ПАТ "Вінницягаз" та є органом місцевого самоврядування і бюджетною організацією. Суди врахували майновий стан учасників спору та дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені та 7% штрафу на 50%, а саме до 1292,11 грн. та 952,23 грн.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Так як судами з посиланням на належні докази встановлено факт прострочки виконання зобов'язання по оплаті за спірним договором, ними проведено перерахунок штрафних санкцій та встановлено, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 2796,68 грн.та 3088,32 грн. відповідно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову частково і в частині стягнення штрафних санкцій.

У касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не згодна з висновками апеляційного суду та просить суд надати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, що виходить за межі компетенції Вищого господарського суду в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняття нового рішення у справі в цій частині - відсутні. Доводи скаржника про те, що судами порушено вимоги ст.ст. 11, 265, 509, 626, 692 ЦК України та недотримано вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України,? Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 902/1691/13 - без змін.