головуючого судді: суддів: Кота О.В., Іванової Л.Б., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 03.12.2013 Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 910/2095/13 за первісним позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про за зустрічним позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" Публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" звернення стягнення на предмет застави та іпотеки Публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" визнання недійсними договорів за участю представників сторін: позивача за первісним позовом: відповідача за первісним позовом: третьої особи: не з'явилися Клімушева Є.В. не з'явилися

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2013 (судді: Мудрий С.М., Головіна К.І., Трофименко Т.Ю.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 (судді: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.), первісний позов задоволено повністю: звернуто стягнення на предмети застави та іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 140 355 335,84 грн., встановлено спосіб реалізації предметів застави - шляхом їх продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни та щодо предмету іпотеки - шляхом визнання права власності на нього за позивачем; відмовлено у задоволені зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" (надалі - ПАТ "Макаронна фабрика") про визнання недійсними договорів застави та іпотеки.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ПАТ "Макаронна фабрика" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить справу направити на новий розгляд.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 5, 7, 37 Закону України "Про іпотеку" щодо призначення експертизи.

31.07.2014 до Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" (надалі - ТОВ "Факторингова компанія "Паритет") надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2014 явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, особливості розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачені статтями 111-7, 111-8 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до статті 111-5 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.07.2001 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" (надалі - ТОВ "Євросервіс-Україна") укладено Генеральну кредитну угоду, відповідно до умов якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Генеральної кредитної угоди.

10.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ТОВ "Євросервіс-Україна" укладені кредитні договори № 010/08/3776 та № 10/08/3777.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Генеральною кредитною угодою від 31.07.2001 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Відкритим акціонерним товариством "Макаронна фабрика" (правонаступником якого є ПАТ "Макаронна фабрика") укладені наступні договори:

- договір застави основних засобів № 11-1/2316 від 31.10.2007, згідно з умовами якого договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди від 31.07.2001, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед заставодержателем повернути кредит у розмірі 110 000 000,00 грн., сплатити проценти за користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), у розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати заставодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору в забезпечення виконання зобов'язань заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу заставодержателю належні йому на праві власності основні засоби/обладнання згідно з додатком № 1 до цього договору. Пунктом 1.4 договору передбачено, що предмет застави оцінюється сторонами в сумі 3 436 010,00 грн.;

- договір застави транспортного засобу від 02.11.2007 за реєстраційним № 3315, відповідно до умов якого договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди від 31.07.2001, викладеної у новій редакції від 28.12.2006, з додатковими угодами до неї, що можуть бути укладені в подальшому, укладеної між заставодержателем та позичальником, за умовами якої заставодержатель зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти як в національній, так і в іноземній валютах, на умовах кредитної лінії, із сплатою відсотків річних у межах 13,0-19,0 % річних, комісійної винагороди, встановленої Генеральною кредитною угодою, а позичальник зобов'язується перед заставодержателем повернути кредитні кошти, сплатити проценти за їх користування, комісійної винагороди, у розмірі, строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою та договорами, укладеної у її рамках.

У забезпечення виконання вказаних зобов'язань заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передав у заставу належні йому транспортні засоби, зазначені у пункті 1.2 договору. Відповідно до пункту 1.3 договору предмет застави оцінюється сторонами в сумі 246 934,00 грн.;

- договір іпотеки від 02.11.2007 за реєстраційним № 3313, відповідно до якого договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди від 31.07.2001, викладеної у новій редакції від 28.12.2006, з додатковими угодами до неї, що можуть бути укладені в подальшому, укладеної між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якої іпотекодержатель зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти на умовах не відновлювальної кредитної лінії, на термін, у сумі та на умовах, визначених Генеральною кредитною угодою, а позичальник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредитні кошти, сплатити проценти за їх користування, у розмірі, строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою та договорами, укладеної у її рамках.

Відповідно до цього договору іпотекодержатель має право, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань, встановлених Генеральною кредитною угодою та договорами, укладеними в рамках її виконання, отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку на відповідних умовах. Так, зокрема, у пункті 5.5.1 договору іпотеки зазначено, що відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може згідно зі статтею 37 вказаного Закону набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань позичальника за генеральною угодою та/або договорами, укладеними в її рамках. У цьому випадку цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Згідно з пунктом 1.3 договору заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 82 148 468,00 грн.

Судами встановлено факти: виконання банком своїх зобов'язань у частині надання позичальнику кредитних коштів; часткового погашення ТОВ "Євросервіс-Україна" кредитної заборгованості за кредитним договором № 010/08/3776 від 10.10.2007 в сумі 10 471 915,61 грн. та за кредитним договором № 010/08/3777 від 10.10.2007 в сумі 13 411 752,40 грн.

У зв'язку з чим у позичальника утворилась заборгованість на загальну суму 140 355 335,84 грн. з яких: заборгованість за кредитним договором № 010/08/3776 від 10.10.2007 по тілу кредиту - 54 278 084,39 грн., по відсоткам - 38 019 407,34 грн. та за кредитним договором № 010/08/3777 від 10.10.2007 по тілу кредиту - 28 899 652,66 грн. та заборгованість по відсоткам - 19 158 191,45 грн.

Враховуючи несплату зазначеної суми кредитних коштів, позивач звернувся з даним позовом до суду про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 140 355 335,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2013 здійснено заміну сторони - позивача за первісним позовом з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "Факторингова компанія "Паритет".

З урахуванням встановлених обставин справи, керуючись, зокрема, приписами статей 11, 16, 202, 509, 512, 514, 546, 572, 589, 610, 612, 626, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 1, 11, 19, 20 Закону України "Про заставу", статей 1, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", статей 25, 26 Закону України " Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про задоволення позову про звернення стягнення на предмети застави та іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ПАТ "Макаронна фабрика" не погоджується із судовими рішеннями лише в частині непризначення експертизи для визначення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Виходячи із приписів статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу" заставодавцем може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

За приписами статті 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Відповідно до статті 582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК України вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

Проте судом апеляційної інстанції зазначено, що сторони в договорах застави та іпотеки погодили вартість заставленого майна; відповідач при розгляді даної справи в суді першої інстанції проти визначення початкової ціни продажу предметів іпотеки та застави, виходячи з встановленої у договорах, не заперечив. З огляду на відсутність заперечень жодної із сторін щодо визначення початкової ціни продажу предметів іпотеки та застави, судом першої інстанції правомірно встановлено таку ціну продажу на підставі договорів.