Коробенка Г.П.- головуючого, Полянського А.Г., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. у справі господарського суду Одеської області за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до 1) Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, 2) Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, 2) Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво за участю представників:

прокуратури (скаржника): Томчук М.О. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 01.08.2012 р. № 000606),

позивача: не з'явився,

відповідача 1-2: не з'явились,

третьої особи 1-2: не з'явились

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності на самочинно збудований будинок відпочинку літ. "У" загальною площею 91,20 кв.м., будинок відпочинку літ. "О" загальною площею 113,00 кв.м., будинок відпочинку літ. "П" загальною площею 44,30 кв.м., вбиральню літ. "1А" загальною площею 11,60 кв.м., будівлі кафе літ. "1Г", загальною площею 94,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на договір № 45 оренди комунального майна, за умовами якого позивач отримав у строкове платне користування групу інвентарних об'єктів АДРЕСА_1, загальною площею капітальних споруд 126,6 кв.м. та малоцінними спорудами, розташованими в центральному курортному районі АДРЕСА_1, які є власністю Білгород-Дністровської міської ради, для використання їх під базу відпочинку, та рішення Затоківської селищної ради від 20.10.2003 р. № 713 про надання йому згоди на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,2386 га, яка використовується для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої АДРЕСА_1, з урахуванням чого та на підставі ст. 316, 317, 319, 321, 331, 376 ЦК України просив про задоволення свого позову.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2013 р. у справі № 916/673/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р., у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2013 р. у справі № 916/673/13 було скасовано, а справу направлено до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

При новому розгляді даної справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2013 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю та Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради.

В процесі нового розгляду даної справи позивач подав до господарського суду уточнену позовну заяву від 05.02.2014 р., згідно з якою просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудований будинок відпочинку літ. "У" загальною площею 91,20 кв.м., будинок відпочинку літ. "О" загальною площею 113,00 кв.м., будинок відпочинку літ. "П" загальною площею 44,30 кв.м., вбиральню літ. "1А" загальною площею 11,60 кв.м., будівлю кафе літ. "1Г", загальною площею 94,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2014 р. з даної справи, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р., позов задоволено повністю.

Вказані судові акти мотивовані обґрунтованістю позовних вимог, з посиланням на ст.ст. 15, 328, 376 ЦК України, ст. 1 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи скаргу тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 376 ЦК України, та порушено норми процесуального права . Зокрема, як зазначається скаржником, рішення про надання земельної ділянки під самочинно збудоване ФОП ОСОБА_4 нерухоме майно органом місцевого самоврядування не приймалось, а посилання суду на п. 9 договору оренди комунального майна від 01.03.2003 р. є неправильним, оскільки будівництво нерухомого майна не можна вважати поліпшенням орендованого майна, бо воно є будівництвом іншого індивідуально визначеного майна, доказів прийняття якого до експлуатації за зверненням позивача до Інспекції ДАБК, матеріали справи не містять.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Господарським судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01.03.2003 р. на виконання рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 23.01.2003 р. № 70, між Фондом приватизації та управлінням комунальною власністю (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір № 45 оренди комунального майна, відповідно до якого орендар отримав в строкове платне, орендне користування групу інвентарних об'єктів АДРЕСА_1, загальною площею капітальних споруд 126,6 кв.м. та малоцінними спорудами розташованими в центральному курортному районі АДРЕСА_1, які є власністю Білгород - Дністровської міської ради, для використання їх під базу відпочинку.

Відповідно до п. 9.1. вказаного договору, договір діє з 01.03.2003 р. по 01.03.2013 р., строком на 10 років.

Рішенням Затоківської селищної ради від 20.10.2003 р. № 713 надано згоду СПД ОСОБА_4 на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,2386 га, яка використовується для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої АДРЕСА_1 у центральному курортному районі смт. Затока, у довгострокову оренду терміном на 10 років, та зобов'язано останнього в строк до 10.03.2004 р. надати матеріали проекту відведення земельної ділянки в селищну раду на розгляд.

У 2005-2006 роках на зазначеній земельній ділянці без відповідних дозволів і належно затвердженого проекту, позивач за власні кошти здійснив самочинне будівництво будинку відпочинку літ. "У" загальною площею 91,20 кв.м., будинку відпочинку літ. "О" загальною площею 113,00 кв.м., будинку відпочинку літ. "П" загальною площею 44,30 кв.м., вбиральні літ. "1А" загальною площею 11,60 кв.м., будівлі кафе літ. "1Г", загальною площею 94,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується технічними паспортами виготовленими Комунальним підприємством "Білгород - Дністровське бюро технічної інвентаризації" станом на 30.12.2011 р.

05.05.2011р. між Затоківською селищною радою та ФОП ОСОБА_4 було укладено угоду про розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 0,2386 га для експлуатації та обслуговування АДРЕСА_1.

Рішенням Затоківської селищної ради від 18.12.2012 р. № 1119 внесено зміни в рішення Затоківської селищної ради від 20.10.2003 р. № 713, а саме п. 2 рішення викладено в наступній редакції: "Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 в термін до 01.12.2013 року надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої АДРЕСА_1 в селищну раду на розгляд".

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 06.03.2013 р. № 504-VI доручено Управлінню комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, яке згідно з Положенням є правонаступником Фонду приватизації та управління комунальною власністю Білгород-Дністровської міської ради, переукласти договір оренди майна комунальної власності з ФОП ОСОБА_4 на групи інвентарних об'єктів АДРЕСА_1.

На виконання вказаного рішення міськради, 03.04.2013 р. між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди майна комунальної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування групу інвентарних об'єктів АДРЕСА_1, 21, для обслуговування бази відпочинку, терміном на 2 роки 11 місяців, до 02.03.2016р. включно.

18.05.2013 р. між Затоківською селищною радою та ФОП ОСОБА_4 було укладено нову угоду про розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 0,2386 га для розміщення та експлуатації АДРЕСА_1.

Рішенням Затоківської селищної ради від 17.04.2014 р. № 1899 внесено зміни в рішення Затоківської селищної ради від 20.10.2003 р. № 713, а саме п. 2 рішення викладено в наступній редакції: "Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в термін до 17.04.2015 року надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої АДРЕСА_1 в селищну раду на розгляд".

Враховуючи зазначені обставини, а також положення ст. 328, 376 ЦК України, господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про задоволення позову, мотивуючи своє рішення тим, що:

- Затоківською селищною радою надано ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2386 га відповідного цільового призначення під уже збудоване нерухоме майно, а саме для реконструкції, експлуатації та обслуговування фактично побудованої АДРЕСА_1, що підтверджується рішеннями Затоківської селищної ради від 20.10.2003 р. № 713, від 18.12.2012 р. № 1119, від 17.04.2014 р. № 1899;

- зазначена земельна ділянка використовується позивачем за цільовим призначенням, що підтверджується рішенням Білгород - Дністровської міської ради від 06.03.2013 р. № 504-VI та договором оренди майна комунальної власності від 03.04.2013р.;

- доведено факт відсутності заперечень власника землі, на якій позивачем здійснено самочинне будівництво, проти визнання за останнім права власності на самочинно збудоване майно, що підтверджується рішеннями Затоківської селищної ради від 20.10.2003 р. № 713, від 18.12.2012 р. № 1119 та від 17.04.2014 р. № 1899, а також угодами між позивачем і Затоківською селищною радою про розмір плати за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 0,2386 га від 05.05.2011 р. та від 18.05.2013 р.;

- земля, на якій позивачем здійснено самочинне будівництво, до складу орендованого майна не входить, а тому самочинне будівництво не може стосуватися користування орендованої групи інвентарних об'єктів і малоцінних споруд та, відповідно, порушувати права Білгород - Дністровської міської ради;

- відсутні порушення прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі суміжних землекористувачів;

- відповідно до технічного звіту технічний стан з урахуванням вимог діючих норм збудованих об'єктів можливо характеризувати як "добрий", а якість виконаних будівельних та опоряджувальних робіт в цілому відповідає вимогам діючих норм та правил, що дає можливість введення цих об'єктів в експлуатацію;

- Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради листом від 12.08.2011 р. № 192 у відповідь на звернення позивача щодо узаконення спірного нерухомого майна відмовило йому у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва будинків відпочинку та кафе з посиланням на неподання необхідних документів.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийняті у справі рішення та постанова цим вимогам не відповідають.

Так згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1,3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч.2, 3 п.2.1., п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина четверта статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо надання Затоківською селищною радою своїми рішеннями від 20.10.2003 р. № 713, від 18.12.2012 р. № 1119 та від 17.04.2014 р. № 1899 позивачеві земельної ділянки площею 0, 2386 га відповідного цільового призначення під уже збудоване спірне нерухоме майно, колегією суддів визнаються такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки такі рішення не є правовстановлюючими документами, спрямованими на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін у розумінні положень ч. 3 ст. 376 ЦК України.

Посилання суду першої інстанції на п. 9 Договору оренди від 01.03.2003 р., відповідно до якого здійснені орендарем за власні кошти поліпшення орендованого майна, які можливо відділити від орендованого майна, не пошкоджуючи його, визнаються власністю орендаря, колегія визнає безпідставними, оскільки самочинне будівництво іншого індивідуально визначеного майна, не можна вважати поліпшенням орендованого нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, оскільки господарським судом першої та апеляційної порушено норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваних судових актів та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. 49, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. та рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2014 р. у справі № 916/673/13 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до спеціального фонду Державного бюджету, символ звітності 254, на рахунок: отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код 38004897, рахунок 31211254700007, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1305, 00 грн.