головуючого судді Кота О.В. суддів Іванової Л.Б. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" на рішення від та на постанову від господарського суду Миколаївської області 01.04.2014 Одеського апеляційного господарського суду 27.05.2014 у справі господарського суду № 915/47/14 Миколаївської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта - Лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Дельта - Лоцман" про стягнення 173 725, 87 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Толстоухова Н.С.

від відповідача - Потровський Д.О.

від третьої особи - не з'явилися

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" заборгованості з канального збору та збору за послуги служб регулювання руху суден в розмірі 43 138,02 грн., 452,71 грн. - 3% річних та 140,36 грн. - інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014 у справі № 915/47/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Позивач), з урахування заяв про збільшення розміру позовних вимог від 25.02.2014, від 21.03.2014, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (Відповідач) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 94 577,05 грн. канального збору, 77 011,31 грн. - вартості за послуги СРРС, 2 137,51 грн. - трьох процентів річних та 3 474,52 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 915/47/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів реєстрації його права власності на Бузько-Дніпровсько-лиманський канал, оскільки він є об'єктом нерухомого майна та підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав. Позивачем не доведено здійснення Відповідачем вантажних комерційних рейсів, а отже судна Відповідача, про які йдеться у позові, зокрема, буксири "Баштанський", "Лідіївський", "Нібулон-1", "Нібулон-2", "Нібулон-3", "Нібулон-4", буксир-штовхач "Прибужанівський", несамохідні баржі "НБЛ-001", "НБЛ-002", "НБЛ-003", "НБЛ-004", "НБЛ-005", "НБЛ-006", "НБЛ-007", "НБЛ-008", "НБЛ-009", "НБЛ-010", "НБЛ-011", "НБЛ-012", "НБЛ-013", "НБЛ-014", "НБЛ-015", "НБЛ-016", "НБЛ-017", "НБЛ-018"", "НБЛ-019", "НБЛ-020", "НБЛ-021", "НБЛ-022", "НБЛ-023", "НБЛ-024" охоплюються ознаками суден групи В та відповідно звільнені від сплати канального збору. Судна Відповідача, які здійснювали перевезення водними шляхами зернових вантажів, мають осадку (заглиблення) до 4,0 м і рухались за бровками каналу, тобто не використовуючи канал, а тому відсутні підстави вважати, що судна відповідача здійснювали проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом. Крім того, Відповідач вказує на те, що Позивач не довів, що замовлення та отримання послуг СРРС є обов'язковим, і що без отримання цих послуг плавання суден Відповідача було б неможливим, а також не уточнив, які саме послуги СРРС надавались кожному судну Відповідача в кожному окремому випадку. На даний час відсутні нормативно-правові акти, якими встановлені розмір та порядок справляння збору за послуги СРРС, і які відповідають вимогам статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України.

21.07.2014 від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Позивач просить рішення господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 915/47/14 залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" 28.07.2014 звернулося до суду касаційної інстанції з додатковими поясненнями, в яких посилається на норми статей 2, 9, 45 Бюджетного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників Позивача і Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, протягом червня-вересня 2013 року судна (баржі та буксири), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарському підприємству "НІБУЛОН", проходили Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом під час здійснення вантажних комерційних рейсів, за що відповідно до вимог чинного законодавства ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії ДП "Дельта-лоцман" було нараховано канальний збір, а також під час проходження каналом цим суднам надавались послуги служби регулювання руху суден, за що нарахований збір за послуги служби регулювання руху суден.

Квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден підтверджується факт проходження суднами Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" каналом та надання Відповідачу послуг.

Позивачем направлено Відповідачеві, на оплату нарахованих зборів, рахунки на загальну суму 171 588,36 грн., які отримані Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оскільки вищезазначені рахунки Відповідачем не оплачені, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" претензії від 30.08.2013 № 1113, від 16.09.2013 № 1320, від 26.11.2013 № 2623, від 05.11.2013 № 2168, від 24.12.2013 № 3221, від 23.01.2014 № 343, 26.02.2014 № 942, які залишені Відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" мотивовані тим, що гідротехнічна споруда - Бузько-Дніпровсько-лиманський канал, належить державі, а балансоутримувачем її є Позивач, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України. Водночас з 13.06.2013 канальний збір за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманський каналом повинен сплачуватись Позивачу, якому передана вказана гідротехнічна споруда згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.3013 № 163 (v0163733-13) "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морський портів України".

Суд першої інстанції, з позицією якого погоджується суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав на їх обґрунтованість.

Судові рішення мотивовані тим, що наявні в матеріалах справи документи, в т.ч. записи радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", доводять, що судна Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", здійснюючи рух по Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу, користувались послугами СРРС, які надавались Позивачем та за умовами законодавства вказані послуги мають бути оплачені за встановленими ставками.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів встановлена Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 р. за № 930/23462 (z0930-13) .

Відповідно до пункту 1.3. Порядку портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.4., 3.5. Порядку передбачено, що канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом, Херсонським морським каналом, Керч-Єнікальським каналом справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу I цього Порядку; нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку; судно, яке здійснює перехід між морськими портами (морськими терміналами), що розташовані на БДЛК, канальний збір за прохід по БДЛК сплачує на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу I цього Порядку, за ставкою, що дорівнює різниці між розмірами ставок, установленими для відповідних ділянок БДЛК (додаток 3). За проходження БДЛК і ХМК без заходження в зазначені морські порти (морські термінали) канальний збір справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу I цього Порядку, за ставками, які встановлені згідно з додатком 3 до цього Порядку, за прохід БДЛК 1 - 12 колін та морського порту Херсон (прохід БДЛК і ХМК) відповідно; для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім морського порту Білгород-Дністровський та каналу Прорва.

В Додатку № 1 до Порядку зазначено, що вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди належать до групи А; ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка - море" пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти на р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки - належать до групи В.

Приміткою 2 до Додатку № 1 до Порядку визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Відповідно до паспорта Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу Бузько-Дніпровсько-лиманський канал слугує для підходу до Очаківського портопункту, Очаківського морського рибного порту, Дніпро-Бузького порту, порту Ніка-Тера, спеціалізованому порту Октябрьськ, Миколаївському річковому і морським торговельним портам, терміналу НІБУЛОН, Херсонському морському та річковому портам. Траса каналу проходить по Дніпро-Бузькому лиману та річці Південний Буг. Характерною рисою є його мілководність.

Суди попередніх інстанцій посилаються на пункти 3.1.18, 3.1.19 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морських каналах, згідно з якими вбачається, що на колінах Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу є ділянки, на яких зони забровкового плавання взагалі відсутні, окрім того, зони забровкового плавання на різних колінах каналу знаходяться то справа, то зліва. На ділянках каналу, де зони забровкового плавання відсутні, судна зобов'язані рухатись каналом. Судна Відповідача при здійсненні ними перевезень до/від портів Херсонського регіону, не зважаючи на осадку цих суден, за будь-яких умов рухались каналом.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець відповідно до пункту 3.2. Порядку нараховується канальний збір. Нарахування канального збору не ставиться в залежність від того, чи йшло судно каналом весь час, чи частково, чи пересікало його один або кілька разів. Канальний збір нараховується з 1 куб м. об'єму судна за визначеними ставками.

Крім того, суди вказують на те, що судна Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", які проходили каналом, відносяться до групи А, оскільки Відповідачем здійснювалися перевезення зернових культур, тобто вантажно-комерційні рейси.

Оскільки, власником гідротехнічної споруди - Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу є держава, а балансоутримувачем - Позивач, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.3013 № 163 (v0163733-13) "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морський портів України", актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013, канальний збір повинен сплачуватись саме Позивачу у справі.

Статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Відповідно до пункту 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001р. № 340 (z0545-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2001р. за № 545/5736 (z0545-01) , служба регулювання руху суден створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Пунктами 3.2.1., 3.2.7. Правил плавання плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морських каналах регіональна служба регулювання руху суден Дніпро-Бузького регіону ДП "Дельта-лоцман" організовує суднопотік у зоні своєї дії шляхом завчасного планування руху суден. Кожне судно, яке прямує до БДЛК і/або ХМК, повинно одержати дозвіл на плавання в зоні дії РС РРС. Зона дії РС РРС поділяється на сектори, які закріплені за ЦРРС "Руська Коса", ПРРС "Очаків" і "Широка Балка", що входять до її складу. Судна, що постійно здійснюють плавання в межах зони дії РС РРС (буксири місцевого базування, судна портового флоту портів регіону, судна днопоглиблювальних караванів, що ведуть роботи в зоні дії РС РРС та ін.), подають заявку на рух не менш, ніж за 30 хвилин до передбачуваного часу початку руху на робочому каналі радіозв'язку ЦРРС/ПРРС, у зоні дії якого вони перебувають.

Пунктом 2.4.7 Правил плавання встановлено, що радіообмін ЦРРС/ПРРС із суднами, а також поточні навігаційні обставини документально фіксуються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" здійснюючи рух по Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу, користувалось послугами служба регулювання руху суден, які надавались Позивачем.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 3 Кодексу торговельного мореплавства України, - держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Пунктами 1.2, 1.3 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів передбачено, що згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: канальний збір справляється на користь власника каналу. Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" не надано доказів того, що перевезення не пов'язані зі здійсненням комерційної діяльності підприємства Відповідача.

Судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" 94 577,05 грн. канального збору.

Крім того, судами встановлено надання Позивачем послуг служб регулювання руху суден, що підтверджується квитанціями служб регулювання руху суден, виписками та копіями з вахтового журналу, виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", з яких вбачається, що судна Відповідача користувалися послугами служб регулювання руху суден.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" 77 011,31 грн. вартості послуг служб регулювання руху суден.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині нарахованих Позивачем 3% річних у розмірі 2 137,51 грн. підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги ідентичні доводам, що містяться в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", яким надана правова оцінка Одеським апеляційним господарським судом.

Крім того, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

З огляду на наведене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статей 43, 47, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 915/47/14.